Здавалка
Главная | Обратная связь

Сутність економічної ефективності.



Економічна ефективність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки).

Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання.

Економічна ефективність = ефект (прибуток) / витрати

Суть економічної ефективності – досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці (праці, її предметів та засобів).

4. Напрямки та планування заходів щодо підвищення еко­номічної ефективності підприємства.

Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Для будь-якого підприємства можна окреслити наступні напрямки планування підвищення економічної ефективності:

А) Ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому класично розглядаються наступні:

- структура собівартості продукції;

- використання основних засобів;

- використання оборотних засобів: запаси;

- використання фінансових ресурсів;

- використання трудових ресурсів, їх ефективність.

Б) Організаційний – пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління. Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт, - від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому.

В) Технологічний напрямок. Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий – організаційно-правові проблеми.

Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні є суттєве зниження енергомісткості та матеріаломісткості, зростання фондовіддачі, оптимізація управління та скорочення адміністративних затрат, стимулювання інноваційної діяльності.

5. Планування інвестицій на реалізацію інноваційних за­ходів.

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на пошук можливостей інтенсифікації виробництва й задоволення суспільних потреб у нових товарах і послугах за рахунок використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу.

Інноваційний проект може розглядатись як інвестиційний проект, що спрямований на впровадження науково-технічних інновацій. Тому структура і порядок розробки інвестиційного і інноваційного проектів дуже подібні.

Планування розпочинається з розробки концепції проекту, формування інноваційної ідеї і визначення цілі проекту, планування інноваційного проекту (продуктивно-тематичний, об'ємно-календарний, техніко-економічний, бюджет інноваційного проекту) оформлення проектної документації.

Реалізація інноваційного проекту, як правило, пов'язана із витратами значних сум капіталовкладень та виробничих затрат. Тому важливо правильно визначити ефект від впровадження інновацій.

Для розрахунку багатьох специфічних інноваційних проектів застосовується метод прямого розрахунку і очікувані результати співставляються з запланованими затратами по проекту.

З метою врахування факторів ризику і інфляції проводиться дисконтування і визначається індивідуальна ставка дисконту по проекту. При планування інвестицій у інновації використовують дисконтовані грошові потоки, що дозволяє з певною долею об’єктивності забезпечити постійну наявність необхідних коштів для реалізації проекту. При плануванні необхідно враховувати витрати на подолання опору інноваціям та екологічний аспект інновацій.

Основним показником при плануванні інвестицій у інновації є чиста приведена вартість проекту, проте на практиці використовують цілий комплекс показників-індикаторів, серед яких внутрішня норма рентабельності та період окупності проекту.

6. Розрахунок показників ефективності інвестування в інно­ваційні проекти з урахуванням та без урахування ризиків

Щоб виконати інноваційний проект, необхідні інвестиції. Вони потрібні для компенсації витрат на розроблення інноваційного продукту та його просування на ринок. Для оцінки ефективності інвестицій у інноваційні проекти застосовують наступні показники:

А) Чиста дійсна вартість:

Під час оцінки економічної ефективності проекту головним завданням є визначення вартості майбутніх вигід, які можна одержати протягом терміну реалізації проекту. При цьому майбутня вартість вигід через процедуру дисконтування приводиться до їхньої дійсної вартості.

 

де: NPV - чиста дійсна вартість;

І0 - сума початкової інвестиції; Сt – майбутній чистий грошовий потік періоду t; it - норма дисконтування, що відповідає періодові t. Якщо потрібно врахувати ризики, тоді можна застосувати наступний розрахунок (запропонований МВФ):

де: і - ставка дисконту, що дорівнює очікуваній нормі прибутку

на власний капітал; іRF - безризикова ставка прибутку, наприклад, норма оплати

за державними цінними паперами;

іM - середньоринкова ставка прибутку;

β - фактор ризику.

Позитивне значення NPV є критерієм прийнятності інвестиційного проекту.

Б) Внутрішня норма рентабельності

Значення ставки дисконту, при якій чиста приведена вартість проекту рівня нулю (NPV=0)

Зазвичай визначається методом перебору або графічно, за допомогою ПК.

В) Період окупності

Г) Коефіцієнт співвідношення доходів і витрат

 

де Дt – доходи t-го періоду, Вt – додаткові витрати t-го періоду.

Проект доцільно реалізовувати, коли Кд-в > 1

 

Д) Коефіцієнт прибутковості проекту (рентабельності проекту)

Проект доцільно реалізовувати, коли Кр > 1

7. Бізнес-план як інструмент підприємницької діяльності. Класифікація бізнес-планів.

Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи і засоби реалізації її, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Бізнес-план відповідає на питання: чи варто взагалі вкладати кошти в проект і чи принесе він доходи, які окуплять витрати ?

Іншими словами, бізнес-план — це всебічний опис бізнесу і середовища, в якому він діятиме, а також системи управління, необхідної для того, щоб досягти поставлених цілей.

Бізнес-план виконує такі функції:

1. Концептуальне моделювання бізнесу. За його допомогою можна змоделювати і ретельно відпрацювати стратегію розвитку фірми у сфері маркетингу, фінансів, виробничої діяльності і уникнути помилок ще на папері, а не виправляти їх у реальному житті.

2. Встановлення цілей і створення системи оцінювання. Бізнес-план є інструментом, за допомогою якого підприємець може оцінити фактичні результати діяльності фірми за визначений термін.

3. Мотивація інвесторів та кредиторів. Тобто бізнес-план — інструмент отримання ресурсів. Здебільшого ця функція вважається головною.

Додатково можна виділити:

4. Комунікативну функцію: бізнес-план має переконати партнерів у тому, що підприємець знайшов привабливу ідею.

