Лабораторна робота №2

ЕРГОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТУВАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧОГО МІСЦЯ ОПЕРАТОРА ЗА ПУЛЬТОМ КЕРУВАННЯ ПРИ ВИКОНАННІ

РОБОТИ СИДЯЧИ

Мета роботи: освоїти методику вибору оптимальних розмірів проектування пульта керування, призначеного для різних контингентів операторів; опанувати методами компонування засобів відображення інформації (ЗВІ) і органів керування (ОК) на пульті; освоїти методику розрахунку інформаційних потоків, одержуваних оператором в одиницю часу (Z_зві - ступінь складності інформаційного поля).

2.1. Загальні відомості

Пульт керування системи "людина-машина" – це елемент робочого місця оператора, де розміщені засоби відображення інформації та органи керування СЛМ. Від того, наскільки конструкція і організація пульта керування враховують антропометричні характеристики і психофізіологічні можливості оператора, залежить ефективність роботи СЛМ у цілому.

Слід прагнути до того, щоб розміри пульта дозволяли охоплювати його одним поглядом і елементи на ньому були добре помітні, число приладів не повинне перевантажувати оператора.

З розвитком автоматизації виробничих процесів професія оператора стає ведучою. Тому ставляться високі вимоги до організації робочих місць операторів, зокрема, розмірів робочого простору, розміру і форми пульта, правильного вибору засобів відображення інформації й органів керування залежно від завдання, що ставиться перед оператором, оптимального їх розміщення на пульті, правильного вибору робочої пози, забезпечення оператора зручними меблями, створення сприятливих для організму людини умов праці.

Вибір форми і розміру пульта залежить від числа приладів, що повинні бути розміщені на ньому. Пульт може обслуговуватися одним оператором, тоді його розміри мають відповідати можливостям людини з огляду і зчитування інформації, але можуть бути пульти, що обслуговуються декількома операторами.

У цій роботі необхідно провести проектування і організацію пульта керування, що обслуговується одним оператором. Оскільки оператор за пультом працює сидячи, особливу увагу приділяють розмірам крісла.

Ергономічне проектування робочого місця оператора проводять за такими етапами:

1. Організація робочого місця відповідно до антропометричних характеристик оператора.

2. Вибір і оцінка засобів відображення інформації з погляду можливостей оператора по сприйняттю зорової інформації.

3. Вибір і оцінка органів керування з погляду надійності функціонування системи.

4. Компонування засобів відображення інформації й органів керування на пульті відповідно до ергономічних вимог.

5. Проектування зовнішнього виробничого середовища з урахуванням його впливу на оператора.

6. Розрахунок ступеня складності інформаційного поля Z_зві [20] .

Методика організації робочого місця оператора відповідно до антропометричних характеристик наведена в підрозділі 1.3.

2.2. Організація пульта керування

Після виготовлення площинних манекенів будують ескіз робочого місця оператора для робочої пози сидячи відповідно до розмірів тіла (зручність для максимального і доступність для мінімального оператора). При організації пульта керування необхідно виконати наступне. До чистого аркуша паперу прикласти манекен, виготовлений за максимальними розмірами у фізіологічно раціональній робочій позі сидячи (рис. 2.1 - 2.3).

У лабораторній роботі фізіологічно раціональна робоча поза досягається виконанням таких умов:

– відстань від очей оператора до інформаційного поля – 690…710 мм;

– природний нахил корпуса вперед – на 5…10°;

– кут згинання між стегном і гомілкою – 95…135°;

– стопа на підлозі чи підставці;

– стегно горизонтальне;

– оператор максимальних розмірів не повинен впиратися ступнею в стійку пульта керування;

– оператор повинен мати можливість обпертися ліктем на робочу поверхню;

– висота простору для ніг повинна забезпечувати оператору, що має максимальні розміри тіла, можливість закласти ногу за ногу [1,6] .

Додавши манекену фізіологічно раціональну робочу позу сидячи, нарисувати контури пульта керування виходячи з параметрів робочого місця, зазначених на рис. 2.1 - 2.3.

На інформаційному полі провести лінію погляду максимального манекена з відміткою max .

