 |
|
Поняття, ознаки і види соціальних норм
Соціальна норма - це правило поведінки загального характеру, що встановлюється державою, суспільством чи окремими суб'єктами з метою чіткого формулювання прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин, що характеризують певну сферу життєдіяльності суспільства.
Ознаки соціальної норми:
•Є правилами поведінки, що визначають можливу та необхіднуповедінку.
•Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначене колоосіб.
•Встановлюються певними суб'єктами. Регламентують певну сферусуспільних відносин.
•Мають особливе значення для суспільства, що визначає ступіньобов'язковості норм.
•Певним чином гарантуються та забезпечуються.
Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, що можуть бути класифікованими за різними критеріями.
Критерії класифікації:
І За способом виникнення:
1) Стихійні норми, що виникають неусвідомлено з природної потребисуспільства в упорядкуванні суспільних відносин.
2) Свідомі, що виникають свідомо з необхідності не лишевпорядкування відносин, а й закріплення прав та обов'язків суб'єктів.
ІІ За суб'єктами прийняття та охорони:
1) Норми, що приймаються та гарантуються державою (правові,політичні).
2) Ті, що розробляються, приймаються та гарантуються громадськимиоб'єднаннями (корпоративні, релігійні).
3) Ті, що розробляються, приймаються та гарантуютьсясуспільством (звичаї, традиції).
III За спообом закріплення:
1) Усні, що існують в свідомості суб'єктів та передаються з покоління впокоління.2) Письмові, що мають документальну форму закріплення та певнуступінь обов'язковості.
IV За сферою регулювання:
1) Традиції, тобто норми, які склались в суспільстві історично.
1) Звичаї, тобто норми, які склалися в результаті багаторазовогозастосування.
2) Норми етики, що відображають відповідність поведінки суб'єктіввстановленим зразкам.
3) Норми естетики, моралі,культури органіаційні
53.Основні функції права.
Функції права – це основні напрямки правового впливу на суспільні відносини які визначають соціальне призначення права, що полягає у регулюванні суспільних відносин та організації управління суспільством. В сучасній літературі існує 2 критерії класифікації функцій права:1)Загальносоціальні: - політична(полягає у правовому закріпленні політичного ладу сіспільства); - економічна(полягає у правовому регулюванні економічних відносин, закріпленні форм власності, встановлення санкцій за порушення економічних прав); - виховна(полягає у забезпеченні певного рівня правової культури, усвідомлення необхідності права та формування законослухняної поведінки); - культурна(полягає у відображенні правом духовних цінностей, надбань суспільства в духовній сфері та відображенні особливостей духовного розвитку певного етапу функцій суспільства); - ідеологічна(виявляється у можливостях впливу права на ідеологію суспільства як системи ідей та категорій що відображають політику держави); - інформаційна(виявляється у наданні субєктам суспільних відносин інформації стосовно змісту необхідної, можливої та заборонної поведінки); - комунікативна; - соціальна(регулювання суспільних відносин та забезпечення системності суспільства і його організованості). 2.Спеціальноюридичні. Критерії класифікації: а)в залежності від мети правового впливу: - регулятивну(змістом якої є закріплення та упорядкування суспільних відносин шляхом правового закріплення, дозволів, заборон, зобов’язань, заохочень); - охоронна(як напрямок правового впливу що націлений на охорону суспільних відносин, попередження правопорушення та відновлення порушених прав).Підфункції охоронної: - загально превентивна(полягає у визначенні змісті обов’язків щодо дотримання правових велінь з метою недопущення їх порушення будь ким із суб’єктів права)- приватнопривентивна(що полягає у доведенні інформації стосовно змісту обов’язків до конкретних адресатів) – каральна(що полягає у застосуванні санкцій до правопорушників з метою попередження правопорушень, перевиховання правопорушників) – відновлююча(що полягає у відновленні порушених прав) – контрольна(здійснення повноважень компетентними органами держави щодо контролю відповідності поведінки суб’єктів )б)в залежності від взаємозв’язку права та держави: - внутрішні;зовнішні.в)в залежності від повноважень суб’єктів правотворчості: - законодавчі(що визначають процес прийняття та реалізація актів вищої юридичної сили) – виконавчі(що закріплюють виконавчо-розпорядчу діяльність держави); - установчі.
Принципи права
Принципи права – це важлива теоретична категорія, що характеризується певними особливостями:
─ Формулюється вченими юристами
─ Має форму ідей та положень, що є фундаментальними
─ Є узагальненням практичного досвіду, правової думки та об’єктивних особливостей розвитку суспільства
─ Є важливою складовою наукової та професійної правосвідомості
─ Є елементом правової політики
─ Є складовою частиною правової ідеології
─ Мають нормативне закріплення, як правило на конституційному рівні
─ Є елементами правової системи
─ Мають об’єктивно-субєктивний характер, оскільки з одного боку обумовлюються суспільством, а з іншого – є результатом наукової діяльності суб’єктів
─ Забезпечують інформаційний та регулятивний вплив на поведінку суб’єктів
─ Є засобом визначення ефективності правової поведінки
─ Є важливим засобом подолання колізій та прогалин у праві
Принципи права – це керівні, нормативно закріплені ідеї та положення. Що мають імперативний характер, визначають загальну націленість правового регулювання, відображають сутність права та забезпечують його єдність.
Значення принципів полягає у тому що вони:
Мають властивості загальності, універсальності та імперативності
Сприяють розвитку та функціонуванню правової системи суспільства
Визначають напрямки правотворчої та правозастосовчої практики
Є критерієм законності діяльності суб’єктів права
Сприяють подоланню прогалин та колізій у праві
Забезпечують підвищення рівня правосвідомості та правової культури суб’єктів