 |
|
Субєкти соціального партнерства.
Суб'єкти соціального партнерства підрозділяються на чотири групи:
1. Первинні носії прав і інтересів: наймані працівники, власники засобів виробництва, держава, органи місцевого самоврядування.
2. Представницькі організації та їх органи, тобто носії делегованих повноважень: професійні спілки, об’єднання роботодавців.
3. Органи, які реалізують соціальне партнерство, тобто забезпечують і сприяють взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства: Національна тристороння соціально-економічна Рада, комісія з питань охорони праці.
4. Органи, які мінімізують наслідки конфліктів: посередницькі, примиренські структури тощо.
Розглянемо деякі груписуб'єктів соціального партнерства.
Держава бере участь в СП на національному, регіональному, галузевому рівнях, де виступає у ролі:
-гаранту цивільних прав; - регулятору системи СТВ; - учасників в переговорах і консультаціях в рамках СТВ; - розв’язує трудові конфлікти; -координатору і арбітру у приміренні.
держава в соціально-трудовій сфері виконує функції:
-визначення основних напрямів, пріоритетів соціальної політики і участь в його реалізації; - правове регулювання взаємостосунків між працею і капіталом;
-сприяння соціальному діалогу між роботодавцями і найманими працівниками;
-участь в становленні і розвитку соціального партнерства на принципах трипартизма;
-контроль за дотриманням законодавства про працю.
Профспілки –
-цемасові, самоуправляючі громадські об'єднання найманих працівників певної галузі або групи галузей з метою захисту і представництва їх соціальних інтересів
-або це громадські організації, які створюються для захисту соціальних, економічних, професійних прав найманих працівників і осіб вільних професій.
Цели профсоюзов: создание для рабочего достойных условий труда; обеспечение занятости; участие в управлении производством и распределении продукта, повышение уровня заработной платы.
Союзи роботодавців бачать в соціальному партнерстві можливості проведення злагодженої технічної, економічної і соціальної політики, розвитку виробництва без потрясінь і деструктивних конфліктів. Союзи роботодавців- це Федерація роботодавців України; Союз орендарів і підприємців України; Українська національна асамблея підприємництва.
19.Колективний договір – основа соц. …
На колективному рівні укладається колективний договір, який є правовим актом, що регулює соціально-трудові відносини між найманими працівниками та роботодавцями; укладається на підприємствах і організаціях різних форм власності і носе переважно економічний характер. Суб’єктами соціального партнерства в даному випадку є роботодавець, комітет профспілки та працівники, а предметом переговорів – тарифні умови, форми та системи оплати праці, робочий час, охорона праці тощо.
Основними функціями колективного договору є: захист інтересів обох сторін; організація або впорядкування трудових відносин; забезпечення стабільності СТВ.
В колективному договорі розглядаються такі питання:
- зміни в організації виробництва і праці;
- регулювання зайнятості; режими праці і відпочинку; умови праці та її охорони;
- розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів або єдина тарифна сітка для оплати усіх працівників;
- види і розмір доплат і надбавок, премій та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, умов їх надання; форми і системи оплати праці; - умови оплати понаднормового часу, простою не з вини працівника;
- житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку працівників; - взаємні зобовязання щодо виконання прийнятої угоди.