Калькуляція собівартості допоміжних виробництв

У сільському господарстві є допоміжні виробництва, які обслуговують основні галузі, виконують окремі роботи, або надають послуги основному виробництву. Фактична собівартість продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів, крім транспортних робіт тракторів і послуг живої тяглової сили, які калькулюються один раз у кінці року. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому оцінюються за плановою собівартістю і не коригуються. Аналітичні рахунки закриваються в такій черговості: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний транспорт, гужовий транспорт.

Для обліку затрат допоміжних виробництв відкриваються субрахунки другого порядку на рахунку 23 (2341, 2342…). Вони дебетуються на суму здійснених витрат у кореспонденції з кредитом інших рахунків (запаси, заробітна плата, соціальні нарахування і т.д.). Накопичені витрати списуються на споживачів виходячи з кількості використаної ними продукції, робіт, послуг та собівартості їх одиниці такими проводками:

На рослинництво Дт 231 Кт 234
На тваринництво Дт 232 Кт 234
На загальновиробничі витрати Дт 91 Кт 234
На адміністративні витрати Дт 92 Кт 234
На капітальне будівництво Дт 151 Кт 234
На витрати збуту Дт 93 Кт 234

1) Газове господарство та водопостачання – витрати обліковуються на відповідних аналітичних рахунках в розрізі статей, включаючи вартість одержаного газу чи води. Щомісячно розподіляються відповідно до кількості відпущеного споживачам газу чи води за собівартістю 1 куб. метру (скрапленого газу – 1 кг) газу або води. Собівартість 1 м³газу чи води визначається за формулою

, (3.44)

де: С – собівартість 1 куб. м (1 кг) газу чи води, грн.;

В – витрати на придбання газу або води та утримання газового господарства або водокачки та водорозподільної мережі;

К – кількість використаного газу чи води, м³

Витрати на утримання насосних установок, які подають воду на певні об’єкти (поля, ферми, пасовища, ставки) відносяться безпосередньо на ці об’єкти або на загальновиробничі витрати.

2) Теплоенергія – витрати щомісячно списуються на споживачів, виходячи із спожитої ними її кількості та собівартості 10 ГКал (гігакалорія =10⁶ кілокалорії = 10³ калорії).

, (3.45)

де: С – собівартість 10 ГКал теплоенергії, грн.;

В – витрати на виробництво, придбання та передачу теплоенергії споживачам;

Кт – загальна кількість спожитої теплоенергії;

Кв.п. - кількість теплоенергії, використана на власні потреби, котельні;

Кв.м. – втрати теплоенергії в мережі.

3) Електроенергія - витрати щомісячно списуються на споживачів, виходячи із спожитої ними її кількості та собівартості 10 кВт–год.

, (3.46)

де: Се – собівартість 10 кВт–год електроенергії;

В – витрати на виробництво, придбання електроенергії, утримання електрогосподарства;

Ке – загальна кількість спожитої електроенергії;

Кв.п. - кількість електроенергії, використаної електрогосподарством.

Витрати на утримання електрогенераторів, змонтованих з агрегатами (доїльні, строгальні, зварювальні та ін.) відносяться безпосередньо на відповідні виробництва.

4) Ремонтно–механічна майстерня (РММ) – витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень). Загальновиробничі витрати РММ розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати праці.

Зняті з відремонтованого об’єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю (вартістю відновлення) або вартістю придбання, на яку зменшуються витрати на ремонт об’єкта. Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на замовників.

5) Холодильні установки – витрати обліковуються на окремому аналітичному рахунку. За даними журналу обліку руху та зберігання продукції в холодильниках щомісяця розраховується кількість центнеро-днів зберігання кожного виду продукції. Фактична собівартість відноситься на:

- споживачів;

- збільшення собівартості продукції, що зберігається або

- витрати збуту.

6) Вантажний автотранспорт - облік ведеться на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин. Окремо іноді ведуть облік витрат на роботу спеціальних машин (автокрани тощо). Перевезення вантажів обліковується у тонно-кілометрах, а перевезення людей і робота спецмашин – у машино-годинах, які в кінці звітного періоду перераховуються у машино-дні.

Щомісяця фактичні витрати списуються на об’єкти в залежності від кількості відпрацьованих для них машино-днів та собівартості машино-дня і кількості виконаних для них тонно-кілометрів та собівартості 10-ти тонно-кілометрів. Собівартість машино-дня визначається за формулою:

, (3.47)

де: См.д.- собівартість машино-дня;

В- витрати на утримання автопарку;

Км.д.- кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт.

Кв.п. – кількість машино-днів відпрацьованих на власні потреби.

, (3.48)

де: Ст-к - собівартість 10 тонно-кілометрів;

Вм.д.- витрати, що припадають на роботи з погодинною оплатою;

Кт-к - кількість виконаних тонно-кілометрів.

Вм.д. = См.д. × Км.д, (3.49)

Витрати на утримання спецмашин відображаються окремо і відносяться на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт та відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них.

Приклад.

На протязі місяця вантажним автотранспортом виконано 55000 тонно-кілометрів, в т.ч. на перевезенні зерна пшениці на хлібоприймальне підприємство (ХПП) – 10000, картоплі з поля на буртове поле – 4000, зеленої маси кукурудзи в силосну траншею – 15000, зеленої маси люцерни на корм худобі – 6000, міндобрив на склад – 20000. Витрати на утримання автопарку 35000 грн. Всього відпрацьовано за місяць:

450 машино-днів, в т.ч. з погодинною оплатою – 60 машино-днів з них у:

- тваринництві – 25 м.д.

- рослинництві – 35 м.д.

- для власних потреб – 20 м.д.

Витрати на роботи з погодинною оплатою становлять: 81,40 грн. × 60 = 4884 грн.

Визначаємо собівартість 1 машино-дня:

Розраховуємо собівартість 10 тонно-кілометрів:

Таблиця 2.9

Розподіл та облік витрат вантажного автотранспорту

Об’єкти обліку	Дт	Кт	Сума, грн.
1. Перевезення працівників: - галузі рослинництва (35 · 81,40)
- галузі тваринництва (25 · 81,40)
2. Перевезення вантажів: - зерно пшениці на ХПП (10000 т-км · 5,48 : 10)
- картопля з поля на буртове поле (4000 · 5,48 : 10)
- зелена маса кукурудзи в силосну траншею (15000 · 5,48 : 10)
- зелена маса люцерни на корм худобі (6000 · 5,48 : 10)
- міндобрива на склад (20000 · 5,48 : 10)
Разом

⇐ Предыдущая 1 2 34