Еволюція альтернативних теорій ринкового ціноутворення

Марксова теорія трудової вартості	В основу вартості товару покладений лише один фактор — витрати праці робітників, а норма доданої вартості характеризує ступінь їх експлуатації.
Теорія витрат виробництва (Р. Торренс, Н. Сенсор, Дж. Мілль, Дж. Маккуллох)	Витрати виробництва є основою вартості й ціни продукту. Вартість створюється не лише живою, але й уречевленою працею.
Теорія трьох (багатьох) факторів виробництва (Ж. Сей, Ф. Бастіа)	Вартість формується в процесі виробництва товару як результат застосування трьох його основних факторів: праці, капіталу й землі. Всі вони беруть рівноправну участь (яка визначається для кожного з них ринком) у створенні вартості. Сучасні економісти тою чи іншою мірою поділяють концепцію, згідно з якою в основу суспільно-необхідної вартості покладений не один, а кілька виробничих факторів: витрати праці, капіталу (засоби виробництва), природний фактор (земля), підприємницькі здібності. Відповідно, суспільно-необхідна вартість, по-перше, формується під впливом усіх факторів виробництва й, по-друге, розкладається на доходи.
Теорія граничної корисності товару(представники австрійської школи економічної теорії та ін..: К. Мангер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Л. Вальрас, У Джевонс, П Самуєльсон, Дж. Хікс)	Ринкова ціна окремого товару безпосередньо залежить від ступеня насиченості потреби в ньому, а вихідним пунктом визначення вартості товару вважається оцінка економічної поведінки покупців. Конкретним виразом суб'єктивної корисності товару є гранична корисність, тобто корисність «граничного», останнього екземпляра, який задовольняє найменш значну, «граничну», останню потребу в ньому. Гранична корисність розглядається як задоволення, яке отримує окремий споживач від споживання однієї додаткової одиниці товару. Відтак, ціна окремого товару згідно з цією теорією безпосередньо залежить від ступеня нагальності потреби в ньому, а вихідним пунктом вартості товару вважається суб'єктивна мотивація та об'єктивна оцінка економічної поведінки покупця. Суспільна оцінка граничної корисності товару встановлюється при рівності попиту і пропозиції на даний товар і вимірюється ціною ринкової рівноваги. Якщо попит перевищує пропозицію, то, відповідно, конкуренція між покупцями зумовлює підвищення ціни вище від суспільно-необхідної вартості, а при перевищенні пропозиції над попитом і, відповідно, загостренні конкуренції між виробниками у боротьбі за споживача (що є визначальним при встановленні конкурентної ціни), — знижується й відхиляється вниз від суспільно-необхідної вартості. Принципові положення теорії граничної корисності товару розроблені представниками «австрійської школи» К. Менгером, Ф. Візером, Е. Бем-Баверком, а також Л. Вальрасом (Швейцарія), У. Джевонсом (Великобританія) і конкретизувалися у теоріях «кардиналістів» та «ординалістів». «Кардиналісти» (А. Маршалл та ін.) виходили з деякої абсолютної «граничної корисності» товару, що встановлює фіксовану верхню межу вартості. «Ординалісти», навпаки, підходили до «граничної корисності» будь-якого товарів як до відносної величини, що визначається зіставленням відданої покупцями переваги певним споживним якостям товарів (Дж. Хікс, П. Самуельсон, М. Портер).
Неокласична теорія ціни (А. Маршалл, Дж. Хікс, П. Самуєльсон, М. Портер, Ф. Котлер)	У 70-ті роки XIX ст. англійський економіст А. Маршалл дав теоретичне обґрунтування ринкового ціноутворення на базі поєднання теорії класиків політекономії про визначну роль витрат виробництва з теоріями граничної корисності, попиту та пропозиції у формуванні й русі ринкових цін. А. Маршалл виходив з того, що формування ринкових цін відбувається в результаті взаємодії попиту та пропозиції. Зміна попиту пов'язана з категорією граничної корисності товару, а пропозиції — з вирішальним впливом витрат виробництва. Витрати виробництва — це об'єктивна основа мінімальної ціни, а платоспроможний попит та гранична корисність, відповідно, максимальної та конкурентоспроможної ціни товару. Сучасні економісти поділяють основні поняття цієї теорії: 1. Коливання ринкової ціни товару об'єктивно обмежені в діапазоні. 2. Для виробника нижня межа — мінімальна ціна товару — визначається індивідуальними витратами виробництва, тобто собівартістю товару. Верхня — максимальна ціна товару визначається кількістю грошей у споживача, тобто рівнем його платоспроможності. 3. Поняття конкурентоспроможної ціни товару пов'язане з економічними категоріями «корисності» та «відчутної цінності товару в уяві покупця». 4. Об'єктивною основою визначення ринкової ціни товару є його ринкова вартість.
Теорія централізованої планової ціни товару	Централізоване ціноутворення в колишньому СРСР здійснювалось органами державної влади. Застосовувалась система прейскурантних цін та контролю за їх дотриманням, що ігнорувало об'єктивні економічні закони ринкової економіки й мало, як правило, відтінок суб'єктивізму та волюнтаризму. Це зумовило відрив цін багатьох товарів від їхньої суспільно-необхідної вартості, що призвело до необґрунтованої збитковості виробництва, зростання дотацій у ціні як для виробника, так і для споживача. Ціни не були вільними, тобто їх розміри залежали переважно від «команд зверху», ігнорували співвідношення попиту й пропозиції, а відтак перестали давати об'єктивну характеристику стану економіки, втратили роль економічного важеля її розвитку.