 |
|
Лібералізм, комунітаризм, мультикультуралізм.
Споживацтво
Консьюмеризм – за розширення прав споживачів. «Біль про права споживачіи» Кеннеді 1962р.
Зомберт «Буржуа. Етюди розвитку сучасної людини». люди накопичують гроші на майбутнє. господарювати значить накопичувати. Гроші – накопичувальний сенс.
«Я споживаю, отже існую.»
Сусп. спож. – сукупність соц відносин, організованих на основі принципу індив. споживання. Х – масове спож. матеріальних благ. Поняття С.С. введене Фромом.
Характерні риси С.С.:
1. вихід за межі боротьби за фізичне інсування.
2. у торгівлі, сфері обслуг. – супермаркети, стають місцем проведення дозвілля. Шопінг.
3. револ. у сфері комунікацій.
4. к-ра спож тісно перепліається з економічною системою. Реклама – як феномен суч. мас. культу.
5. Система редитування
6. суттєві зміни в структурі вартості товарів і послуг.
7. мода, знецінення речей.
8. комерціалізація.
Споживацтво перетворилось у хворобу – ГРАФ І НЕЙЛОР “Споживацтво – хвороба, що загрожує світу”
Бодріар – МЗК (мінімальна загальна культура). Сакралізація речі. Життя в час речі. homo economicus чи consumes.
Риси споживання, консьюмеризму:
1.споживацтво
2. свож. ментальність
3. спож. ідеологія
4.міф про свободу і суверенність споживача.
5. міф про щастя.
Деформація ідентифікації себе.
Модель атлетизму агоністична. Модель жіноча – фринеїзму. Є похідна, залежна, на другому плані.
Стверджує: наслідком панування К. є колективна втома.
Гі Дебор – настав кінець історії, ми-ва, к-ри. Суспільство спектаклю, ефемерного. Життя – нагромадження спектаклів.
Риси :
1. панування індустрії і економіки.
2. товарний фетишизм.
3. роз’єднаність
4. ізольованість, знеособлення, уніфікація.
ІП2 – домінування матер. цінностей, відчуження людини. Поганий спосіб життя, коли людина накопичує, щрб не вдосконалити себе, а задовольнити бажання. Потрібно гроші складати на здоров. морального.
Оніоманія- людина стає залежною від товару, речі стають символом приналежності до певного світу, домінантна роль вже не належить практичному значенню речі.
Лібералізм, комунітаризм, мультикультуралізм.
Лібералізм – Л. вільна розпоряджатись собою і своєю власністю, верховенство права, приватна власність, чесність підприємництва.
основні принципи:
- ідея рівності
- широкі громадянські права і індивід. свободи, свобода віросповідання, релігійна терпимість
- чесні вибори, прозорість держ. влади.
- вільна ринкова економіка, економ. добробуд.
Ролсс « Доля і справедливість»: теорія справедливості:
· принцип рівності-всі люди рівні у своїх правах
· принцип розподільності- соціальна і економічна несправедливість є нормальим явищем.Проте люди повинні мати доступ до посад і можливостей, а те що не всі підіймаються високо-це правильно.
І. Берлін - осн. принципи: права Л є абсолютними, є межі, в яких Л недоторкані.
- лібералізм утвердж. у відкритих суспільствах.
Складові лібералізму:
1. Політичний Л. – демократія, верховенство закону, захист приватної власності.
2. Соці. – на пит соц. захисту. (економ. і соц. свобода.), виход. з ідеї рівних можливостей.
3. Культурний Л. – за свободу без обмежень.
в основі класичного лібералізму лежить ряд дослідників, просвітників:
Міль «Про свободу» - не нашкодь; різні люди мають різні устремління.
Негативна свобода - як свобода невтручання. Свобода має бути обмежена. Держава має відігравати роль «нічного сторожа», або регулювальника руху.
К. Поппер 1945р. . відкрите С та його вороги: неможливо створити ідеальну демократичну систему.
Палмер: Л. стоїть на 3 ніжках:
- ідея прав індивідиума,
- ідея прав спонтанного х-ру (порядок створюють люди а не держава)
- влада обмежена конституцією.
соц інститути є дуже важливі.
І. Берлін підсумовує весь доробок лібералізму:
1. негативна свобода (С. як не втручання. Свобода щуки – смерть карася)
2. позитивна свобода. (С. як самоволодіння, необмеження)
свобода як категорія повинна доповнюватись різними ціннстями. Ми не можемо мати все – головна істина. На все потрібно накладати обмеження.
