Здавалка
Главная | Обратная связь

Згідно з Роджером Давсоном, який займається проблемами менеджменту, є



дев'ять ознак великих менеджерів, які приймають рішення. Ось вони:

• дуже толерантне ставлення до невизначеності;

• наявність добре впорядкованого ряду пріоритетів;

• вміння бути добрим слухачем;

• здатність досягати консенсусу в рішенні;

• уникання стереотипів;

• постійне зберігання гнучкості;

• вміння застосовувати як "логічні", так і "нелогічні" методи;

• вміння реалістично оцінювати витрати та складність завдань;

• здатність вчасно зупинитись у пошуку правильного рішення.

 

9. Важкі рішення

"Рішення, у якому виявлено характер часто підкоряє вищий розум нижчому".

Невідомий автор

"Ділова етика це звичайна етика, застосована відповідно до умов бізнесу. Згідно з "правилом великого пальця" все, що ви бажали б приховати, найімовірніше є неетичним".

Стенлі Каєр, директор Інституту ділової етики

"Як тільки хтось каже вам, що він планує прийняти «реалістичне рішення», ви одразу розумієте, що він готується зробити щось погане".

Мері МакКарті, американська романістка

Деякі рішення особливо важко приймати — наприклад, ті, що стосу­ються зменшення зарплати чи "сюрчання у свисток", тобто оскар­ження власних колеґ. Однак, це найважливіші рішення зі всіх, з якими керівникові доводиться мати справу саме з такими рішеннями. У цьому розділі ми зупинимося на моральному та етичному вимірах жорс­тких рішень та розглянемо такі їх аспекти:

ділову етику;

спектр етичних рішень;

зони етичної невизначеності;

створення етичної основи для рішень;

етичний кодекс;

контроль етичної ефективності;

тренинг з етики;

розрізнення правильного та неправильного;

формування корпоративних цінностей;

етику співпраці з "пайовиками";

скорочення штатів: як його здійснювати;

"сюрчання у свисток" (найважчі рішення з усіх).

Насамперед, варто зрозуміти, чому етичний бік рішень є таким важли­вим для тих, хто їх приймає. З одного боку, компанії зазнають усе біль­шого тиску з боку засобів масової інформації, уряду та громадської дум­ки і змушені відповідати за свої дії і виправдовувати свої рішення.

В Америці, наприклад, федеральними рекомендаціями щодо покарань, затвердженими Конгресом в 1991 році, за відсутність у компанії етичних програм передбачено покарання у 80 разів вищі, ніж за порушення стан­дартів та інструкцій.

З іншого боку, зараз багато менеджерів та й простих працівників ма­ють набагато ширше коло повноважень, ніж можна було уявити собі ра­ніше. Більше того, зникли традиційні обмеження та засоби контролю, а на зміну їм прийшла самостійність. В результаті, моральне обличчя ком­панії дедалі більше визначається особистими якостями окремого мене­джера.

Недоліком подібної ситуації є те, що на менеджерів збільшується тиск, оскільки їх спонукають добиватися поставлених цілей будь-якими засо­бами. А балансувати між етичним та економічним полюсами — це не­проста справа.

Недавнє опитування, в якому брали участь 4000 американських робіт­ників, показало, що третину з них змушують до некоректних дій задля досягнення певних бізнесових цілей; така сама кількість впродовж року були свідками некоректних дій співробітників, однак лише трохи більше, ніж половина з них повідомили про це керівництво своєї компанії. У ін­терв'ю журналу "Разі Ропюагй" Майкл Дегно, який очолює вашингтонсь­ку організацію "Етичний ресурсний центр", що провадила зазначене до­слідження, зауважив:

"На мою думку, чимало сучасних корпорацій страждають на певний моральний дуалізм, коли співробітник може почепити свою етику на гвіздок і сказати: "А тепер я займаюся бізнесом і діятиму не так, як навчаю робити свого семилітнього сина". Я думаю, для нашої культури така практика є особливо небезпечною".1

Єдиним виходом із ситуації є пошук шляхів перетворення етики на клю­чову цінність компанії, якій надається пріоритет у процесі прийняття рішень.

ДІЛОВА ЕТИКА

На думку Джека Мегоні, професора етики Лондонської школи бізнесу:

"Метою ділової етики є інтеґраіфя економічних та бізнесових ціннос­тей у більш широкі погляди на мету та. якості людського існування як на особист.ому, так і на суспільному рівнях".

