Главная | Обратная связь

Методологія, методика та методичний прийом у внутрішньому аудиті.

метод аудиторського контролю  це сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого та нормативно-правового регулювання в умовах ринкової економіки (Білуха М. Т.). Головна мета методології внутрішнього аудиту як науки  вивчення тих методів, способів і прийомів, за допомогою яких набувається та обгрунтовується нове знання в науці, досліджується її предмет. Під методом внутрішнього аудиту слід розуміти сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан обєктів, що вивчаються, або способи здійснення попереднього, поточного й заключного господарського контролю за діяльністю підприємств з точки зору дотримання законності, доцільності, достовірності, економічної ефективності господарських операцій на підставі використання звітної, облікової, планової (нормативної) та іншої економічної інформації з поєднанням дослідження фактичного стану обєктів контролю. Під методологією контролю розуміємо вчення про метод наукового дослідження, тобто знання всієї сукупності способів і прийомів теоретичного пізнання господарських явищ з точки зору їх законнності, доцільності і достовірності. З метою скорочення часу проведення внутрішнього аудиту із одночасним забезпеченням його якості слід використовувати пе­вну методику здійснення внутрішнього аудиту. Авторами пропо­нується наступна методика, згрупована в розділи: 1. Загальні положення. Слід визначити перелік завдань та ці­лей внутрішнього аудиту, об'єктів перевірки, законів, положень,методичних вказівок і інструкцій, якими керується аудитор в процесі своєї діяльності. При визначенні цілей слід враховувати особливості системи контролю та корпоративного управління. Цілі аудиту є основою процесу планування.

2. Організаційні заходи аудиту фінансово-господарської
діяльності за напрямками.Планування аудиту. План аудиторської перевірки розро­бляє аудитор, відповідальний за проведення перевірки, затвер­джує керівник служби. При складанні плану слід враховувати попередній досвід та рівень компетенції працівників служби вну­трішнього аудиту. Процедури даного етапу включають визначен­ня переліку об'єктів, що підлягають перевіркам, їх термінів та обсягів, перелік первинних документів, реєстрів синтетичного та аналітичного обліку, іншої документації та порядок їх викорис­тання аудитором в процесі своєї діяльності. Необхідно скласти загальний план аудиту із визначеними строками та графіками перевірки підрозділів підприємства, його філій. Необхідною умо­вою успішного здійснення внутрішнього аудиту є розробка типо­вої програми відповідно до затвердженого плану, координація окремих виробничих завдань, визначення норм і нормативів. Для виявлення можливих порушень або зловживань та конкретних дій внутрішнього аудитора в тих чи інших ситуаціях важливо здійснити опис контрольних процедур. 2.2 Розробка графіку аудиту. На даному етапі визначають предмет, затверджують обсяг та термін проведення аудиторських перевірок, визначають методи оцінки ризику системи внутріш­нього контролю. Розрахунок часу та обсягу перевірки конкретної роботи внутрішнього аудитора залежить від судження зовнішнього аудитора про ризик та суттєвість відповідної сфери аудит). Визначальний вплив має попередня оцінка системи внутрішнього аудиту та оцінка конкретної роботи внутрішнього аудитора. 2.3 Інформаційне забезпечення. Працівники служби внут­рішнього аудиту здійснюють збір, реєстрацію, узагальнюють ін­формацію, визначають її обсяг, місце збору, методи обробки. Оцінка на достовірність, точність, повноту та своєчасність нада­ної фінансової та управлінської інформації. 2.4 Визначення методів збору аудиторських доказів, що за­стосовуються під час перевірки. 3. Оцінка діяльності систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Перевірка правильності організації, методології техніки ведення бухгалтерського обліку на підпри­ємстві, відповідності діючим нормативним актам та установчим документам, визначення ефективності системи внутрішнього контролю. Розробка і надання пропозицій щодо удосконалення організації систем обліку та внутрігосподарського контролю. 4. Основні напрямки аудиту, що складає безпосереднє рішення завдань по перевірці операцій з необоротними активами, виробничими запасами, грошовими коштами, розрахункових операцій, затрат, фінансових результатів, фондів, капітальних вкладень, податкових платежів та ін. 5. Фінансово-економічний аналіз. Залежно від специфіки об'єкта, що перевіряється аналіз проводиться по наступних напрямах:

1) аналіз фінансового стану за даними балансу;

2) розрахунок та оцінка коефіцієнтів ліквідності;

3) розрахунок та оцінка фінансової стійкості; 4)оцінка ділової активності;

5) аналіз рентабельності, руху власного капіталу, грошових коштів;

6) аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості;

7) розробка фінансової стратегії та тактики; 8) прогнозний аналіз впливу об'єктивних факторів та оцінка умов функціонування на перспективу.

6. Систематизація результатів перевірки. Результати своєї роботи внутрішній аудитор оформляє у вигляді звіту. Він дає можливість звернути увагу керівництва на відповідні недоліки, проблеми. На цьому етапі аудитор замається проведенням консультацій для прийняття ефективних управлінських рішень та бере участь у пошуку єдиного методичного рішення у випадках виникнення суперечливих питань. Слід зауважити, шо успішна реалізація завдань раціональної організації внутрішнього аудиту визначаються досягненням рівноваги між потребами керівництва і дієвістю аудиторської служби підприємства.