 |
|
База тестів для ПМК
1. До препаратів похідних нітрофурану відноситься:
1. норсульфазол;
2. еритроміцин;
3. фортум;
4. фуразолідон;
5. роваміцин.
2. Типовим елементами екзантеми при черевному тифі є:
1. плями;
2. розеоли;
3. екхімози;
4. везикули;
5. пустули.
3. Основні методи специфічної діагностики холери:
1. бактеріологічний
2. вірусологічний
3. ПЛР
4. біологічний
5. ректороманоскопія
4. Кишкові розлади при колітичній формі сальмонельозу характеризуються:
1. Рідким дьогтеподібним стільцем;
2. Рідким стільцем типу рисового відвару;
3. Рідким стільцем калового характеру з домішками слизу чи крові;
4.Оформленим стільцем з домішками крові.
5.Рідким водянистим зеленого кольору стільцем без домішок слизу чи крові.
5. Enterobius vermicularis можна відвести до:
1.1. нематод;
1.2. трематод;
1.3. цестод;
1.4. спірохет;
1.5. бацил.
6. Причиною захворювання на ботулізм може бути вживання:
1. копченої ковбаси домашнього виготовлення;
2. грибного соусу;
3. м’ясного салату;
4. холодцю;
5. компоту із сушених фруктів.
7. Джерелом інфекції при гострих респіраторних захворюваннях можуть бути:
1. тільки хворі люди;
2. тільки хворі латентними формами захворювань;
3. домашні тварини;
4. хворі клінічно вираженими чи латентними формами захворювань та вірусоносії;
5. дикі та синантропні гризуни.
8. Профілактика генітального герпеса:
1. застосування мазі" Герпевір";
2. протигерпетична вакцина;
3. протигерпетичний імуноглобулін;
4. презервативи;
5. ацикловір.
9. Серологічна діагностика гострих форм EBV-інфекції базується на виявленні:
1.анти-ЕВУ-групових;
2. анти-EBV-NA-IgG;
3.анти-VCA-EBV-IgM, анти-EA-IgM;
4. анти-EA-IgG;
5. анти-ЕА- IgG, анти-NA- IgG.
10. Ізоляція хворого на скарлатину триває:
1. не менше 10 дня від початку висипань;
2. не менше 4 дня від початку висипань;
3. не менше 10 дня з початку хвороби;
4. не менше 10 дня з моменту останніх висипань;
5. не менше 5 дня з моменту останніх висипань.
11. Елективним середовищем для збудника дифтерії є:
1. середовище Ендо;
2. середовище Кітта-Тароці;
3. курячий ембріон, культура тканин;
4. середовище з телуритом;
5. агар Ресселя.
12. Характеристика висипу при менінгококцемії:
1. розеольозно-петехіальний;
2. плямисто-папульозний;
3. геморагічно-некротичний, зірчатий;
4. феномен підсипання не характерний;
5. з’являється на 3-5 день хвороби, симетричний;
13. Особливості перебігу ВГЕ
1. реєструється в регіонах із холодним кліматом
2. джерело інфекції – тварини
3. тяжкий перебіг у вагітних
4. парентеральний шлях передачі
5. схильний до хронізації
14. Для дезінтоксикаційної терапії хворим на ГВГ призначають:
1. 5% розчин глюкози.
2. 40% розчин глюкози.
3. Вітаміни.
4. Гемодез.
5. Глюкокортикостероїди.
?15. Проявом первинного інфікування на ВІЛ може бути:
1. Короткочасна гарячка - до 7 днів;
2. Ангіна, яка триває 5-7 днів;
3. Гарячка до 10 днів і однобічне збільшення пахових лімфовузлів;
4. Двобічне збільшення пахових лімфовузлів і висипання на статевих органах;
5. Гарячка 2-3 тижні й розеольозно-папульозний висип.
16. Джерело інфекції при гіменолепідозі
1. кішка;
2. собака;
3. велика рогата худоба;
4. людина;
5. дикі тварини.
