Здавалка
Главная | Обратная связь

Методики визначення порогу суттєвості та особливості застосування цих методик.



Суттєвість - характеристики облікової інформації, які визначають її здатність впливати на рішення користувачів фінансової звітності.

Поріг суттєвості - абсолютна або відносна величина, яка є кількісною ознакою суттєвості облікової інформації.

Якісною складовою суттєвості виступає можливість визначити наявність помилки, яка впливає на достовірність звітності економічних суб'єктів, оцінити помилку щодо прийняття відповідного аудиторського рішення. Кількісна оцінка суттєвості проводиться через визначення рівня суттєвості. Застосування критеріїв суттєвості до підприємства в цілому передбачає можливість використання спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності підприємством, обсяги діяльності якого нижче встановленого порогу суттєвості. Поріг суттєвості для застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається законодавством.

Рівень суттєвості визначає максимальний розмір помилки в фінансовій звітності, починаючи з якої кваліфікований користувач звітності з значною мірою вірогідності не зможе зробити на її ґрунті вірні висновки та приймати економічно обґрунтовані рішення. Під час визначення абсолютного значення рівня суттєвості аудитор повинен приймати за основу найбільш важливі показники, які характеризують достовірність звітності, що підлягає аудиту.

Основною для розрахунку рівня суттєвості можуть слугувати наступні складові: зміна законодавчої бази в галузі обліку та оподаткування, зміна законодавства в галузі аудиту, зміна профілю роботи підконтрольного підприємства тощо.

Існують два основних метода оцінки рівня суттєвості та аудиторського ризику: оціночний (аудитори, виходячи із власного досвіду визначають рівень суттєвості та розмір аудиторського ризику на основі звітності в цілому та окремих груп операцій як високий, середній та низький) і розрахунковий (передбачає кількісний розрахунок розміру суттєвості та аудиторського ризику).

Важливою складовою аудиту виступає аудиторська вибірка - процес застосування аудиторських процедур для меншого, ніж 100%, числа записів по рахунку чи господарських операцій певного класу з метою оцінки деяких характеристик рахунку чи класу операцій.

Аудитори застосовують вибіркову перевірку, якщо характер і дані сальдо рахунку чи класу операцій не потребують 100%-ї перевірки. Методи вибіркової перевірки включають статистичний (вибірковий контроль, при якому використовується теорія ймовірностей для побудови вибірки) і нестатистичні (вибірковий контроль, при якому аудитори не застосовують статистичні методи. Технологією відбору може бути інтуїція, досвід тощо).

Отже, процедура розрахунку рівня суттєвості та розміру аудиторської вибірки, всі арифметичні розрахунки, на основі яких аудитор провів коригування рівня суттєвості та розміру вибірки повинні бути науково обґрунтованими і розраховані в процесі планування аудиторської перевірки, що дозволяє найбільш раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик не виявлення суттєвих моментів.

Для визначення суттєвості окремих об'єктів обліку, що відносяться до активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства, за орієнтовний поріг суттєвості приймається величина у 5 відсотків від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов'язань і власного капіталу.

Для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат орієнтовним порогом суттєвості рекомендується величина, що дорівнює 2 відсоткам чистого прибутку (збитку) підприємства.

Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку може прийматися величина, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів обліку від їх справедливої вартості.

Для неприбуткових організацій порогом суттєвості окремих видів доходів, витрат і відображення переоцінки або зменшення корисності об'єктів обліку рекомендується величина, що складає 0,5 відсотка від суми надходжень на провадження статутної діяльності.

Порогом суттєвості для визначення оренди фінансовою строк оренди приймається за величиною, що становить 75 відсотків строку корисного використання об'єкту оренди.

Для розкриття інформації про сегменти порогом суттєвості для визначення звітного сегменту приймається величина у 10 відсотків відповідно чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або фінансових результатів сегмента або активів усіх сегментів підприємства.

Для визначення подібних активів різниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 відсотків.

Для інших господарських операцій та об'єктів обліку поріг суттєвості доцільно визначати у межах 1 - 10 відсотків з урахуванням обсягів діяльності підприємства, характеру впливу об'єкту обліку на рішення користувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості.

Застосування суттєвості для наведення статей у фінансовій звітності здійснюється, якщо форми фінансової звітності не встановлені положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або іншими нормативно-правовими актами.

Кожну суттєву статтю слід наводити у фінансовій звітності окремо, а несуттєві статті об'єднувати зі статтями, подібними за характером або функціями. Суттєвість статті визначається її величиною і характером, що розглядається разом. Окремі, однакові за характером об'єкти бухгалтерського обліку доцільно об'єднувати в одну статтю, навіть якщо величина кожного виду об'єктів є суттєвою.

Статті, які мають суттєву величину і відрізняються за характером або функціями, слід подавати окремо. Зокрема, не можна об'єднувати такі статті фінансової звітності: монетарні та немонетарні; поточні та непоточні; операційні та неопераційні; відсоткові та невідсоткові.

Стаття, яка не є суттєвою для окремого подання її у фінансовому звіті, може бути достатньо суттєвою для окремого розкриття її в примітках до фінансової звітності.

При визначенні суттєвості окремих статей за поріг суттєвості може прийматися частка відповідної статті у базовому показнику. За базовий показник рекомендується використовувати:

для статей балансу - суму власного капіталу та підсумок відповідного класу активів або зобов'язань;

для статей звіту про фінансові результати - суму прибутку (збитку) від операційної діяльності або суму доходу або витрат за звітний період;

для статей звіту про рух грошових коштів - чистий рух грошових коштів (надходження або видаток) відповідно від операційної, інвестиційної або фінансової діяльності за звітний період.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.