 |
|
Докази внутрішнього аудиту та їх класифікація
Аудиторські докази отримують в результаті проведення належного комплекса тестів засобів контролю та процедур перевірки щодо суті (МСА 500 “Аудиторські докази”).Аудиторські докази — це інформація, отримана при формулюванні висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. До них ставляться первинні документи, бухгалтерські записи, інша підтверджувальна інформація. МСА розглядають основні аспекти аудиторських доказів у стандарті МСА 500 «Аудиторські докази». Ціль МСА 500 — установлення стандартів і надання керівництва відносно кількості і якості аудиторських доказів, необхідних у ході аудиту фінансової звітності. Аудиторські докази повинні бути достатніми для формулювання розумних висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. Докази збираються за кожним твердженням, нерідко один доказ може підтвердити кілька затверджень. У ході одержання аудиторських доказів може використовуватись тестування засобів контролю, а також проводитись аудиторські перевірки за істотою. Тестування засобів контролю — тестування, проведені з метою одержання аудиторських доказів, що характеризують ефективність функціонування систем бухгалтерського обліку й систем внутрішнього контролю. Процедури перевірки по суті — це процедури, які виконуються з метою одержання достатніх аудиторських доказів для виявлення істотних фальсифікацій у фінансовій звітності. Ці процедури можуть здійснюватися у вигляді детальних тестів господарських операцій і аналітичних процедур (МСА 520). Тестування коштів контролю проводитися для підтвердження оцінки ризику системи внутрішнього контролю, а процедури по суті - для перевірки передумов, на підставі яких підготовлена фінансова звітність. Достатніст ь- належних аудиторських доказів являє собою кількісну міру зібраних у ході аудиту доказів. Звичайно аудитор опирається на докази переконуючі, але не вичерпні по характеру. Доречність — це якісна властивість аудиторських доказів, що використовується в ході перевірки. На думку аудитора впливає: - аудиторська оцінка характеру й величини невід'ємного ризику на рівні фінансової звітності й на рівні сальдо рахунків; - характер систем бухгалтерського обліку, системи внутрішнього контролю й оцінка ризику коштів контролю; - істотність перевіряємої статті або статей; - попередній досвід; - результати аудиторських процедур, у т.ч. по виявленню шахрайства; - джерела й достатність наявної інформації.При одержанні аудиторських доказів шляхом процедур перевірки по суті, аудитор повинний розглянути їхню достатність із метою підтвердження передумов підготовки фінансової звітності. Аудиторські докази збираються по кожній окремій категорії передумов, і наявність однієї з них не може компенсувати відсутність іншої. По джерелах докази діляться на:• отримані від підприємства, що перевіряється - внутрішні;• отримані з інших джерел - зовнішні.По характеру розрізняють наступні аудиторські докази:• візуальні - результати огляду, спостереження;• документальні - інформація, отримана з паперових, електронних і інших носіїв;• усні - отримані при опитуваннях персоналу або у формі заяв керівництва.При оцінці надійності доказів варто враховувати чотири правила:1) докази, отримані із зовнішніх джерел, надійніше отриманих із внутрішніх джерел;2) докази, отримані із внутрішніх джерел, більш надійні, якщо системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю ефективні;3) докази, зібрані аудитором, надійніше доказів, наданих суб'єктом;4) докази у формі документів і письмових заяв надійніше заяв, представлених в усній формі.Якщо докази, отримані з різних джерел, суперечать один одному, аудитор повинний провести додаткові процедури з метою з'ясування реального стану справ. Якщо є серйозні сумніви із приводу істотного затвердження, аудитор повинний одержати достатні й доречні докази для усунення таких сумнівів. Якщо це не вдається, то він повинний виразити умовно-позитивну думку або відмовитися від вираження думки.