 |
|
Методи нарахування дивідендів
Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику і теоретичні концепції у цій галузі, в практиці використовуються такі основні підходи (методи) нарахування та виплати дивідендів:
· залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат;
· метод стабільних дивідендів;
· метод гнучкої дивідендної політики;
· метод стійкого приросту дивідендів;
· метод стабільної та бонусної частини.
Загальний огляд методів нарахування дивідендів, їх переваги та недоліки наведено у табл. 5.2.
Таблиця 5.2
МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ
| Методи | Переваги | Недоліки |
| 1. Залишковий метод, припинення дивідендних виплат | · забезпечення високих темпів росту підприємства · платоспроможність · фінансова незалежність | · нестабільність дивідендів · відтік дрібних інвесторів |
| 2. Метод стабільних дивідендів | · збільшення довіри до підприємства · стабілізація котировок акцій | · слабкий зв’язок з фінансовими результатами · мінімізація самофінансування |
| 3. Метод гнучкої дивідендної політики | · зв’язок з фінансовими результатами | · нестабільність розмірів дивідендів |
| 4. Метод стійкого приросту дивідендів | · забезпечення зростання ринкового курсу акцій · привабливість для інвесторів при додатковій емісії | · відсутність гнучкості · постійне зростання фінансової напруги |
| 5. Метод стабільної та бонусної частин | · регулярність виплати мінімальної частини · залежність від фінансових результатів | · нестабільність розмірів дивідендів |
Залишковий метод. На дивіденди повинна спрямовуватися частина чистого прибутку, що залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій.
Метод стабільних дивідендів. Зміст методу зводиться до того, що ставка дивідендів та їх абсолютна сума на одну акцію тривалий час залишаються незмінними або коливаються в незначних, заздалегідь визначених межах. Сума дивідендів при цьому не прив’язується до фактичних фінансових результатів за звітний період.
Метод гнучкої дивідендної політики. На противагу до попереднього цей метод ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди. Метод побудований на тезі про те, що, на відміну від облігацій, корпоративні права є ризиковими вкладеннями і тому винагородою за ризик повинен бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибутковості підприємства.
Метод стійкого приросту дивідендів. Метод і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті приросту до розміру дивідендів у попередні роки. Аналогічно до методу стабільних дивідендів за цього методу обсяг дивідендів не залежить від прибутків підприємства у відповідному періоді.
Метод стабільної та бонусної частин. Використовуючи цей метод, підприємство регулярно виплачує стабільні невисокі дивіденди плюс додаткові бонуси за наявності високих прибутків чи у разі святкування знаменних подій, ювілейних дат тощо.
Питання 12