 |
|
Тема 2. Правові основи оподаткування в Україні
Перелік ключових понять теми:
Податки та їх характерні ознаки, функції податків, юридичний склад податку, суб’єкт податку, види неподаткових доходів, поняття збору і мита, класифікація податкових платежів, податкові правовідносини та норми, об’єкт оподаткування, принципи оподаткування, джерела податкового права, елементи податкового закону, податкова система.
Податковий кодекс України прийнятий Верховною Радою України і набув юридичної сили Законом України № 2755 – VI від 2 грудня 2010 р., підписаний Президентом України.
Податковий кодекс складається з 19 розділів в т.ч. Прикінцеві положення, 340 статей.
Ст. 7 – закріплює загальні засади встановлення податків і зборів;
Ст. 8 – види податків і зборів;
Ст. 9 – загальнодержавні податки і збори: всього 18 податків, зборів і мито: 6 податків; 7 зборів; 1 мито; 4 плати.
Ст. 10 – місцеві податки і збори: всього 5 податків і зборів: 2 податки; 3 збори.
Термін „податок” може розглядатися як правова і як прикладна категорії.
Правова, тому що встановлюється виключно вищим органом державної законодавчої влади і базується на актах вищої юридичної сили.
Як прикладна категорія, податок становить національний, безвідплатний, безповоротній, безумовний і обов’язків платіж, що надходить від юридичних і фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на підставі акта Верховної Ради України або ради місцевого самоврядування.
Податки – найбільш важливий і впливовий інструмент регулювання економічних відносин та інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян. Податки відіграють значну роль у формуванні доходної частини бюджету.
Податок – це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджету з юридичних і фізичних осіб в порядку і на умовах визначених законодавством України.
Збір – це плата що стягується державою за право участі у чому-небудь чи право користування чим-небудь або здійснювати певний вид діяльності.
Мито – це плата, що стягується з платників за вчинення державними органами чи установами певних дій на користь платника.
Юридичні ознаки податку:
▪ закріплений актом компетентного органу держави;
▪ індивідуальна безоплатність і безумовність;
▪ безповоротний характер податків;
▪ не цільовий характер (абстрактність) податків;
▪ податок зараховується до бюджету відповідного рівня;
▪ обов’язковий характер податку;
▪ платіж у грошовій формі.
Податки покликані виконувати ряд функцій, які визначають сутність і обумовлюють їх призначення: фіскальна (fiscus (лат.) – держказна) функція; регулююча; стимулююча; контрольна; розподільча.
Елементи податку:
Виділяють основні (суттєві) та додаткові (факультативні) елементи додатку. Основними є ті його складові, без яких податкове зобов’язання та порядок його виконання не може вважатися визначеним (встановленим).
До основних елементів належить (ст. 7 Податкового Кодексу України):
● платник податку (суб’єкт);
● предмет і об’єкт оподаткування;
● податкова база;
● податковий період;
● ставка податку;
● порядок і способи обчислення податку;
● способи та строки сплати податку та порядок подання звітності.
Факультативні(додаткові)– відсутність яких у податку не впливає на ступінь визначеності податкового зобов’язання, їх наявність не є обов’язковою.
До них відносяться:
● податкові пільги;
● повернення не правильно сплачених сум податків;
● відповідальність за порушення норм податкового закону;
● обов’язок подавати декларацію і т.д.;
Класифікація податкових платежів:
1) За територіальною ознакою:
· загальнодержавні податки і збори;
· місцеві податки і збори.
2) Залежно від платника:
· які сплачують юридичні особи;
· які сплачують фізичні особи;
· змішані податки і збори.
3) За методом (формою) оподаткування:
· прямі;
· непрямі.
4) Залежно від спрямування:
· які зараховуються виключно до ДБУ;
· які зараховуються до місцевих бюджетів;
· пропорційні податки і збори;
· податки і збори з яких формуються цільові позабюджетні фонди коштів.
5) Залежно від періодичності сплати:
· разові;
· систематичні.
6) Залежно від характеру виконання:
· загального призначення;
· цільові.
Платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу – юридичні і фізичні особи, на яких законодавством покладено обов'язок сплачувати податки і інші обов’язкові платежі
Платники податків поділяються на дві групи, в залежності від постійного місцеперебування: резиденти; нерезиденти.
Не можуть бути платниками податку :
а) органи, що входять у систему органів державної влади й управління, органи місцевого самоврядування в межах виконання покладених на них функцій;
б) релігійні організації.
Об’єкт оподаткування – дохід (прибуток), додаткова вартість продукції, вартість окремих товарів, майно юридичних, фізичних осіб, операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку (ст. 22 ПКУ).
Субєктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права, яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.
Загальну систему принципів оподаткування сформулював Адам Сміт, але вона була розвинена його послідовниками.
1. Стабільність і передбачуваність.
2. Гнучкість – оперативна зміна елементів податку.
3. Рівновага – перш за все структурна рівновага.
4. Рухливість – зміна, переміщення податкової бази, або поява нових форм податків.
5. Вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкові вилучення.
6. Зручність як для платника так і для контролюючого органу.
7. Рівність – однаковий обов’язок платників податків при рівних оцінних умовах і розмірах доходів.
8. Стимулювання для отримання більш високих доходів.
9. Економічність, щоб доходи від збору не перевищували витрати на їх контроль і збір.
10. Рівномірність охоплення.
Потрібно чітко розрізняти поняття податкової системи і системи оподаткування, знати всі податки і збори, що складають систему оподаткування, основні критерії класифікації податків за видами.
Податкова системаявляє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни або скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податкові правовідносини – це суспільні відносини, що виникають на підставі податково-правових нори, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв’язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою податків, зборів, обов’язкових платежів до бюджетів і публічних цільових фондів та наданням податкової звітності.
Найголовніша особливість податкових правовідносин полягає у тому, що вони виникають у процесі публічної фінансової діяльності, а галузевою ознакою є те, що однією зі сторін завжди є держава (уповноважений нею орган).
Специфікою податкових правовідносин є:
а) цільова системність (підпорядкована тільки податкам, зборам, обов’язковим платежам);
б) формальна визначеність – норми регулюють зв’язки, що встановлюються між суб’єктами податкових правовідносин;
в) забезпечені державним примусом (владно-майновий характер).
Податкові правовідносини поділяють на матеріальні та процесуальні, а за структурою – на прості та складні.
Об’єктом регулювання правовідносин є грошові кошти платників, які надходять до бюджетів (фондів).
Суб’єктами є фізичні та юридичні особи, поведінку яких регулюють норми податкового права і які можуть стати учасниками цих відносин, носіями суб’єктивних прав та обов’язків.
Досуб’єктів правовідносин зараховують державу (в особі представницьких органів, що ухвалюють нормативні акти щодо оподаткування); податкові, митні органи, органи Держказначейства, публічні фонди; платників податків, зборів, обов’язкових платежів. У вузькому розумінні суб’єкти податкових правовідносин – податкові органи та платники податків (фізичні, юридичні особи та податкові агенти).