 |
|
Регламентація залізничних перевезень пасажирів та багажу
згідно з КОТІФ. Договір перевезення. Перевезення пасажирів. З початку поїздки пасажир повинен мати дійсний квиток, а наприкінці поїздки повернути його. Квитки для міжнародного перевезення повинні бути позначені скороченням CIV. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму та зміст квитків, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.
Крім винятків, передбачених у міжнародних тарифах, у квитках повинні бути зазначені:
1) станції відправлення і призначення;
2) маршрут; якщо дозволено вибір маршрутів або видів транспорту, то ця можливість повинна бути вказана;
3) категорія потягу і клас вагона;
4) вартість перевезення;
5) перший день дійсності;
6) термін дійсності.
Купонна книжка, видана відповідно до міжнародного тарифу, вважається одним квитком для цілей Єдиних правил. При одержанні квитка пасажир повинен переконатися, що квиток видано згідно з його вказівками.
Діти віком до повних п’яти років, для яких не вимагаються окремі місця, провозяться безплатно без квитка. Діти віком від п’яти до повних десяти років і молодші за віком, для яких вимагаються окремі місця, провозяться за зниженими цінами. Пасажир має право без додаткової оплати брати із собою в пасажирський вагон легкі для перевезення речі (ручну поклажу).
Оформлення і перевезення багажу. Багаж оформляється при пред’явленні квитка, дійсного принаймні до станції призначення багажу. При оформленні багажу пасажиру видається квитанція, яка повинна містити скорочення CIV. Міжнародні тарифи або угоди між залізницями визначають форму і зміст багажної квитанції, а також мову і шрифти, якими вони повинні бути надруковані та заповнені.
Якщо міжнародні тарифи не передбачають інше, то багажна квитанція повинна містити:
1) назву станції відправлення і станції призначення;
2) маршрут;
3) день і час здавання до перевезення;
4) кількість пасажирів;
5) кількість місць багажу та їх масу;
6) вартість перевезення та інші витрати.
При отриманні багажної квитанції пасажир повинен переконатися, що її заповнено відповідно до його вказівок. Багаж видається при пред’явленні багажної квитанції і, у разі потреби, при оплаті витрат, пов’язаних із багажем. Залізниця має право, але не зобов’язана перевіряти, чи власник багажної квитанції має право одержати багаж.
Угода про міжнародне залізничне вантажне перевезення (УМВС) та Угода про міжнародне пасажирське перевезення (УМПС).Обидві угоди було укладено у 1951 р. країнами соціалістичного табору (за винятком Югославії). До 1991 р. країни Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) керувалися при залізничних перевезеннях вантажів їх територією Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення 1951 р., а при перевезеннях пасажирів та їх багажу — Угодою про міжнародне залізничне пасажирське сполучення 1951 р. Угода УМВС регламентує форму залізничної накладної. В 1991 р. відмовилися від участі в Угодах УМВС та УМПС європейські країни, але форма накладної при відправленні вантажів з території та на територію країн колишнього СРСР залишилась.
Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Передбачена цією конвенцією залізнична накладна має іншу форму. Тому при оформленні перевезень із СНД, коли частина шляху проходитиме через європейські країни, накладна УМВС оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує з СНД, де накладну УМВС переоформляють у накладну КОТІФ. Така процедура виконується на прикордонних станціях і при відправленні товарів у країни СНД.
Регламентація залізничних перевезень згідно з УМВС. Перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні здійснюється за накладними УМВС і тільки мережею залізниць — учасниць цієї угоди. Залізниці, відправники та одержувачі вантажів зобов’язані виконувати положення УМВС.
Укладення договору перевезення. Оформляється накладною УМВС, яка складається з таких аркушів :
1) оригінал накладної;
2) залізнична відомість;
3) дублікат накладної;
4) аркуш видачі вантажу;
5) аркуш повідомлення про прибуття вантажу.
Аркуші 1, 2, 4 і 5 накладної супроводжують вантаж до станції призначення. Оригінал та аркуш повідомлення про прибуття вантажу (1 і 5) видають вантажоодержувачу, а аркуш видачі вантажу залишається на залізниці призначення з розпискою одержувача про одержання вантажу. Залізнична відомість оформляється в такій кількості екземплярів, щоб вистачило по одному на кожну транзитну залізницю, а також на залізницю призначення. Вона супроводжує (аркуш 2) вантаж і залишається, залежно від заповнення, або на транзитній залізниці, посвідчуючи передання вантажу наступному перевізнику, або на залізниці призначення. Аркуш 3 накладної (дублікат) повертається відправнику після укладення договору перевезення. Цей аркуш не має чинності оригіналу накладної (аркуша 1), але є доказом укладення договору перевезення для відправника. Тому за відсутності накладної (її перебування у перевізника) вважають, що відомості, які містяться в дублікаті, ідентичні таким у накладній (оригіналі). Оригінал накладної в обігу не бере участі. Поступка прав вантажоодержувачем вантажовідправнику не вимагає пред’явлення ні дублікату, ні оригіналу накладної. Більше того, оскільки заміна прав виконується телеграфом, передбачається, що навіть якщо б зазначені документи і могли потрапити якимось чином в руки першого адресата вантажів, вони не були б потрібні для поступки належних йому прав.