17. Препаратом вибору для лікування малярійної коми є:
1. делагіл внутрішньо
2. хинін внутрішньо
3. хінін довенно
4. метронідазол внутрішньо
5. тієнам довенно
18. Ботулінічний токсин вражає:
1. шлунково-кишковий тракт;
2. печінку;
3. нирки;
4. холінергічні синапси нервової системи;
5. центральну нервову систему.
19. Найбільшу епідеміологічну небезпеку при ВГА створюють :
1. хворі з безжовтяничними і субклінічними формами захворювання;
2. контактні з перехворілими вірусним гепатитом;
3. хворі ВГА в періоді реконвалесценції;
4. хворі з 3-4 дня від початку захворювань ;
5. хворі хронічними формами захворюваннями.
20. Для специфічної діагностики використовують методи:
1. вірусологічний, біологічний, серологічний.
2. тільки серологічний;
3. біологічний, вірусологічний.
4. серологічний, вірусологічний
5. тільки ПЛР
21. До бактеріологічних методів діагностики відноситься все крім:
1. гемокультура;
2. білікультура;
3. копрокультура;
4. товста крапля;
5. уринокультура.
22.Діагностика трихінельозу ґрунтується на:
1. овоскопії;
2. клінічній симптоматиці;
3. біопсії м'язів;
4. виявленні гіпереозинофілії;
5. УЗД, комп'ютерній томографії.
23. Збудник холери являє собою:
1. грампозитивний нерухомий вібріон;
2. грампозитивний рухомий вібріон;
3. грамнегативний рухомий вібріон;
4. грамнегативний нерухомий вібріон;
5. грамнегативна паличка.
24. Джерелом інфекції при сальмонельозі можуть бути:
1. Велика рогата худоба і птахи;
2.Собаки;
3. Кішки;
4. Кліщі;
5. Гризуни.
25. Локалізація шигел в організмі хворих шигельозом:
1. кров;
2. солітарні фолікули тонкої кишки;
3. просвіт тонкої кишки;
4. лімфа;
5. слизова оболонка товстої кишки.
26. Найбільш характерні клінічні симптоми ботулізму:
1. гіперсалівація;
2. нудота, важкість в епігастрії;
3. розлади зору, ковтання;
4. блідість шкірних покривів;
5. тахікардія, підвищення артеріального тиску.
27. Trichocephalus trichiurus відносяться до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
28. Позитивною серологічною реакцією при гострих респіраторних захворюваннях слід вважати:
1. титр антитіл 1 : 400 на 5-7 день хвороби;
2. підвищення титру антитіл не менше як в 4 рази при дослідженні парних сироваток;
3. підвищення титру антитіл в 2 рази при дослідженні;
4. підвищення титру антитіл в динаміці до 1 : 320;
5. мінімальний титр антитіл 1: 200 .
29. Збудник ботулізму відноситься до:
1. шигел;
2. клостридій;
3. сальмонел;
4. відріонів;
5. ешерихій.
30. Характерні зміни в загальному аналізі крові у хворих на кір:
1. лейкоцитоз, нейтрофільний зсув вліво;
2. лейкопенія, лімфоцитоз;
3. лейкоцитоз, лімфомоноцитоз;
4. лейкоцитоз, лімфоцитоз, підвищене ШОЕ;
5. наявність атипових мононуклеарів.
31. Найбільш важливим засобом інтенсивної терапії хворих менінгококцемією, ускладненою інфекційно-токсичним шоком являються:
1. адреноміметичні середники;
2. антибіотики бактеріоцидної дії;
3. глюкокортикостероїди;
4. серцеві глікозиди;
5. діуретичні препарати.
32. ?При якому типу ГДН спостерігається інспіраторна задишка?
