Здавалка
Главная | Обратная связь

Активізація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств.



Інвестування у розвиток науки є найбільш вигідним, оскільки від рівня наукового розвитку залежить конкурентоспроможність держави, саме від впровадження наукових розробок у виробництво залежить собівартість вироблених продуктів. При цьому інвестиції повинні здійснюватись не лише у вигляді державних видатків на розвиток науки, а й через приватні вкладення. Інвестиційно-інноваційна програма розвитку має бути детально розроблена від найнижчого до найвищого рівня і врешті-решт затверджена на державному рівні.

Із урахуванням економічної ситуації в Україні становлення моделі інноваційного, високотехнологічного розвитку країни та її регіонів за рахунок людського капіталу може відбуватися завдяки таким чинникам:

- фінансовій підтримці інновацій, яка заснована на системі податкових пільг та примноження інтелектуального капіталу;

- створення необхідних умов та системи мотивації за рахунок дотацій та субсидій підприємствам;

- державним гарантіям інвестиційних кредитів, які надаються суб’єктам підприємницької діяльності;

- страхування ризиків інноваційного підприємництва.

Активізація інноваційної діяльності суб’єктів господарювання передбачає:

А) Створення сприятливих умов для розробки і впровадження у виробництво досягнень НТП, наприклад, проведення на місцевому рівні конкурсу інноваційних ідей, надання переможцям фінансової підтримки на патентування винаходів, створення дослідних зразків, тобто, стимулювання та заохочення розвитку наукових кадрів, інтелектуального капіталу нації.

Б) Інституційне забезпечення сприятливого інноваційного клімату, в контексті чого перспективним є створення структур підтримки інноваційного бізнесу, які виконуватимуть роль сполучних ланок між наукою і виробництвом, сприятимуть налагодженню міцному взаємозв’язку між ними. Наявне державне фінансування інновацій є недостатнім, тому підприємства власним коштом фінансують інноваційну діяльність.

В) Налагодження міжрегіональних коопераційних зв’язків великих підприємств. Для реалізації цього напрямку можна запропонувати створення міжрегіональних промислово-фінансових груп на базі великих підприємств та провідних науково-дослідних інститутів окремих регіонів.

Г) Створення реальних передумов щодо ефективного використання трудового потенціалу. Це може бути здійснено шляхом спільних зусиль державних та регіональних структур управління та суб’єктів господарювання. Витрати на наукові дослідження та вищу освіту розглядаються як інвестиції у знання – вирішальний чинник у забезпеченні економічного прогресу, активізації професійної творчості, поліпшенні життєвих стандартів. Саме науковий потенціал країни і здатність до його реалізації визначають інноваційно-інвестиційний розвиток економічної системи.

Д) Перебудова системи освіти із пріоритетністю інноваційного розвитку, застосуванням різноманітних способів мотивації та винахідницького клімату. Новітні підходи до освіти повинні передбачати інтеграцію учасників навчального процесу в інформаційне середовище, використання передових технологій, оперативне інформування про досягнення НТП та активне залучення до індивідуальної та командної наукової роботи.

Г) Забезпечення інвестиційної привабливості, для чого необхідно: забезпечити стабільність законодавства, мінімізувати затримку інвестицій бюрократичним апаратом, завершити судову реформу, удосконалити нормативну базу з питань прав власності, забезпечити публічність та прозорість у прийнятті рішень органами влади, оптимізувати податкове навантаження, сприяти розвиненості ринків капіталу тощо.

Активізація інноваційної діяльності підприємств потребує не лише прямого впливу, а й спрямованих на створення науково-новаторського потенціалу.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.