Оригінал і дублікат накладної можуть бути тільки іменними, тобто складеними на ім’я відповідного вантажоодержувача. Накладна має конститутивне значення (складання накладної та нанесення на неї календарного відтиску є підставою для договору перевезення), а також значення доказу (наявність відтиску на екземплярі або дублікаті накладної є доказом укладення такого договору). Але, оскільки накладна залишається у перевізника до видачі її одержувачу, вона зберігає силу доказу тільки стосовно одного юридичного факту — укладення договору перевезення. Розпорядження накладною ніяким чином не впливає на долю вантажу. Права, що випливають із накладної, не можуть бути скасовані.
Відправник повинен надати станції відправлення одночасно з вантажем для перевезення правильно заповнену і підписану накладну. При цьому всі аркуші заповнюють спільно відправник і особа, яка представляє залізницю. Накладна повинна бути заповнена у строгій відповідності до Пояснення із заповнення накладної УМВС (Додаток 12.5 до УМВС). У виняткових випадках відправник може зробити виправлення в накладній, але не більше ніж в одній графі або у двох, якщо вони взаємопов’язані. Про внесені виправлення він повинен зазначити в графі “Особливі заяви відправника” та завірити підписом чи штемпелем. У разі внесення змін чи доповнень в накладній залізницею, вони повинні бути підтверджені підписом відповідного працівника залізниці та завірені станційним штемпелем. Договір перевезення вважається укладеним з моменту прийняття станцією відправлення вантажу і накладної для перевезення. Після штемпелювання накладна є доказом укладення договору перевезення.
Супровідні документи із виконання митних та інших правил. Відправник зобов’язаний додати до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших правил на всьому шляху слідування вантажу, а також у разі необхідності — сертифікат і специфікацію. Ці документи повинні стосуватися тільки тих вантажів, які зазначені в даній накладній. Залізниця не зобов’язана перевіряти правильність і достатність документів, доданих відправником до накладної.
Відповідальність за відомості, внесені у накладну. Відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених у накладній, а також за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв чи внесення їх у невідповідну графу накладної.
Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Якщо внаслідок перевірки вантажу, здійсненої на шляху прямування чи на станції призначення, з’ясується, що відомості, зазначені відправником у накладній, не відповідають дійсності, станція, що здійснювала перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до ст. 18 УМВС і зазначити у графі “Комерційний акт” накладної.
Виконання договору перевезення. Видача вантажу. Розшук вантажу. Після прибуття вантажу на станцію призначення залізниця після оплати їй одержувачем всіх належних згідно з накладною провізних платежів зобов’язана видати:
1) вантаж;
2) оригінал накладної (аркуш 1);
3) аркуш повідомлення про прибуття вантажу (аркуш 5).
Одержувач зобов’язаний оплатити провізні платежі та прийняти вантаж.
Зміна договору перевезення. Право зміни договору перевезення належить відправнику та одержувачу. Відправник може внести такі зміни до договору перевезення:
1) забрати вантаж на станції відправлення;
2) змінити станцію призначення. При цьому за необхідності зазначити прикордонні станції, через які після зміни договору перевезення повинен прямувати вантаж;
3) змінити одержувача вантажу;
4) повернути вантаж на станцію відправлення.
Одержувач також може внести зміни до договору перевезення:
• змінити станцію призначення вантажу в межах країни призначення;
• змінити одержувача вантажу.
При цьому одержувач може внести зміни до договору перевезення на підставі УМВС тільки на вхідній прикордонній станції країни призначення і тільки тоді, коли вантаж ще не відправлено з цієї станції. Якщо вантаж уже проминув вхідну прикордонну станцію країни призначення, зміна договору перевезення одержувачем можлива тільки відповідно до внутрішніх правил, які діють на залізниці призначення. Зміна договору перевезення, що призведе до поділу вантажу на частини, не допускається.
Зміна договору перевезення виконується на підставі письмової заяви відправника або одержувача. Право відправника на зміну договору перевезення втрачається з моменту отримання накладної одержувачем або прибуття вантажу на вхідну прикордонну станцію залізниці призначення, якщо на ній є письмова заява одержувача або телеграфне повідомлення станції призначення про заяву одержувача щодо зміни договору перевезення. Відправник не відповідає за наслідки внесених змін до договору перевезення на підставі письмової заяви одержувача або телеграфного повідомлення станції призначення. Зміна договору перевезення може бути виконана один раз відправником і один раз одержувачем.
Регламентація залізничних перевезень згідно з УМПС.Перевезення пасажирів, багажу і вантажобагажу в прямому міжнародному залізничному і змішаному залізнично-морському сполученні в межах країн СНД здійснюється згідно з положеннями УМПС від 1 листопада 1951 р. із змінами і доповненнями на 30 травня 1999 р.
Перевезення пасажирів. Проїзні квитки. Документом на право проїзду в міжнародному сполученні у межах УМПС є пасажирський квиток, оформлений ручним або електронним способом, що має літери МС. Це основний документ, який засвідчує укладення договору залізничного перевезення пасажира.