Практичніше звучить визначення Стенлі Каєра, директора Інститзту ділової етики, на думку якого "бізнес-етика — це звичайна етика, засто­сована відповідно до умов бізнесу. Згідно з "правилом великого пальця" все, що ви бажали б приховати найімовірніше, є неетичним".

Як бачимо з цих визначень, ділова етика — не така проста річ, як може здатися на перший погляд. Проблематичним є сам її предмет, оскільки навіть загальні цілі етики весь час змінюються. Був час, коли керівницт­во компаній, вважало, що незаперечним арбітром у питаннях етики є за­кон. Зараз стверджувати, що етичним є будь-який вчинок компанії, що не є незаконним було б ризиковано.

Візьмімо питання добору кадрів. Існує певний комплекс законів, що захищає особу при при­йомі на роботу від расової та статевої дискри­мінації чи дискримінації через наявність фізич­них та розумових вад проте більшість роботодав­ців, очевидно, погодилися б, що етичний вимір цього питання простягається набагато далі і за-торкує такі поняття, як повага та гідність, котрі неможливо описати мовою законів.

"Єдиним виходом із ситуації є пошук шляхів перетворен­ня етики на ключо­ву цінність компа­нії, якій надається пріоритет у процесі прийняття рішень".

Питання законодавчого закріплення продовжує ускладнюватись і на інших ділянках. Скажімо, все більше занепокоєння населення проблема­ми навколишнього середовища призвело до встановлення певних рамок, в яких тепер змушені діяти компанії. В деяких галузях промисловості відповідальність перед законом щодо даного кола проблем зростає з ро­ку в рік, що спонукає менеджерів постійно бути в курсі всіх найновіших екологічних розробок.

З цих та інших причин — включно з пильною увагою засобів масової інформації до питань заробітку та премій вищого керівництва — ділова етика залишається чимось невизначеним, проте таким, що продовжує постійно розвиватися і впливають на наше розуміння дозволеної чи не-дозволеної поведінки на підприємстві.

СПЕКТР ЕТИЧНИХ РІШЕНЬ

Зрозуміло, що жоден відповідальний керівник не повинен свідомо порушу­вати закон. В іншому випадку до нього слід застосовувати найжорсткіші за­ходи покарання. Проте кількість рішень, що, попри свою законність, мають ще й моральний чи етичний аспекти весь час зростає. Вони утворюють "зони етичної невизначеності", про які піде мова в цьому розділі.

Неетичні рішення трапляються лише тому, що ці невідомі території поки що погано досліджені менеджерами. Часто сама обстановка в ком­панії не спонукає до відкритого обговорення етичних питань. А в бага­тьох випадках відкритість взаємовідносин у компанії вважають просто небезпечною, що в результаті може призвести до порушення закону.

Кілька років тому в Сполучених Штатах здійснювався дослідницький проект, з вивчення так званих "корпоративних відхилень". Дослідження показало, що керівники найвищих ранґів, котрі припустилися пору­шення закону в ділових питаннях, у всьому іншому є зразковими зако­нослухняними громадянами, справжніми "батьками", місцевої громади. Мораль, що керує їхнім особистим життям, і їхня ділова етика розділені глухою стіною.

Рано чи пізно компанія починає домінувати в житті подібного керів­ника, і тоді його чи її поняття про моральні цінності абсолютно розмива­ються. Ці люди починають думати, що все, що корисно для компанії є етичним з погляду суспільства.

Дослідження також показало, що рідко хто з таких керівників діє один. Вони часто збирають довкола себе вужче чи ширше коло своїх прибічників усередині компанії і в такий спосіб укріплюють моральні позиції один одного. Тих, хто не згоден з подібною політикою і може вдарити на сполох, з часом витискають з цього кола, таким чином, воно ще більше згуртовується. Далі такий клан починає рухатись за інерцією, і його вже неможливо зупинити. За останні роки подібні процеси можна було простежити в багатьох британських компаніях.

Проте скандали останніх років такі як справа "Махьоей" та "ВСС" поставили питання ділової етики на порядок денний. Резонанс, що ви­ник у зв'язку з цим серед широких кіл суспільства, спонукав серйозніше ставитися до етичних проблем. Ділова етика все частіше стає провідним предметом в навчальних планах шкіл ділового управління і виноситься на обговорення на різноманітні семінари та конференції.