1. Нервово-паралітичному типі
2. Реструктивному типі
3. Дифузному типі
4. Змішаному типі
5. Обструктивному типі
33. Проявом цитолічного синдрому при вірусному гепатиті являється:
1. різке зростання гіпербілірубінемії;
2. підвищення вмісту фібриногену;
3. збільшення показника тимолової проби;
4. зростання активності аланін- та аспартатамінотрансферас;
5. більш як двократне підвищення показника лужної фосфотази
34. Який з перелічених противірусних препаратів слід застосувати в лікуванні хворого на ХГС:
1. Ацикловір
2. Азідотимідин
3. Рибавірин
4. Ремантадин
5. Валавір
35. Зміни в загальному аналізі крові на стадії СНІДу:
1. Лейкоцитоз;
2. Анеозинофілія;
3. Прискорена ШОЕ;
4. Лімфопенія;
5. Лейкопенія з лімфо- та моноцитозом.
36. В організм людини зі слиною комара при кровосмоктанні проникають наступні форми малярійного плазмодія:
1. овокінети;
2. зиготи;
3. ооцисти;
4. спорозоїд;
5. гамети.
37. Фактори передачі при опісторхозі:
1. немиті фрукти та овочі;
2. брудні руки;
3. недостатньо термічно оброблене м'ясо;
4. солена, в'ялена риба;
5. тушена риба.
38. Характерні клінічні симптоми ботулізму:
1. периферичні (в’ялі) паралічі;
2. гіперкінези;
3. висока температура тіла;
4. центральні (спастичні) паралічі;
5. коліт.
39. У хворих вірусним гепатитом уробілінурія появляється частіше:
1. за 1 тиждень до жовтяниці;
2. за 2-3 дні до жовтяниці;
3. за 2-3 тижні до жовтяниці;
4. одночасно із жовтяницею;
5. після появи жовтяниці.
40. Призначення глюкокортикоїдів при вірусному гепатиті найбільш доцільно при:
1. при середньо важкому протіканні вірусного гепатиту;
2. у випадку формування носійства антигену вірусного гепатиту В;
3. в прекоматозному стані гострої печінкової недостатності;
4. при безжовтушній формі вірусного гепатиту;
5. у випадках затяжного протікання вірусного гепатиту В із антигенемією.
41. Febris intermittens (переміжна) це:
1. чергуються періоди підвищеної температури з періодами нормальної або навіть значно зниженої;
2. немає закономірності в часі підвищення і спаду температури;
3. виникають добові коливання температури в межах 1-1,5оС без зниження до норми;
4. добові коливання температури складають не більше ніж 0,5-1оС;
5. ранкова температура вища за вечірню.
42. Цистецеркоз є ускладненням:
1. опісторхозу;
2. теніаринхозу;
3. токсокарозу;
4. теніозу;
5. усіх гельмінтозів.
43. Інкубаційний період при холері:
1. година;
2. від декількох годин до 3-5 днів;
3. в середньому 7-9 днів;
4. до 2-х тижнів;
4. до 3-х тижнів.
44. Які збудники можуть викликати харчові токсикоінфекції?
1. Лептоспіри
2. Salmonella typhi
3. Staphiloccus aureus
4. Clostridium tеtаni
5. Ентеровіруси
45. Ведучі клінічні ознаки при ентеробіозі
1. алергічні прояви;
2. відходження члеників;
3. свербіж в анальній ділянці;
4. болі в м'язах;
5. диспепсичні явища
46. Серологічне дослідження, яке свідчить про парагрипозну етіологію гострого респіраторного захворювання:
1. РЗК з антигенами парагрипу позитивно в титрі 1 : 20 на 3 день хвороби;
2. РЗК з антигенами парагрипу позитивно в титрі 1 : 40 на 2 день хвороби і 1 : 120 на 14 день хвороби;
3. РЗК з антигенами парагрипу позитивно в титрі 1 : 10 на 2 день хвороби і 1 : 40 на 12 день хвороби;
4. РЗК з антигенами парагрипу позитивно в титрі 1 : 240 перед випискою хворого із лікарні;
5. РЗК з антигенами парагрипу позитивно в титрі 1 : 40 на 3 день хвороби і 1 : 20 на 12 день хвороби
47. Найінформативнішими методами діагностики теніозу є:
1. овоскопія;
2. лярвоскопія;
3. УЗД, рентгенологічне обстеження;
4. мікроскопія члеників;
5. епідеміологічний анамнез.
