 |
|
ПРИСЛУХАЙСЯ ДО РІДНОЇ МОВИ
Усе починається з дитинства. Дитина вдивляється в материні очі, прислухається до ніжного голосу, а в маленькому серці народжується священне почуття любові і до матері, і до Батьківщини, і до мови. З роками любов до найріднішої у світі людини зміцнюється. Ми більше прив’язуємося до землі, бо це рідна земля. А мова? Без неї не може існувати жодна людина, жоден народ. Рідна мова дорога людині, як саме життя, — стверджує народна мудрість.
Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше - перший крик немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній зойк прощання людини зі світом, дзвінкий сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, тугу чумаки в далекій дорозі і розпач кріпака на важкій підневільній праці, радість творчої праці та побратимської вірності і розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золото пшеничних ланів, багрянець світанкових заграв і срібло перлистих рос, могутність бурхливого Дніпра і плин тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації, і тихий шепіт шовкових трав, гіркоту поневірянь на чужині і від чуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.
Мова наша, яку звуть у народі калиновою, пройшла у своєму розвитку безліч випробувань. Українську мову називали російським діалектом, забороняли, намагались взагалі знищити. Та наша мова вистояла, перемогла, засіяла у всій своїй чарівності. Ніжна й співуча, українська мова за красою та мелодійністю посідає одне з перших місць серед європейських мов, поступаючись лише італійській. Кожен українець намагається якомога краще оволодіти рідною мовою, бо жити в Україні й не знати мови — це неповага до держави, до себе — громадянина цієї держави. Престиж мови виріс. В наші дні українська мова стає все популярнішою, вважається престижно та модно розмовляти нею.
Мова — не просто основний засіб спілкування, а перш за все — невичерпне джерело мудрості, це святиня, яку треба оберігати все життя. Недарма ж люди кажуть, що без мови не буде нації. Знання рідної мови — перша ознака освіченої людини. Як приємно спілкуватися з людиною, яка правильно висловлює свої думки, користуючись усіма багатими відтінками рідної мови. Добре тому жити, хто вміє гарно говорити, — стверджує народна мудрість. І, навпаки, співчуття викликає людина, яка не удосконалює своє мовлення.
В Україна живуть не лише самі українці, хоч їх переважна більшість. Поруч з нами вільно і щасливо проживають представники інших національностей: росіяни, білоруси,татари, поляки, чехи та багато інших. Та всі вони є народом України, ми живемо у спільному домі. Люди різних національностей мають право знати свою рідну мову, між собою нею розмовляти, читати книжки, вивчати її у школах, але для всіх людей в Україні є обов’язковою державна українська мова. Так заведено в усьому світі: людина, живучи в певній країні, повинна обов’язково знати мову цієї держави, щоб розуміти, що діється навколо, про що говорять і пишуть.
Мова повинна бути в кожного з нас глибоко в серці. Пишаймося тим, що ми - українці. Любімо й цінуймо свою рідну мову. Але ми повинні чітко усвідомлювати, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.