Главная | Обратная связь

Пружне розсіювання.

Поняття про розсіювання електронів.

Процес взаємодії між електронами пучка з одного боку та атомами й електронами мішені з іншого. Поділяється на 2 типи: 1) пружна взаємодія, яка призводить до зміни траєкторії електрона без істотних змін його енергії; 2)непружна взаємодія, при якій відбувається передача енергії електронів твердому тілу.

Випромінювання, що виникають внаслідок взаємодії електронного пучка з твердим тілом, використовують для отримання інформації про його природу (топологію поверхні, кристалічну структуру, елементний склад, електронну структуру тощо). Прилади: растрові електронні мікроскопи (РЕМ), рентгенівські мікроаналізатори (РМА), електронні оже-спектрометри (ЕОС).

При обговоренні процесів розсіювання ключовим поняттям є ймовірність,абопереріз, розсіювання (Q) та середня довжина вільного пробігу електрона (СДВП, λ) – середню відстань, що проходить електрон між двома послідовними зіткненнями або актами взаємодії.

Пружне розсіювання.

Відбувається у результаті взаємодії електрона пучка з ядрами атомів, які частково екрановані зв’язаними електронами (швидкість електронна майже не змінюється).

Втрата енергії електрона неістотна (~1еВ), тому вважається, що не відбувається втрата енергії електронами пучка.

Рисунок 1.2 – Схема пружного розсіювання електрона

Кут j_п = 2° … 180°, типова його величина становить 5°. Якщо електрон розсіюється на кути менше 2°, то у цьому випадку проявляються вже непружнi процеси.

Переріз пружного розсіювання ( ) описується за допомогою моделі Резерфорда, яка показує: 1) якщо j_п → 0, то → ∞, отже електрон змінює напрям свого руху на 180° з ймовірністю, меншою ніж на 2°; 2) існує сильна залежність від мішені та електронного пучка, причому збільшується пропорційно i зменшується обернено пропорційно електрона.

Середню довжину вільного пробігу електрона (СДВП, λ)збільшується при зменшенні мішені та збільшенні електрона.