48. Для лікування герпетичної інфекції використовують:
1. полівітаміни;
2. ацикловір;
3. антибіотики;
4. кортикостероїди;
5. цитостатики
49. Джерело і резервуар інфекції при інфекційному мононуклеозі:
1. тільки вірусоносії EBV;
2. тільки хворі на мононуклеоз;
3. хворі з гострими формами захворювання та вірусоносії EBV;
4. хворі на ангіну;
5. хворі на лімфоаденопатію.
50. Пластинчасте лущення шкіри виникає після наступного перенесеного захворювання:
1. Вітряна віспа;
2. Паротитна інфекція;
3. Краснуха;
4. Скарлатина;
5. Кір.
?51. Найчастіше викликають захворювання такі типи Corynebacteria diptheriae:
1. mitis, gravis;
2. ulсегаns;
3. pyogenes;
4. intermedius;
5. всі типи.
52. У хворого на менінгококовий менінгіт показники плеоцитозу в 1 мкл СМР будуть у межах:
1. 2-10 клітин;
2. 50-100 клітин;
3. 300-500 клітин;
4. декілька тисяч;
5. 500-700 клітин;
53. Найбільшу епідеміологічну небезпеку при ВГА створюють:
1. хворі з безжовтяничними і субклінічними формами захворювання;
2. контактні з перехворілими вірусним гепатитом;
3. хворі ВГА в періоді реконвалесценції;
4. хворі з 3-4 дня від початку захворювань;
5. хворі хронічними формами захворюваннями.
54. Які зміни гемограми характерні для хворих на неускладнену гостру форму вірусного гепатиту?
1. Лейкоцитоз;
2. Анемія;
3. Лейкопенія;
4. Підвищена ШОЕ;
5. Зсув формули вправо.
55. Вірус імунодефіциту людини належить до:
1. Пікорнавірусів;
2. Ретровірусів;
3. Ортоміксовірусів;
4. Арбовірусів;
5. Аренавірусів.
56. Клінічні особливості саркоми Капоші у хворих на СНІД:
1. З’являється в осіб старше 60 років
2. Розвивається з епітеліальних клітин
3. Має форму «цвітної капусти», малих розмірів
4. Має поліцентричну форму
5. Колір пухлини від темно-червоного до темно-фіолетового
57. Збудник триденної малярії:
1.P.malariae
2.P. vivax
3.P. falciparum
4.P. ovale
5.P. terсiana
58. Ботулінічний токсин вражає:
1.шлунково-кишковий тракт;
2.печінку;
3.нирки;
4.холінергічні синапси нервової системи;
5.центральну нервову систему.
59. Розлади дихання при ботулізмі зумовлені:
1.набряком голосових зв’язок;
2.паралічем голосових зв’язок;
3.периферичним паралічем основних дихальних м’язів;
4.центральним паралічем дихальних шляхів;
5.тонічними судороги скелетних м’язів.
60. Вірусний гепатит В відрізняється від вірусного гепатиту А :
1. наявністю жовтушності склер і шкіри;
2. наявністю темного кольору сечі;
3. наявністю знебарвленого калу;
4. збільшенням розмірів печінки;
5. схильністю до важкого і затяжного протікання хвороби.
61. Термін рецидив - це:
1. тимчасове ослаблення або зниження клінічних проявів захворювання;
2. повернення проявів хвороби, яке виникає після періоду зникнення клінічних симптомів;
3. нове зараження тим самим патологічним агентом, що призводить знову до розвитку інфекційного процесу, після повного видужання;
4. посилення проявів хвороби, яке клінічно ще не завершилось;
5. тривале збереження збудника в організмі;
62. Hymenolepis nana можна віднести до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
63. Типова гемограма при холері :
1. анемія;
2. лейкопенія;
3. відносні еритроцитоз і лейкоцитоз;
4. анемія і лейкоцитоз;
5. панцитопанія.
64. Нервово-психічний статус при генералізованій формі сальмонельозу:
1. Збудження;
2. Делірій;
3. Загальмованість;
4. Безсоння;
5. Судоми.