До рисунка пульта керування прикласти манекен, виготовлений за мінімальними розмірами у фізіологічно раціональній робочій позі сидячи. Перевірити доступність робочого місця (висоту робочої поверхні, зони досяжності моторного поля і т.д.). При визначені висоти робочої поверхні пульта керування треба врахувати можливість регулювання крісла за висотою і застосування підставки для ніг.

Рис. 2.1 – Пульт керування із сполученою інформаційною і моторною панелями (вид збоку)

Умовні позначення, прийняті на рис. 2.1: h₁- висота пульта; h₂ - висота лінії погляду (середня між лініями погляду для max і mіn манекенів - точка Т); h₃ - висота моторного поля; h₄ - висота робочої поверхні; h₅ - висота простору для ніг; b - відстань від переднього краю робочої поверхні до інформаційного поля; Т₁ - точка нормальної лінії погляду; h₆ - висота сидіння максимального манекена; h₇ - висота сидіння мінімального манекена; h₈ - висота підставки для ніг мінімального манекена.

Рис.2.2 – Пульт керуванняз вертикальним інформаційним і похилим

моторним полем (вид збоку):

h₁ – висота пульта; h₂ – висота лінії погляду (середня між лініями погляду для max і min манекенів – точка Т);h₃ – висота моторного поля; h₄ – висота робочої поверхні; h₅ – висота простору для ніг; в – відстань від переднього краю робочої поверхні до інформаційного поля; Т₁ – точка нормальної лінії погляду; h₆ – висота сидіння максимального манекена; h₇ – висота сидіння мінімального манекена; h₈ – висота підставки для ніг мінімального манекена

На інформаційному полі провести лінію погляду мінімального манекена з відміткою mіn .

На інформаційному полі відзначити точку Т - середню між лініями погляду максимального і мінімального манекенів. Потім на відстані від очей оператора в 690-710 мм під кутом у 15° від точки Т провести нормальну лінію погляду на інформаційне поле – одержуємо точку T1 .

Рис. 2.3 – Пульт керування з похилими інформаційною і моторною панелями (вид збоку)

Після змін в організації робочого місця оператора до рисунка пульта керування прикласти манекен, виготовлений за максимальними розмірами, і перевірити збереження для нього умов зручності робочого місця. Маніпулюючи манекенами, домогтися такого положення, щоб пульт керування був зручний для оператора з максимальними розмірами і доступний для оператора з мінімальними розмірами. Зняти розміри пульта керування, зазначені на рис. 2.1-2.3.

Отриманий ескіз пульта керування повинен перевірити викладач.

2.3. Компонування засобів відображення інформації і органів керування

на пульті керування

Компонування засобів відображення інформації на інформаційному полі й органів керування на моторному полі проводиться за допомогою манекенів з урахуванням ергономічних вимог. Для виконання компонування треба побудувати фронтальний вид пульта (вид спереду) і вид зверху. Визначити зони огляду інформаційного поля і зони досяжності моторного поля; виготовити макети засобів відображення інформації і органів керування в масштабі 1:10.

Інформаційне поле робочого місця оператора СЛМ – це частина робочого місця оператора СЛМ, в якому розміщені засоби відображення інформації СЛМ та інші джерела інформації, використовувані оператором.

Оптимальна зона інформаційного поля – це частина інформаційного поля, обмежена кутовими розмірами ± 15° у вертикальній площині від нормальної лінії погляду і в горизонтальній площині від сагітальної площини, що розділяє тіло людини на праву й ліву половини.

2.3.1. Побудова фронтального виду пульта керування

На чистому аркуші паперу ставимо точку Т (рис. 2.4). Від неї вниз по вертикалі переносимо точку Т₁ (відстань, рівна нормальної лінії погляду на інформаційному полі). Навколо точок Т и T₁ формуємо оптимальну зону інформаційного поля, обмежену ±15° в горизонтальній площині від сагітальної площини (точки Т), у вертикальній площині - від нормальної лінії погляду (точки Т₁).

Рис. 2.4 – Пульт керування (вид спереду)

Потім від точки T₁ відкладаємо зони огляду, обмежені ± 30º і ± 60° в горизонтальній площині від сагітальної площини, у вертикальній площині - від нормальної лінії погляду (рис. 2.5 і 2.6).

