 |
|
Ентеральний, парентеральний шляхи введення
Ентеральний шлях введення передбачає введення лікарської р-ни через різні ділянки травного каналу: сублінгвально, суббукально, перорально, дуоденально, ректально.
Парентеральний – обминаючи травний канал:нашкірно, у коньюнктивальний міщок, зовнішній слуховий прохід, у пор-ну носа, на слизову роту, у черевну порожнину, в пор-ну суглобів, плеври, у шкіру, під шкіру, внутрішньом’язово, у вену, в артерію, субарахноїдально, субдурально, субокципітально, внутрішньокістково, електрофорез.
Екскреція
виведення лікарської р-ни з організму різними тканинами і органами: ниркова екскреція, слинними з-зами, слизовою шлунка, печінкою, кишками, легенями, молочними, сльозними і потовими з-зами.
Ідіосинкразія
– підвищення чутливості та спотворення реакції на продукти харчування, лікарські речовини та інші ксенобіотики, зумовлене спадковими ферментопатіями.
Тахіфілаксія – швидке зниження ефективності засобу після повторного введення, що розвивається протягом часу від кількох хвилин до однієї доби (напр. зниження гіпертензивної дії ефедрину).
Звикання (толерантність) – це зниження чутливості до препарату після йогог повторного введення, що потребує збільшення дози для того, щоб викликати ефект тієї ж інтенсивності, що раніше після введення меншої дози; - це часткова або повна втрата терапевтичного ефекту при тривалому лікарського засобу без явищ лікарської залежності (напр.при введенні проносних рослинного походження з антраглікозидами:сенадексин).
Сенсибілізація – підвищення чутливості організму при повторному введенні лікарської р-ни, і замість лікувального ефекту розвивається алергічна реакція (антибіотики, сульфаніламідні).
Кумуляція (нагромадження)
може бути викликана накопиченням в організмі активної активної речовини (матеріальна к.) або сумацією її ефектів (функціональна к.).
Матеріальна: напр.дигітоксин – повільно елімінує, накопичується, створюється висока концентрація, посилюється ефект, аж до інтоксикації.
Функціональна: напр.спирт етиловий, сильнодіючі психотропні – швидко виводяться, але функціональні зміни не зникають до повторного приймання, посилення ефекту (сумація невротропної дії).
Лікарська речовина
це окрема хімічна сполука або біологічно активна речовина, яка при введенні в організм здатна запобігати виникненню захворювання, змінювати перебіг патологічного процесу, нормалізувати функцію і сприяти швидшому видужанню.
Лікарський засіб – це фармакологічний засіб, дозволений для застосування уповноваженим на це органом країни в установленому порядку для запобігання, лікування та діагностики захворювань людини чи тварин.
Фармакологічний засіб – це речовина або суміш р-н з установленою фармакологічною активністю, що є об’єктом клінічного випробовування.
Лікарський препарат – це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми (таблетки, драже, мазь тощо).
Лікарська форма – це наданий лікарському засобу чи лікарській рослинній сировині зручний для застосування стан, за якого досягається потрібний лікувальний ефект.
Лікарська сировина – це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження, з якого виготовляють лікарські препарати; має бути дозволена Держ.фарм.центром.