65. Гострий шигельоз відрізняється від гастроінтестинатальної форми сальмонельозу:
1. синдромом гастроентериту;
2. вираженим гепатолієнальним синдромом;
3. більш вираженою і довгою гарячкою;
4. переважним ураженням дистального відділу товстої кишки;
5. блювотою.
66. Джерело інфекції при трихінельозі:
1. людина
2. велика рогата худоба
3. риба
4. дикі кабани, свині
5. птахи
67. Серологічні дослідження при гострих респіраторних захворюваннях необхідно проводити:
1. тільки в перші 3 доби від початку захворювання;
2. тільки на 5-й день хвороби;
3. на 10-11 день хвороби;
4. в динаміці захворювання з інтервалом в 10-14 днів;
5. тільки на періоді реконвалесценції хворого.
68. Ведучі клінічні ознаки при опісторхозі
1. холецистит, холангіт, дискенезія жовчевивідних шляхів;
2. відходження члеників;
3. гарячка;
4. болі в м'язах;
5. диспепсичні явища
69. Генітальний герпес може викликати онкозахворювання:
1.саркому Капоші;
2. гепатокарциному;
3. рак простати;
4. рак шийки матки;
5. назофарингеальну карциному
70. Зміни в крові при мононуклеозі:
1. анемія, лейкопенія, лімфопенія;
2. анемія, лейкопенія, прискорене ШОЕ;
3. лейкоцитоз, моноцитоз, лімфоцитоз, атипові мононуклеари;
4. лейкопенія, анеозинофілія, лімфоцитоз;
5. лейкоцитоз, паличкоядерний зсув.
71. Для паротитної інфекції характерний симптом:
1. Говорова-Годельє;
2. Мурсу;
3. Філіповича;
4. Падалки;
5. Філатова.
72. Типові ознаки фолікулярної ангіни:
1. гіпертрофія та катаральне запалення мигдаликів;
2. гіпертрофія та гіперемія мигдаликів із гнійними фолікулами;
3. гіпертрофія мигдаликів з острівчатим нальотом, який погано знімається;
4. гіперемія та гіпертрофія мигдаликів на фоні фарингіту;
5. гіпертрофія одного мигдалика із великим гнійним фолікулом в товщі тканини.
73. Легкі форми вірусного гепатиту характеризуються:
1. тільки слабо вираженою інтоксикацією;
2. тільки гепатомегалією;
- тільки білірубінемією не вище 80 ммоль/л;
4. слабо вираженою інтоксикацією, гепатомегалією, помірною білірубінемією;
5. помірно вираженою трансфераземією.
74. Вкажіть типові зміни в урограмі у хворих на гострий вірусний гепатит:
1. Протеїнурія.
2. Лейкоцитурія.
3. Уробілінурія.
4. Гематурія.
5. Піурія.
?75. Одним із ранніх проявів ВІЛ-інфекціі є:
1. Гепатолієнальний синдром;
2. Тонзиліт із лімфоаденопатією;
3. Втрата маси тіла на 10-20 %;
4. Збільшення пахових лімфовузлів;
5. Герпетичні висипання на шкірі.
76. Збудник чотирьохденної малярії:
1. P.malariae
2. P. vivax
3. P. Falciparum
4. P. ovale
5. P. guartanum
77. При невідомому типі ботулотоксину хворим призначають:
1. дезінтоксикаційну терапію;
2. введення моновалентної антитоксичної протиботулінічної сироватки;
3. введення полівалентної антитоксичної протиботулінічної сироватки ;
4. антибіотики широкого спектру дії;
5. гемосорбція.
78. Основний фактор патогенності збудника ботулізму:
1. ендотоксин;
2. гемаглютиніни;
3. гемолізин;
4. нейрамінідаза;
5. екзотоксин.
79. Основу лікування легкої форми вірусного гепатиту А складають:
1. ліжковий режим і раціональна дієта;
2. антибіотики;
3. сульфаніламіди;
4. гама-глобуліни;
5. гормональна терапія.
?80. До специфічних методів діагностики відносять все крім:
1. серологічний;
2. * бактеріоскопічний;
3. цитологічний;
4. імунологічний;
5. вірусологічний.