Рис. 2.5 – Зони огляду у вертикальній площині

Рис. 2.6 – Зони огляду в горизонтальній площині

2.3.2 – Побудова виду зверху пульта керування. Визначення зон досяжності

моторного поля

Для того, щоб розташувати органи керування на моторному полі відповідно до ергономічних вимог, треба визначити зони досяжності моторного поля. Визначення зон досяжності моторного поля показане на рис. 2.7: а - вертикальне інформаційне поле; б – похиле інформаційне поле; 1 - лінія, що обмежує оптимальну зону моторного поля; 2 - лінія, що обмежує зону досяжності моторного поля.

Для побудови виду зверху пульта керування використовують габаритні розміри пульта (див. рис. 2.1-2.3).

На аркуші паперу проводимо нижню границю інформаційного поля чи верхню границю моторного поля (рис. 2.7, а). Якщо інформаційне і моторне поля сполучені (див. рис. 2.1), проводимо верхню границю цієї сполученої лінії (рис. 2.7, 6) - лінію І.

Від лінії І на відстані "В-С" (див. рис. 2.7, а) або на відстані "f" (див. рис. 2.7, 6) проводимо лінію ІІ - далеку крайку робочої поверхні. Від лінії ІІ відкладаємо глибину робочої поверхні "С" (див. рис. 2.1 - 2.3) і проводимо лінію ІІІ - лінію передньої крайки робочої поверхні. На відстані "М" від передньої крайки робочої поверхні (рис. 2.1-2.3) вліво і вправо від осьової лінії відкладаємо по половині значення розміру 17 (див. табл. 1.2) для оператора мінімальних розмірів і одержуємо точки m і n . Відкладаємо цей розмір на передній крайці робочої поверхні й одержуємо точки "O" і "К" - точки опори ліктями. З точки погляду оператора проводимо промені під кутом 30° до осьової лінії. З точок "O" і "К" як із центрів проводимо дуги радіусом, рівним розміру "довжина передпліччя і кисті" для оператора мінімальних розмірів. Частина, обмежена дугами і лініями під кутом ±30°, є зоною оптимальної досяжності моторного поля (зона А, рис. 2.7).

З точок m і n як із центрів проводимо дуги радіусам, рівним розмірам "довжина плеча", "довжина передпліччя і кисті" для оператора мінімальних розмірів. Одержуємо зону досяжності моторного поля (зона В, рис. 2.7).

Зона легкої досяжності моторного поля в цій лабораторній роботі не визначається.

Рис. 2.7 – Схема пульта керування (вид зверху)

2.3.3. Виготовлення макетів засобів відображення інформації і органів керування

Макети засобів відображення інформації і органів керування вирізують із щільного матеріалу (картон, ватман) у масштабі 1:10 .

Кількість засобів відображення інформації й органів керування за типами наведена в завданні до лабораторної роботи.

Засоби відображення інформації мають наступні габаритні розміри, мм:

- круглі, напівкруглі ЗВІ Ø 120-130;

- прямокутні шкали 170х100;

- сигнальні лампи Ø 2,0-2,5.

Органи керування мають такі розміри:

вимикачі й перемикачі клавішні й кнопкові: мінімальний розмір приводного елемента чи кнопки клавіші залежить від того, чим впливає на нього оператор (великий палець, долоня і т.д.), від зусилля і частоти натискання; у цій лабораторній роботі діаметр кнопки беремо рівним 50, клавіші – 40 мм. Приводний елемент є частиною вимикача (перемикача), за допомогою якого пускають у хід рухому систему за допомогою пальців чи кисті рук, оператора. Робоча поверхня приводного елемента – ділянка його поверхні (одна з його поверхонь), безпосередньо дотична з пальцем чи кистю руки оператора в момент приведення в дію рухомої системи перемикача; вимикачі й перемикачі поворотні: розміри приводного елемента залежать від опору переміщення на осі перемикача; зусилля, необхідного для переміщення приводного елемента; у даній лабораторній роботі діаметр приводного елемента беремо рівним 50 мм;

вимикачі й перемикачі типу "тумблер": розміри приводного елемента (довжина, діаметр) визначаються опором переміщенню приводного елемента, зусиллям, необхідним для переміщення приводного елемента, частоти переключення. У роботі мінімальний діаметр приводного елемента беремо рівним 15, довжину - 50 мм.