5. Навчальну функцію: Процес складання бізнес-план можна розглядати як засіб розвитку управлінських якостей підприємця, оскільки тут набувається досвід оцінювання умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використання переваг свого бізнесу, фінансового планування, розроблення різних сценаріїв діяльності.

6. Критичну функцію: бізнес-план — це засіб перевірки підприємницької ідеї на раціональ­ність та реалістичність ще до практичної реалізації її.

Класифікація бізнес-планів

І. За аудиторією користувачів:

· для внутрішнього користування (робочий бізнес-план).

· для зовнішнього користування (офіційний бізнес-план).

ІІ. За характером об'єкта:

· Бізнес-план нового підприємства.

· Бізнес-план діючого підприємства.

ІІІ. За масштабом проблем, що розв’язуються

· Локальний бізнес-план (розробляється для підприємницьких проектів, реалізація яких не спричиняє принципових змін у діяльності підприємства).

· Концептуальний бізнес-план. (Розробляється для обґрунтування кардинальних стратегічних змін у діяльності підприємства).

ІV. За цільовим призначенням

· Бізнес-план інвестиційного проекту (Обґрунтовує доцільність утілення в життя певної підприємницької ідеї)

· Корпоративний бізнес-план. (Призначений для регулювання поточної діяльності підприємства.)

V. За документальним оформленням (різняться за рівнем деталізації матеріалу)

· Інвестиційна пропозиція .

· Сублімований бізнес-план.

· Розгорнутий бізнес-план .

 

Бізнес-плани часто класифікують масштабами проектів, сферами бізнесу тощо.

8. Структура та типовий алгоритм розробки бізнес-плану.

Типовий бізнес-план має наступну структуру:

1) Резюме (сутність інноваційного проекту)

2) Характеристика підприємства

3) Опис продукту

4) Опис ринку. Прогноз збуту

5) Конкуренція

6) План маркетингу

7) План виробництва

8) Прогноз витрат

9) Організаційний план

10) Фінансовий план

11) Стратегія фінансування

12) Оцінка ризику і страхування

 

При розробці бізнес-плану рекомендується дотримуватися наступних етапів:

1) Визначення видів і джерел потрібної інформації

2) Визначення мети розробки бізнес-плану,

3) Стратегічне планування на підготовчому етапі.

4) Безпосереднє написання бізнес-плану.
- визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, додатки тощо);
- збір інформації для кожного з розділів плану, розрахунки. Як для жодного іншого планового документа, для бізнес-плану підходить аксіома: «План має складати той, хто його виконуватиме». Звичайно, без допомоги консультантів не обійтись, але вона має закінчуватись на попередньому етапі, коли внутрішні й зовнішні консультанти допомагають зібрати необхідну інформацію і здійснити її первинну обробку. Консультанти можуть асистувати підприємцеві й на кінцевому етапі.;
- повторна перевірка;
- підготовка резюме основних ідей.

5) Фахівці рекомендують також здійснити п’ятий крок: готовий бізнес-план надати для ознайомлення кому-небудь із авторитетних, але незацікавлених людей, здатних оцінити його роботу на основі конструктивної критики.

9. Методика оцінки ефективності бізнес-плану.

Заключним та найбільш відповідальним розділом бізнес-плану є оцінка ефективності здійснення інвестиційного проекту. Саме у цьому розділі бізнес-плану визначається доцільність здійснення проекту, розробляється ефект від його здійснення, період окупності та повернення інвестиційних коштів.

Методичною основою економічної оцінки ефективності бізнес-планів є аналітичний апарат, що базується на порівнянні доходів і витрат з урахуванням альтернативних можливостей вкладання капіталу в інші фінансові активи. Вихідні дані для розрахунку ефективності включають: розгорнуту у часі виробничу програму, ціни на продукцію, прямі та накладні витрати, структуру інвестиційних витрат, розгорнутий у часі процес фінансування, можливі варіанти джерел надходження інвестиційних коштів тощо. При цьому повинні враховуватися фактор ризику, загальний рівень інфляції, величина процентної ставки на позичковий капітал та інші фактори товарно-грошових відносин в умовах ринку.

Основні показники ефективності бізнес-плану співпадають із показниками оцінки інвестиційних проектів:

- Чиста теперішня вартість проекту (ЧТВ), яка дорівнює різниці між величиною теперішньої вартості грошового потоку від реалізації проекту та інвестиційними витратами на проект. Цей показник ефективності характеризує абсолютний ефект, який підприємство отримує в результаті інвестування. Критерієм вибору найбільш ефективного проекту є максимальне позитивне значення чистої теперішньої вартості.

- Рентабельність проекту (індекс прибутковості) -, який характеризує відносний ефект інвестування у вигляді розміру грошового потоку на одиницю інвестицій в проект. Проекти, рентабельність яких менша за одиницю, визнаються неефективними.

- Строк окупності інвестицій характеризує проміжок часу, впродовж якого віддача від інвестицій досягає значення обсягу інвестицій. Цей показник, зазвичай, використовується не в якості критерію вибору, а у вигляді обмеження при прийнятті рішення про інвестування з урахуванням прийнятих критеріїв, наприклад, терміну одержання кредитних ресурсів.

- Внутрішня норма рентабельності (перевірочний дисконт), що визначається як така ставка дисконту, при якій забезпечується рівність між теперішньою вартістю грошового потоку від проекту та вартістю інвестицій, тобто ставка при q, при якій ЧТВ = 0. Цей показник ефективності інвестицій розраховується для порівняння норми прибутковості даного інвестиційного проекту з нормою прибутковості альтернативних інвестиційних рішень або з ціною капіталу, що використовується для фінансування проекту.

Перевірка ефективності бізнес-плану проводиться і з допомогою плану грошових потоків, розрахунку і оцінці фінансової стійкості та ліквідності підприємства у плановому періоді.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.