Великої популярності – набуває соц. лібералізм, особл. пит. соц. захисту. Найбільш ґрунтовно реалізується в державах Скандинавії.люди мають мати доступ до соціальних потреб, вони розширюють державний сектор – Адлер, Дьюї.
Культурний Л. акцентує на правах особистості (особиста, релігійна свобода, невтручання в особисте життя). Голандія – найвищий рівень Л.
Теорія комунітаризму- соц. теорія к-ри, ідеологія і соц.-пол. рух, які основою ідеал. суспільства – спільноту, громади, як осередки моралі. Щоб досягти позит. результату, можна обмежити права індивіда.Гамстон, Селдер, Тейлор, Екціоні.
Основні ідеї К.
- першоцінність спільноти.
- формув. комунікативн. спільноти.
- вих. з ідеї соц. обумовленості особистості.
- соціальна природа цінностей.
- комунітарна система влади.
Між благом і правом, К обирає благо.
Сендл у твердж. пріоритет блага спільноти.
К апелюють до Гегеля, Л – до Канта.
Критика проти ліберального розуміння цінностей. К розгл. соціум як джерело.
Екціоні. «Нове золоте правило». Ств. трисекторну модель су-ва. (держава, ринок, спільноти). Важливо знайти норми балансу.
К. ідеали за Еукціоні – «суспільство, де немає асиметрії між існуючими індивід. правами і редукованого соц.»
Ідеї:
1. Л. народжуються і живуть у спільнотах.
2. спільноти живуть завдяки виробл. у них моральних цінностей.
3. спільнота повинна культивувати мораль.
Сім’я – осередок де формується моральний світ.
вибуд. систему з 4 цінностей: любов, мудрість, справедливість, самореалізація.
Говорить про комунітарну систему влади. Питання організації публічного простору.
Мультикультуралізм– пов. з ідеєю К-ної різноманітності. Осн. ідея – досягнення гармонії.
На розвиток і збер. в державі культурного багатства.
М. почали вживати у 1957 р. в Швейцарії, в науковий вжиток – 1971 в Канаді. (акт про М.)
Осн. Ідеї :
- компроміс між правами меншин і дотримання існуючих цінностей.
- і. толерантності
- і. свободи
- рівності
- режим відсутності страху і фаворитизму.
Різновиди М. – жорсткий (сусп. здійснює заходя для максим. збереження їхньої особистісності, зміцнення, заоохочення), мякий (допускає прийняття в країну предст. різних культур, але асимільовані )
Лібералісти поділились у своїх думках про М.
фемінізм сконструював французький соціаліст-утопіст Шарль Фур'є у кінці XVIII
1 хвиля 18-20ст. (суфражистки)
1890,1894 – право голосу жінки
2 хвиля 60-80 ті – юр. та соц.
мілеш «політика статі»
3 хвиля 90-ті
в Укрїні з 1984
Війзепзестайн – «жіноче тіло і закон» 1968. Поняття «вагітне тіло».
Фуко історія сексуальності.
Маскулінні риси – активність, власність, неемоційність, вольовий чинник.
Фемінн. – залежність, ніжність, покірність.
Іторія Ф. – 3 хвилі. Суфражистки (право голосу)
У 1827 р. у м. Сенека-Фоллзе (США) відбувся перший з'їзд американських феміністок-суфражисток
В.Британія Мері Волстонкрафт «Захист прав жінки» (1792) – гром. права.
Олімпея де Гум «Декларація прав жінки та громадянки». 1791
ешафот і парламент.
1868 - «на захист прав жінки.»
Америка Абігейбл-Сміт Адамс. – не підкорятись законам
Маріон Рейд («Благання за жінку», 1845
Гаррієт Тейлор («Виборчі права для жінок», 1851). Одну з найвідоміших своїх книг — «Підлеглість жінки» (1851) — Д. С. Мілль написав під впливом і за участю дружини.
Теоретиком анархо-фемінізму вважається американка Ема Голдман («Червона Ема»)
Сімона де Бовуар «Друга стать» 1949
Джон Мані 1955 пон. Гендер
Валері Суанз «Маніфесту за знищення чоловіків».
1963 Бетті Фрідан «Містика Жіночності» (інертність жінок), Міллет «Сексуальні політики» - 1970
Доброграєва 1884 жін. гурток