Відстань між органами керування приймаємо рівною 25 мм.

На вирізаних макетах засобів відображення інформації і органів керування проставляють їх номери відповідно до завдання. Для підвищення наочності й полегшення компонування рекомендується фарбувати макети в різні кольори.

2.3.4. Компонування засобів відображення інформації і органів керування

Взаємне розташування пульта керування, крісла оператора, засобів відображення інформації й органів керування повинне виконуватися відповідно до антропометричних показників, структурою діяльності, психофізіологічними й біомеханічними характеристиками оператора.

Макети засобів відображення й органів керування розташовують на панелях пульта, використовуючи вид спереду пульта керування. При проведенні компонування враховують наступні ергономічні вимоги. При встановленні пріоритету на місця розташування враховують, як ті чи інші органи керування чи засоби відображення інформації використовуються оператором і який їх вплив на роботу системи. Визначають такі параметри: частота використання; точність і (або) швидкість зчитування показань чи установки позиції органів керування; вплив помилки зчитування чи запізнювання у виконанні операцій на надійність і безпеку роботи системи, легкість маніпулювання окремими органами керування (визначається за точністю, швидкістю, зусиллям) у різних місцях розташування.

Дуже часто* використовувані й найбільш важливі засоби відображення інформації, що вимагають точного і швидкого зчитування показань, слід розташовувати під кутом ±15° у вертикальній площині від нормальної лінії погляду і у горизонтальній площині від сагітальної площини (оптимальна зона інформаційного поля).

Часто використовувані й важливі засоби відображення інформації, що вимагають менш точного і швидкого зчитування показань, допускається розташовувати під кутом ± 30° у вертикальній площини від нормальної лінії погляду і в горизонтальній від сагітальної площини.

Мало використовувані засоби відображення інформації допускається розташовувати під кутом ± 60° у вертикальній площині від нормальної лінії погляду і у горизонтальній площині від сагітальної площини.

Дуже часто використовувані й найбільш важливі органи керування повинні бути розташовані в оптимальній зоні моторного поля, обмеженого ±30° по горизонталі і відстанню від переднього краю робочої поверхні 300 мм.

__________________________________________________

*Частота керування операцій: "дуже часто" - дві і більше операції за хвилину; "часто" - менше двох операцій за хвилину, але більше двох операцій за годину; "мало" - не більше двох операцій за годину [21].

Часто використовувані й менш важливі органи керування повинні розташовуватися в зоні легкої досяжності моторного поля, обмеженої по горизонталі 60º і відстанню від переднього краю робочої поверхні 400 мм.

Мало використовувані органи керування не допускається розташовувати за межами зони досяжності моторного поля [21].

Засоби відображення інформації необхідно групувати і розташовувати відповідно до послідовності їх використання і функціональних зв'язків елементів систем, які вони представляють. Треба розміщувати засоби відображення інформації в межах груп так, щоб послідовність їхнього використання здійснювалася зліва направо чи зверху вниз.

При груповому розміщенні засобів відображення інформації, якщо в групі знаходиться шість і більше приладів, їх розташовують у вигляді двох паралельних рядів - вертикальних чи горизонтальних, число яких повинно бути не більше 5-6.

При наявності на панелі більше 25-30 засобів відображення інформації компонувати їх необхідно в дві-три зорово розрізнюванні групи.

Аварійні засоби відображення інформації розташовують в легко доступних місцях, але не в оптимальній зоні.

Оптимальне розташування лицьової поверхні засобів відображення інформації щодо ліній погляду оператора і припустимий кут відхилення показані на рис. 2.8, де прийняті такі значення:

1 - горизонтальна лінія погляду; 2 - нормальна лінія погляду; 3 - лицьова поверхня засобів відображення інформації.

Для засобів відображення інформації, дуже часто використовуваних у процесі керування, припустимий кут відхилення їхньої лицьової поверхні від нормальної лінії погляду не повинен перевищувати 15º. Оптимальним вважається розташування, перпендикулярне до нормальної лінії погляду.