Спектр етичних проблем уже й так є достатньо широким, проте про­довжує розширюватися. Він охоплює і відверті порушення закону, на­приклад, шахрайство і розтрата, і рішення, що можуть завдати шкоди довколишньому середовищу, та інші вчинки, як-от: сексуальні домаган­ня, сумнівні стратегії продажу, конфлікти інтересів. Все частіше мораль­ної оцінки вимагає й те, що здавалося вже звичним — наприклад, високі заробітки керівництва.

ЗОНИ ЕТИЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Сьогочасні дебати з приводу розмірів платні директорату — як їх називають у процесі "жирних котів" — це яскравий приклад зміни етич­них орієнтирів. Ще кілька років тому право компанії самостійно і навіть відкрито визначати довільні розміри ставок для своїх працівників зали­шалося поза будь-якими сумнівами. Зараз же в багатьох випадках рівні доходів найвищих керівників перебувають під пильним наглядом засобів масової інформації та громадськості.

Останні події свідчать навіть про те, що незабаром у вирішення проб­леми може втрутитися уряд. Скажімо, останній скандал, викликаний розмірами премій, виплачених директорам компанії "Сатеіоі", що була організатором Британської національної лотереї, призвів до того, що го­лова правління "Сатеіоі" отримав від держсекретаря з питань національ­ної спадщини сувору догану. Звичайно, випадок з національною лотере­єю є одиничним, однак громадські дебати з приводу оплати праці вищо­го керівництва явно схиляються в бік заборони компаніям самостійно визначати розміри ставок.

Подібно і компанія "Зкеіі" у випадку зі своєю нафтовою платформою "Вгепі Зраг" пересвідчилася, що при закритті застарілої установки прос­тих раціональних розрахунків щодо зменшення шкоди довкіллю замало, потрібно ще враховувати емоційний тиск кампаній протесту, організова­них активістами природоохоронних організацій. І без сумніву саме етичні міркування лежали в основі тієї хвилі протесту, що здіймається зараз в Британії, і в Америці проти тютюнової промисловості.

Це лише кілька більш помітних прикладів котрі засвідчують наскіль­ки за останні роки змінився етичний ландшафт.

Сьогодні етичні проблеми виникають у зв'язку з широким спектром явищ (і не лише перерахованих нижче); зокрема:

шахрайством;

проблемами охорони довкілля конкуренцією ("брудні ігри"); оплатою праці менеджерів ("жирні коти"); продажами (махінації);

рекламою (некоректні дії у сфері реклами компанії "Вепеїїоп"); здоров'ям та безпекою; зниженням платні;

подарунками та проведенням дозвілля в деяких фірмах; ціновою політикою (картелі); спонсорством (тютюнові компанії); постачальниками (запізнення оплати);

експортом (до країн з неприйнятними режимами правління); імпортом (з країн, що використовують дитячу працю); маркетингом та просуванням на ринок товарів (програма безкоштов­них польотів компанії • науково-дослідницькою діяльністю (генетика).

Фактично, важко уявити собі рішення в бізнесі, котре б не мало того чи іншого етичного чи морального виміру.

СТВОРЕННЯ ЕТИЧНОЇ ОСНОВИ ДЛЯ РІШЕНЬ

Наведені вище приклади вказують на необхідність створення всередині компанії певного етичного клімату, в якому б відбувався процес при­йняття рішень. Що ж може зробити організація, аби впевнитися, що рішення в ній приймаються з належним ураху-ванням етичних питань?

Простої відповіді на це питання немає, як і не- має певності в тому, що будь-якій з компаній вдасться уникнути небезпеки етичних переко- сів — навмисних чи помилкових — і не сісти в

калюжу просто перед об'єктивами засобів масо-

вої інформації та уважним поглядом громадської

думки. Однак, вище керівництво кожної з компа- ній — це стосується також громадських та некомерційних організацій — зобов'язане зробити низку практичних кроків з метою створення та за­безпечення функціонування етичної основи прийняття рішень.

Американська освітня організація Центр етичних ресурсів пропонує 12 кроків у напрямі розробки кожною з організацій власної етичної програми2:

1. формулювання бачення майбутнього;

2. визначення базових цінностей;

3. розробка корпоративного етичного кодексу;

4. створення служби або призначення працівника з питань етики;

5. створення команди/комітету оперативного вирішення етичних питань;

6. розробка стратегії етичного спілкування;

7. проведення тренінгів з етики;

8. створення "гарячої" телефонної лінії етичної допомоги;

9. розробка системи оцінок та нагород;

10. створення систем контролю та реєстрації даних;

її. проведення періодичних оцінювань;







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.