 |
|
Оптимізація поточних витрат і розмірів виробничих підприємств.
Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства.
Значну роль у оптимізації витрат відіграє їх нормування. Установлені норми витрат—це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції.
Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат , від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження.
Оптимізація витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місце витрат — це місце їхнього формування. Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.
Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їхньої загальної суми за певний період за формулою
С= Сзв * N + Cпв
де С — загальні (сукупні) витрати; Сзв— змінні витрати на одиницю продукції; N— обсяг виробництва продукції у натуральному виразі; Спв— постійні витрати за період.
З точки зору оптимізації розмірів підприємства, важливе значення має планування виробничих потужностей, в цілях якого застосовують розрахунок мінімально-допустимого обсягу виробництва для певного виду продукції - точки беззбитковості. При моно номенклатурному виробництві даний показник можна розрахувати наступним чином:
Nкр= Спв\(Ц- Сзв)
де Ц – ціна одиниці продукції. Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва. У цьому разі
Вкр = Сзм+Спв
де Вкр – критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі;
Сзм – загальна (сукупна) величина змінних витрат.
На великих підприємствах в цілях оптимізації поточних витрат і розмірів підприємства використовують методи математичної оптимізації та регресійні моделі.
В контексті оптимізації витрат значну роль відіграє аналіз їх структури, при чому виявляються резерви і потенційні напрямки оптимізації.
Виходячи із структури собівартості можна зробити висновок, що пріоритетним є скорочення частки постійних витрат у собівартості одиниці продукції, а у перспективі – скорочення надлишкових прямих витрат, наприклад слідуючи принципам "кайзен".
В контексті оптимізації витрат можна застосовувати процес ний підхід і аналізувати формування витрат на основі карт як бізнес- і технологічних процесів, а також застосування ланцюжків цінностей.