Рис. 2.8 – Розташування лицьової поверхні засобів відображення інформації

з відношення до лінії погляду

Для раціонального використання поверхні інформаційного поля в лабораторній роботі необхідно, щоб відстань між приладами дорівнювала половині лінійного розміру більшого з них, а відстань від приладу до краю інформаційної поверхні - половині лінійного розміру приладу.

Органи керування, пов'язані з визначеною послідовністю дій оператора, повинні групуватися таким чином, щоб дії оператора здійснювалися зліва на право і зверху вниз.

Функціонально ідентичні органи керування повинні розташовуватися функціональними групами.

При роботі двома руками органи керування розміщують з таким розрахунком, щоб не було перехрещування рук.

Права і ліва руки повинні бути завантажені однаково (за кількістю органів керування).

Аварійні органи керування розташовують у зоні досяжності моторного поля (див. рис. 2.7).

При наявності на панелях пульта керування великої кількості кнопок (більше 10) використовують наступні принципи групування:

горизонтально-колірне, якщо горизонтальних рядів не більше п'яти. Кнопки розташовують горизонтальними рядами, у кожному ряді розміщують від п'яти до двадцяти кнопок. Кнопки всередині ряду групують відповідно до табл. 2.1 [22]. Першу і третю групи кнопок фарбують однаковим кольором у випадку слабкої освітленості панелей пульта керування чи однаковим відтінком кольору при гарній освітленості, відповідно другу і четверту групи кнопок фарбують іншим кольором чи відтінком;

Таблиця 2.1 – Розташування груп кнопок на робочому місці

Загальне число кнопок	Групи і число кнопок у групі	Загальне число кнопок	Групи і число кнопок у групі
	5 + 1		5 + 4
	5 + 2		5 + 5
	5 + 3		5 + 5 + 1

вертикально-колірне, якщо горизонтальних рядів більше п'яти відповідно до табл. 2.2 [22]. Перша і третя групи горизонтальних рядів повинні мати однаковий колір чи відтінок, відмінний від кольору чи відтінку другої і четвертої груп. Відстань між групами рядів повинна бути більше відстані між окремими рядами на величину діаметра кнопки.

Таблиця 2.2 – Групи рядів кнопок на моторному полі

Загальне число горизонтальних рядів	Групи горизонтальних рядів і число рядів у них	Загальне число горизонтальних рядів	Групи горизонтальних рядів і число рядів у них
	5 + 1		5+ 4
	5 + 2		5+ 5
	5 + 3		5+ 5+ I

Зони розташування засобів відображення інформації й органів керування на панелях пульта в горизонтальній площині для роботи в положенні сидячи показані на рис. 2.9:

А - дуже часто використовувані й найбільш важливі засоби відображення інформації й органа керування;

Б - часто використовувані й важливі;

В - мало використовувані й не важливі;

Г - допоміжні (поза межами досяжності й погляду з вихідного робочого положення).

Рис. 2.9 – Зони розташування засобів відображення інформації і органів керування

на панелях пульта в горизонтальній площині

Органи керування і функціонально пов'язані з ними засобу відображення інформації необхідно розташовувати поблизу один від одного функціональними групами таким чином, щоб органи керування ними чи рука оператора при маніпулюванні не закривали індикатори. При цьому органи керування повинні розташовуватися відповідно до послідовності дій, виконуваних оператором.

Виконання всіх перерахованих правил пов'язано з визначеними труднощами, тому що в різних варіантах завдання деякі з них вступають у протиріччя один з одним. Тому завдання бригади - творчо підходити до кожного з них, знайти оптимальний варіант компонування засобів відображення інформації й органів керування, що в максимально можливій мірі відповідав би цим вимогам. Таку можливість дає метод макетування, що дозволяє багаторазово змінювати компонування засобів відображення інформації й органів керування на інформаційному і моторному полях [22-25] .

Визначивши оптимальний варіант компонування, обводять макети олівцем, розфарбовують їх, підписують номери засобів відображення інформації й органів керування (рис. 2.10). Рисунок пред'являють викладачу для перевірки і підпису. Після перевірки викладачем варіанта компонування бригада усуває відзначені недоліки і створює остаточний варіант.

