 |
|
ГАРНА КНИГА — АБЕТКА ДЛЯ ДУШІ
Як не прикро визнавати, але в нинішньому житті чи не весь вільний час заполонив домашній телевізор з бойовиками, детективами і трилерами, а книги залишилися в минулому, як і книжковий бум, який спостерігали 20—ЗО років тому. Тоді люди не уявляли жодного дня без книги і з рук у руки передавали збірки поезій Василя Симоненка і Ліни Костенко, романи Михайла Булгакова та повісті Василя Бикова. Інтелігентна людина не могла собі дозволити не прочитати твори Василя Земляка, Павла Загребельного. Юрія Мушкетика... Сьогодні ж більшість людей тамує інформаційний голод і забезпечує емоційні потрясіння з допомогою телевізійного екрана, а в газетах вишукує кримінальні страхіття і скандали.
Як тут не згадати відомого булгаковського професора Преображенського, який застерігав: «Боже вас бережи, не читайте до обіду радянських газет... Я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, які не читали газет, почували себе чудово. Ті ж, яких я спеціально змушував читати «Правду», втрачали у вазі. Мало цього. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу...» Автор цих рядків був лікарем, і він, як і сьогоднішні ескулапи, обстоював думку, що постійне читання негативної інформації може призвести до пригніченого стану, та й до хвороби недалеко. Цим матеріалом хочемо привернути увагу читачів до цікавої теми — лікувальні властивості книги, посилаючись на досвід лікаря-психотерапевта В.Клешича.
Дивовижний лікувальний вплив книг відомий здавна. Ще Нестор у Лаврентіївському літописі (1037 р.) зазначав:«...книги є глибина, бо самі в печалі втішаємося». Відголоском цього твердження стала фраза відомого київського бібліотекаря П.Должикова:«...кабінет для читання — аптека для душі».
Можна було б обійтися без цих сентенцій, оскільки ми, самі того не підозрюючи, під час хвороби наближали одужання саме завдяки читанню. «Читаючи, я почував себе здоровішим, сильнішим... Позбавлений книг, я став в'ялим, мене почала поборювати незнайома мені раніше забудькуватість», — писав у свій час М.Коцюбинський. Не потребує доведення думка, що дуже часто пацієнту більше необхідна бесіда з лікарем, ніж ліки. Але набереться чимало випадків, коли «спілкування» з письмовим джерелом стає більш дієвим, ніж усна розмова.
Наприклад, відомий професор І.Вельвовський лікував пацієнта від неврозу. Бесіди не давали ефекту, але оскільки лікар і хворий не могли якийсь час бачитися, між ними зав'язалося листування. Воно несподівано й викликало сильнішу дію, ніж усі попередні зустрічі. Так буває у людей, в яких зорове сприйняття більш розвинуте, ніж слухове. Друковане слово на них діє сильніше, ніж розмова.
Лікування читанням входить як одна з ланок в систему психотерапії. Ще великий терапевт XIX ст. І.Дядьковський у своєму підручнику «Загальна терапія» (1836 р.) назвав читання одним із засобів медицини. Термін «бібліотерапія» почали використовувати у 20-ті р. XIX ст. у США. За визначенням, прийнятим Асоціацією лікарняних бібліотек США, бібліотерапія — це використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині і психіатрії для вирішення особистих проблем за допомогою керованого читання».
Справді, під час захворювання дуже важливо діяти не лише на організм, але й на настрій, почуття і характер хворого. Це важливо при лікуванні не лише психічних порушень і неврозів, але й таких серйозних захворювань, як туберкульоз. При цьому книги підбираються так, аби підтримувати зацікавленість до життя, віру в одужання.
Не завжди корисно читати книги, в яких описується аналогічна хвороба пацієнта, іноді потрібно відволікти від конкретного діагнозу, переключити його думки в інше річище. Хоча підбір літератури проводиться психотерапевтом індивідуально в кожному конкретному випадку, однак існують також загальні принципи. Наприклад, той же І.Дядьковський стверджував, що різна за формою та змістом література впливає на організм по-різному. Серйозний художній твір збуджує розумову діяльність і пригнічує емоції та пристрасті, які дуже сильно впливають на функціонування внутрішніх органів. Під час читання розважальної літератури отримуємо зворотний ефект. Здавна говориться про цілющі властивості сміху, а значить і гумористичної літератури. Особливо цінними є сміх і радість, які приносять веселі книги хворим дітям. Відоме свідчення К.Чуковського про благотворний вплив книги Р.Е.Распе про пригоди барона Мюнхаузена на дітей, які лікувалися в кістково-туберкульозному санаторії.
Бібліотерапія ефективна в багатьох випадках, коли необхідний вплив на особистість хворого. Ще у 60-ті роки співробітники кафедри психотерапії під керівництвом професора І.Вельвовського склали перелік книг, які можна рекомендувати в конкретних випадках.
Метод бібліотерапії психотерапевти використовують дуже зрідка. Сьогодні активно порушуються питання про здорове харчування, а про розумове і духовне «живлення» говорити якось не прийнято. Але оскільки надто гостра їжа може викликати порушення у травленні, то й захоплення негативною інформацією може призвести до сумних наслідків. Треба читати і прислухатися до себе: після якої літератури ми почуваємо себе бадьорими і сповненими сил, яка пригнічує нас і вносить душевний дискомфорт. Можна порадитися у виборі літератури з психотерапевтом, щоб і справді читалося на здоров'я (з газети «Буковина»).
Орієнтовні тестові завдання
1. Про лікувальний вплив книг зазначав Нестор у літописі:
а) Київському;
б) Лаврентіївському;
в) Видубецькому;
г) Галицько-Волинському.
2.«... кабінет для читання — аптека для душі» — це вислів:
а) І.Дядьковського;
б) І.Вельвовського;
в) П.Должикова;
г) М.Коцюбинського.
3. Термін «бібліотерапія» почали вживати у:
а) 20-ті роки XIX ст.;
б) 30-ті роки XIX ст.;
в) 20-ті роки XX ст.;
г)30-ті роки XX ст.
4. Текст належить до
а) художнього стилю;
б) публіцистичного стилю;
в) наукового стилі;
г) розмовного стилю.
(учні продовжують формулювання тестових питань у групах)