Проїзний квиток повинен містити такі дані:
1) найменування станції відправлення і призначення;
2) номер квитка, зазначений друкарським способом;
3) маршрут прямування;
4) клас вагона;
5) вартість проїзду;
6) термін придатності квитка;
7) дату видачі квитка;
8) найменування залізниці, що видала квиток.
Квитки мають вигляд купонних книжок, які складаються з обкладинки і квитка-купона. Купонна книжка дійсна для проїзду від зазначеної в квитку-купоні станції відправлення залізниці однієї країни до станції призначення залізниці іншої країни за зазначеним у квитку-купоні напрямком.
У сполученні між станціями окремих залізниць за домовленості можуть також застосовуватись картонні квитки. Купонні книжки певного прямого міжнародного сполучення розглядаються як один проїзний документ. Обкладинка купонної книжки без білета-купона і білет-купон без обкладинки не дають права на проїзд і за пред’явлення пасажиром вважаються недійсними та вилучаються залізницею.
Квитки прямого міжнародного сполучення видаються для проїзду: 1) у м’яких вагонах (1_го класу); 2) у твердих вагонах (2_го класу). Пасажир зобов’язаний до початку поїздки купити квиток, перевірити правильність відомостей, що містяться в ньому, зберегти його протягом всього періоду поїздки. Пасажир має право провезти при собі безкоштовно ручну поклажу, загальна маса якої не перевищує 35 кг на дорослого пасажира і 15 кг на дитину до 12 років.
Перевезення багажу. Для підтвердження прийняття багажу для перевезення пасажиру видається багажна квитанція, що повинна містити такі дані:
1) літери “МС”;
2) найменування станції та залізниці відправлення;
3) номер потягу і дату відправлення;
4) найменування станції та залізниці призначення;
5) маршрут прямування.
При отриманні багажної квитанції пасажир повинен впевнитись, що вона складена відповідно до його даних.
Перевезення товаробагажу. Для підтвердження прийняття товаробагажу для перевезення відправнику видається товаробагажна квитанція. Маса окремого місця товаробагажу повинна бути не меншою від 5 кг і не перевищувати 165 кг. При здаванні товаробагажу відправник повинен назвати його цінність. Станція відправлення зобов’язана відмовити в прийнятті товаробагажу, якщо відправник не зробив цього.
Керівники залізничних відомств країн СНД 1 жовтня 1997 р. уклали в м. Баку Угоду про особливості застосування окремих норм Угоди про міжнародне вантажне перевезення, згідно з якою перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між залізницями сторін здійснюються на підставі Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) з урахуванням особливостей застосування її окремих норм, які сторони затвердили у додатках.
Керівники центральних органів залізниць країн — суб’єктів колишнього СРСР 20 жовтня 1992 р. ухвалили рішення про продовження застосування Статуту залізниць Союзу РСР (затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 6 квітня 1964 р. № 270) до міждержавних перевезень вантажів.
Суб’єкти колишнього СРСР уклали також такі угоди:
Угоду про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів і контейнерів колишнього Міністерства шляхів сполучень СРСР між державами — учасницями Співдружності, Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Естонською Республікою та їх подальше спільне використання від 22 січня 1993 p.;
Угоду про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів від 12 березня 1993 p.;
Угоду про співробітництво у галузі технічного переоснащення та оновлення залізничного рухомого транспорту Сторонами Угоди є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна;
Двосторонні угоди між Україною та іншими державами. Наприклад, 13 квітня 1993 р. у Києві було укладено Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту.
Базельську конвенцію про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, підписану 1989 р. Мета її — визначити однакові правила, що забезпечують відповідне та якнайшвидше відшкодування збитку, заподіяного підчас перевезення небезпечних вантажів відповідними видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Базельської конвенції суб’єктом відповідальності є перевізник, який з моменту інциденту несе відповідальність за збиток, заподіяний будь-якими небезпечними вантажами під час їх перевезення, наприклад залізничним транспортом. Якщо перевізник доведе, що збиток був заподіяний цілком або частково внаслідок дій потерпілої особи через її недогляд з наміром завдати шкоди чи недбалість, перевізник може бути цілком або частково звільнений від відповідальності перед нею.
Відповідальність перевізника залізничним транспортом за позовами, пов’язаними з якимось одним інцидентом, обмежується: стосовно позовів, пов’язаних зі смертю або тілесними ушкодженнями, 18 млн. розрахункових одиниць, а стосовно будь-яких інших позовів — 2 млн. розрахункових одиниць (Розрахунковою одиницею, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена МВФ).
Перевізник може створити фонд у суді або іншому компетентному органі кожної з держав-учасниць. Будь-який створений у такий спосіб фонд служить тільки для задоволення вимог за позовами, стосовно яких відповідальність може бути обмежена на підставі Конвенції 1989 р. Фонд створюють або внесенням суми в депозит, або наданням банківської гарантії чи будь-якого іншого забезпечення, що допускається законодавством держави-учасниці, в якій створюється фонд, і визнаним достатнім судом або іншим компетентним органом.