2.4. Розрахунок міри складності інформаційного поля

Людина-оператор у СЛМ виступає в ролі каналу зв'язку, тобто ланки, що безпосередньо сприймає і передає інформацію.

Кількість інформації, що надходить оператору від інформаційної моделі, справляє величезний вплив на ухвалення рішення. Основною психофізіологічною характеристикою оператора як каналу зв'язку є пропускна здатність, тобто кількість інформації, що переробляє безпомилково оператор в одиницю часу.

Для визначення відповідності засобів відображення інформації їхнього компонування ергономічним вимогам розраховують міру складності інформаційного поля. Для створення умов надійної і високопродуктивної роботи оператора необхідно, щоб міра складності інформаційного поля знаходилася в межах пропускної здатності оператора (яка лежить в інтервалі 2-5 біт/с), тобто виконувалася умова

де Сon - пропускна здатність оператора.

Рис. 2.10. – Приклад компонування засобів відображення й органів керування

Міра складності інформаційного полю.

,(2.1)

де In - повна кількість інформації, що надходить оператору з усіх засобів відображення інформації, розташованих на інформаційній панелі, включаючи сигнальні лампочки, біт;

t - час надходження інформації, с;

ε - умовні одиниці огляду інформаційної панелі;

q - коефіцієнт числа позицій;

h - міра вибору приладу, біт/с.

Необхідні для розрахунку Z_зві дані містяться в таблиці завдання й у результатах проведення компонування засобів відображення інформації й органів керування.

Повна кількість інформації

, (2.2)

де n - число приладів на інформаційній панелі, включаючи сигнальні лампочки;

I_і - повна кількість інформації з і-го приладу.

I_і = I_cp.і· a_і , (2.3)

де I_ср.і - середня кількість інформації в сигналі від приладу (визначається по-різному в залежності від ймовірності надходження сигналу);

a_і - число звертань оператора до і-го приладу за час t .

При рівноймовірному надходженні сигналів (Р₁= Р₂= Р₃ ... Р_j)

I_cp.і=log₂·N_і (2.4)

де Nі - число рівноймовірних положень стрілки і-го приладу.

Наприклад, на рис. 2.11 зображена схема шкали приладу з чотирма рівноймовірними значеннями вимірюваного параметра.

З огляду на Р₁= Р₂= P₃ =P₄, маємо Nі =4.

Jcpі = log₂4 = 2 біт.

При нерівноймовірному надходженні сигналів

(2.5)

або

де Pі- ймовірність перебування стрілки приладу в і-му положенні;

К - число можливих ймовірних положень стрілки і-го приладу.

Рис. 2.11 – Схема шкали приладу з 4-ма рівноймовірними значеннями

вимірюваного параметра

Наприклад, на рис. 2.12 показана схема шкали приладу з трьома рівноймовірними значеннями вимірюваного параметра.

3 2

Рис. 2.12 – Схема шкали приладу з 3-ма рівноймовірними значеннями

вимірюваного параметра

З огляду на те, що К = 3; Р₁ = 0,7;

Р₂ == 0,25; P₃ = 0, 05; =1,

маємо

=[0,7 log₂0,7 + 0,25 log₂ 0,25 + 0,05 log₂ 0,05]=

= -3,32[0,7 lg 0,7 + 0,25 lg 0,25 + 0,05 lg 0,05],

де 3,32 - коефіцієнт перерахування від двоїстого логарифма до десятинного.

Визначення міри огляду ε рекомендується виконувати в такій послідовності. За умовну одиницю міри огляду поля прийнята оптимальна зона інформаційного поля, розміри якої складають ± 15° у горизонтальній площині від сагітальної площини ± 15° у вертикальній площині від нормальної лінії погляду, у цьому випадку ε = І. Кожне наступне збільшення інформаційного поля на ± 15 °С по горизонталі і вертикалі приводить до збільшення ε на одну умовну одиницю; ε виміряється в цілих числах натурального ряду.

Лінійні розміри інформаційного поля одержують після проведення компонування засобів відображення інформації.

Лінійні розміри інформаційного поля можна перерахувати в кутові, знаючи відстань від очей оператора до інформаційного поля:

де Z - кутовий розмір інформаційної панелі по горизонталі чи вертикалі;

S - лінійний розмір інформаційної панелі (по вертикалі або горизонталі);

l - відстань від очей оператора до інформаційної панелі.

