 |
|
Характеристика інфраструктури підтримки малого підприємництва.
Інфраструктура підтримки підприємництва в Україні – це сукупність організаційних структур (центри підтримки підприємництва, бізнес-інкубатори, технопарки, консалтингові фірми, маркетингові та інші організації), заснованих на різних формах власності. Інфраструктура сприяє створенню та функціонуванню підприємницького сектору в умовах перехідної економіки і формує конкретне організаційно-економічне середовище для стимулювання підприємницької діяльності та швидкої адаптації суб’єктів малого підприємництва до ринкових умов. Однією з сучасних технологій підтримки малого бізнесу та інновацій є розвиток бізнес-інкубування, яких грунтується на діяльності бізнес-інкубаторів та бізнес-центрів.
Сформовану мережу інфраструктури підтримки малого підприємництва можна класифікувати такими ознаками:
- за способом заснування: державна, недержавна, громадська;
- за статусом: всеукраїнська, регіональна, місцева (районна);
- за формою: організаційно-технічна, інформаційно-аналітична, фінансово-кредитна;
- за видами діяльності: дорадчі органи, консалтингові структури, інформаційні центри, інвестиційні та інноваційні компанії, освітні заклади тощо.
В свою чергу, кожен вид інфраструктури розвитку малого підприємництва сьогодні розділяється на такі форми:
1. Дорадчі: Громадська Колегія Держпідприємництва України, регіональні громадські колегії, координаційні ради (комітети) з питань розвитку підприємництва.
2. Консалтингові: бізнес-центри, приватні фірми, контори тощо.
3. Інформаційні: громадські приймальні, юридичні клініки, “гарячі лінії”.
4. Інноваційні структури: технопарки, наукові парки, бізнес-інкубатори.
До фінансово-кредитних установ належать банки, фонди підтримки малого підприємництва, інші небанківські фінансові установи (кредитні спілки, лізингові, страхові компанії, пенсійні, інвестиційні фонди тощо).
Бізнес-інкубатори – це інституції, які розміщують на пільгових умовах спеціально відібрані малі підприємства на своїх площах та надають їм консалтингові, освітні, та офісні послуги. Бізнес-інкубатори можуть діяти як самостійні структури, так і в складі технопарків, технологічних центрів та інших інноваційних структур, тобто вони бувають загального характеру діяльності або спеціалізовані.
Бізнес-центри – це установи, які надають інформаційні, консалтингові, маркетингові, тренінгові та інші послуги суб’єктам підприємництва та особам, які бажають займатися підприємницькою діяльністю. Бізнес-центри можуть надавати приміщення для ділових зустрічей, засоби зв’язку, комп’ютерну та оргтехніку. Набір послуг в різних бізнес-центрах значно коливається. На відміну від бізнес-інкубаторів, бізнес-центри надають послуги, як правило, фізичним особам та за комерційнимм розцінками.
Технологічний парк – юридична особа або об’єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників),головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємких розробок, високих технологій та конкурентноспроможної на світовий ринок продукції.
Лізингові центри – суб’єкти підприємницької діяльності, що займаються лізинговими операціями.
Фонди підтримки підприємництва: Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні – регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні – місцеві фонди підтримки підприємництва. Вони здійснюють фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва.
16. Сектори сучасного інформаційного ринку. Визначення поняття "інформаційна інфраструктура".
Інформаційне забезпечення це необхідна послуга для функціонування економіки в сучасних умовах. Сучасний інформаційний ринок по характері даних можна розділити на кілька основних секторів:
1. Сектор ділової інформації представлений такими видами й джерелами, як:
1.1. Біржова й фінансова інформація - інформація про котирування цінних паперів, валютних курсах, дисконтних ставках, ринках товарів і капіталів, інвестиціях, цінах.
1.2. економічна й статистична інформація - числова економічна, демографічна й соціальна інформація. Надається органами керування економікою й службами статистики.
1.3. комерційна інформація - адресно-реквізитні дані про галузі, підприємства і їхніх відповідальних співробітників.
1.4 Інформація з комерційних пропозицій надходить від спеціалізованих фірм - інформаційних торговельних посередників.
1.5. Політичні, економічні, військові й т.п. новини, що цікавлять представників різних соціальних груп, зокрема, підприємців.
2. Сектор юридичної (нормативної) інформації з підрозділами по видах законодавчих і підзаконних (відомчих) документів по різних аспектах господарської діяльності;
2.1. Загальногосподарські акти (цивільне, арбітражне, податкове право).
2.2. Акти, що регламентують окремі види діяльності.
2.3. Акти, що регламентують перетворення прав власності (приватизація тощо).
2.4. Нормативні й рекомендуючі документи по стандартизації.
3. Сектор інформації для фахівців (бібліографія й першоджерела). Відмінність її від ділової й нормативної інформації, що відповідає на питання хто, що, де, коли й на яких умовах полягає в тому, що вона відповідає на питання навіщо, як і що буде, якщо й призначена не для підприємців і працівників комерційних служб, а для співробітників функціональних, у тому числі - інженерних і науково – дослідницьких, служб.
4. Сектор соціально-побутової (сервісної) інформації призначений обслуговувати особистісні потреби людей.
5. Сектор технічних і програмних засобів для автоматизації управлінської діяльності впритул примикає до чотирьох вищевказаних секторів і обслуговує роботу з ними.
Інформаційна інфраструктура являє собою комплекс програмно-технічних засобів, організаційних систем та нормативних баз, який забезпечує організацію взаємодії інформаційних потоків, функціонування та розвиток засобів інформаційної взаємодії та інформаційного простору країни або організації.