Главная | Обратная связь

Ознаки та фактори фінансової кризи на підприємстві. Банкрутство підприємства.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

· спад кон'юнктури в економіці в цілому;

· зменшення купівельної спроможності населення;

· значний рівень інфляції;

· нестабільність господарського та податкового законодавства;

· нестабільність фінансового та валютного ринків;

· посилення конкуренції в галузі;

· криза окремої галузі;

· сезонні коливання;

· посилення монополізму на ринку;

· дискримінація підприємства органами влади та управління;

· політична нестабільність.

Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характеp. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них.

Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації, їх можна згрупувати в такі блоки:

· Низька якість менеджменту.

· Дефіцити в організаційній структурі.

· Низький рівень кваліфікації персоналу.

· Недоліки у виробничій сфері.

· Прорахунки в галузі постачання.

· Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.

· Прорахунки в інвестиційній політиці.

· Брак інновацій та раціоналізаторства.

· Дефіцити у фінансуванні.

· Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

Типовими наслідками (симптомами) впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

а) утрата клієнтів та покупців готової продукції;

б) зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

в) неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

г) зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

д) збільшення розміру неліквідних та наявність понаднормових запасів;

е) виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів;

ж) зростання тиску на ціни;

з) суттєве зменшення обсягів реалізації та, недоодержання виручки від реалізації.

Банкрутство – наслідок глибокої фінансової кризи, який виявляється у неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред’явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

11. Сутність та план санаційних заходів. Фінансові джерела санації.

Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Під санацією зазвичай розуміють систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством.

Частина авторів ототожнюють санацію власне із провадженням справи про банкрутство, проте світова практика вказує на необхідність застосування досудової санації – відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестором, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

- Фінансово-економічні заходи спрямовані на покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничотехнічного характеру.

- Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації: санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника, або санація з його зміною.

- Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

- Соціальні санаційні заходи передбачають створення та фінансування перепідготовки кадрів, пошук робочих місць, надання позик працівникам тощо.

План санаційних заходів належить до основних документів санації та повинен містити: аналіз причин фінансової кризи; оцінку фінансового стану підприємства до початку санації; заходи щодо нормалізації фінансового стану підприємства, що є у фінансової кризі; інформацію про те, наскільки реалізацію плану санації поліпшує виробничо-економічного стану підприємства; порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та у разі задоволення вимог проведення ліквідаційних процедур; прогнозні показники фінансово-майнового стану підприємства у процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств — з допомогою державної фінансової підтримки.

Внутрішніми джерелами санації можуть бути: мобілізація прихованих резервів, використання зворотного лізингу, здача в оренду основних фондів, оптимізація структури оборотного капіталу, продаж окремих підрозділів, рефінансування дебіторської заборгованості (переведення боргу на іншу особу, тошо), "заморожування" витрат.

Зовнішніми джереалми можуть виступати цільові кредити, дотації та субвенції, державне пільгове кредитування, реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові тощо.