Потім визначають ε. Значення ε можна також знайти графічно шляхом побудови зон огляду інформаційного поля з кроком B = 15° (рис. 2.13).

Рис. 2.13 – Схема визначення ε графічним шляхом

Якщо зони огляду інформаційної панелі складають Zв±43°, Zг ±58°, то ε =1+2+3 = 6.

Значення ε можна визначити також графічним шляхом, виходячи з отриманої компонування засобів відображення інформації на інформаційному полі (див. рис. 2.13).

Коефіцієнт числа позицій

q = n' + ε' + r,(2.7)

де n' - число стрілочних приладів на інформаційному полі;

ε' - число збільшень вище повного огляду по горизонталі і вертикалі в умовних одиницях. Якщо кутові розміри інформаційного поля не перевищують значень ± 90° по горизонталі і ± 70° по вертикалі, то ε' = 0. Перевищення цих значень веде до збільшення ε', що розраховується аналогічно ε';

r - число рубежів розташування приладів, чи переакомодацій ока (при збільшенні відстані від очей оператора до об'єкта спостереження більше ніж на 15 см); приймаємо r =1.

Міра вибору

, (2.8)

де Q - число циклів перегляду приладів за час, зазначений у завданні;

n' - число стрілочних приладів;

l_f - число заборонених приладів при f-м "кроці" перегляду;

m - число "кроків", що містяться в одному циклі перегляду приладів;

t' - час одного циклу перегляду приладів (зазначено в завданні).

До забороненого відносяться ті прилади, що уже переглянуті і конструктивно (по формі шкали) відрізняються від приладу, на який в даний момент спрямований погляд оператора.

Для визначення міри вибору на інформаційному полі відзначається маршрут перегляду всіх приладів. На рис. 2.14 показане розташування засобів відображення інформації відповідно до послідовності зчитування інформації.

Рис. 2.14 – Схема розташування засобів відображення інформації на панелі пульта

Наприклад, Q = 4, t' = 90c, n' = 9, тоді

(2.9)

Після визначення складових міри складності інформаційного поля знаходять значення Z_зві і порівнюють його з пропускною здатністю оператора. При невідповідності Z_звіпропускної здатності розробляють рекомендації, спрямовані на зниження Z_зві.

2.5. Зміст звіту

У звіті необхідно вказати варіант завдання і мету роботи.

Звіт повинен містити наступні розділи:

вступ (поняття про робоче місце, пульт керування, ергономічні вимоги до робочого місця; інформаційне, моторне поля; зони огляду, досяжності; правила й принципи компонування;

засобів відображення інформації й органів керування;

ескіз робочого місця з описом його одержання, точок Т; Т1, з указівкою всіх габаритних розмірів; рисунки визначення зон огляду, досяжності; остаточний варіант компонування засобів відображення інформації й органів керування;

розрахунок міри складності інформаційного полю Z_зві;

висновок і рекомендації;

додатки (площинні манекени, макети засобів відображення інформації й органів керування, перевірений викладачем варіант компонування).

Контрольні запитання

1. Поняття про робоче місце оператора.

2. Визначення антропометричної оцінки робочого місця оператора.

3. Метод антропометричної оцінки, застосований у даній роботі.

4. Антропометричні характеристики, використовувані при побудові площинних манекенів для робочої пози сидячи,

5. Поняття про фізіологічно раціональну робочу позу.

6. Розміри пульта керування, одержувані за допомогою максимального і мінімального манекенів.

7. Поняття про пульт керування.

8. Поняття про інформаційне поле робочого місця оператора.

9. Зони огляду інформаційного полю робочого місця оператора.

10. Поняття про моторне поле робочого місця.

11. Зони досяжності моторного поля робочого місця оператора.

12. Правила компонування засобів відображення інформації на робочому місці оператора.

13. Правила компонування органів керування на робочому місці оператора.

14. Формула розрахунку міри складності інформаційного полю Z_зві.

15. Визначення повної кількості інформації Jn .

16 Коефіцієнт огляду ε.

17. Визначення коефіцієнта числа позицій q.

18. Формула для розрахунку міри вибору h.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