81. Ancylostoma duodenale відносяться до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
82. Лабораторний метод діагностики холери:
1. вірусологічний;
2. біохімічний;
3. бактеріологічний;
4. копрологічний;
5. загально-клінічне обстеження.
83.Ведучі клінічні ознаки при ентеробіозі
1. алергічні прояви;
2. відходження члеників;
3. свербіж в анальній ділянці;
4. болі в м'язах;
5. диспепсичні явища
84. Найбільш інформативним лабораторним методом дослідження при шигельозі:
1. копрограма;
2. загальний аналіз крові;
3. посів жовчі;
4. реакція Відаля;
5. посів калу.
85. Діарейний синдром і блювання є причиною:
1. дегідратаційного шоку
2. анафілактичного шоку
3. інфекційно-токсичного шоку
4. набухання-набряку мозку
5. гострої печінкової енцефалопатії
86. Механізм виникнення гепатоспленомегалії при аденовірусній інфекції:
1. Вплив токсичних антигенів аденовірусів;
2. Накопичення та розмноження вірусу в цих органах;
3. Приєднання вторинної інфекції;
4. Внаслідок інгібіції активності системи мононуклеарних фагоцитів;
5. Все перераховане.
87. Препарати, які використовуються для специфічного лікування хворих на трихінельоз;
1. празиквантел;
2. квітки пижма;
3. вермокс;
4. глюкокортикостероїди;
5. специфічний імуноглобулін.
88. Джерелом VZV (варіцела-зостер вірус)-інфекції є:
1. хворі на вітряну віспу і оперізувальний лишай;
2. хворі на герпетичну інфекцію;
3. хворі на інфекційний мононуклеоз;
4. носії віруса Епштейна-Барр;
5. носії цитомегаловіруса.
89. Інфекційний мононуклеоз необхідно диференціювати з:
1. лімфогранулематозом;
2. зчумою;
3. туляремією;
4. лептоспірозом;
5. бруцельозом.
90. Інкубаційний період при вітряній віспі складає:
1. 11-21 дні;
2. 7-12 днів;
3. 8-25 днів;
4. 19-25 днів;
5. 5-17 днів.
91. У нашій країні менінгококову інфекцію найчастіше визивають:
1. менінгококи групи А;
2. менінгококи групи С;
3. менінгококи групи Д;
4. менінгококи групи Х;
5. менінгококи групи У.
92. Наслідки не характерні для ВГА:
1. видужання
2. хронічний гепатит
3. смерть
4. маніфестація синдрому Жільбера
5. післягепатитна гіпербілірубінемія
93. Які зміни гемограми не характерні для гострого вірусного гепатиту, ускладненого печінковою недостатністю?
1. Лейкоцитоз;
2. Анемія;
3. Лейкопенія;
4. Підвищена ШОЕ;
5. Зсув формули вліво.
94. ВІЛ- інфекція не передається:
1. Із кров'ю;
2. Із факторами зсідання крові;
3. Із грудним молоком;
4. Із спермою;
5. У побутових контактах.
95. Збудник тропічної малярії:
1. P.malariae;
2. P. vivax;
3. P. falciparum;
4. P. ovale;
5. P. tropica.
96. Найбільш вірогідна причина отруєння ботулотоксином:
1. солені гриби, приготовлені в емальованому герметично закритому відрі;
2. квашена капуста;
3. квашені яблука;
4. квашені кавуни;
5. бринза
97. Розлади дихання при ботулізмі зумовлені:
1. набряком голосових зв’язок;
2. паралічем голосових зв’язок;
3. периферичним паралічем основних дихальних м’язів;
4. центральним паралічем дихальних шляхів;
5. тонічними судороги скелетних м’язів.
98. Інкубаційний період при ВГА триває :
1. від 7 до 45 днів;
2. тільки 15 днів;
3. від 25 до 45 днів;
4. від 45 до 200 днів;
5. від 40 до 180 днів.
99. Для жовтяничної форми вірусного гепатиту характерні:
1. тільки підвищення активності амінотрансфераз;
2. поява білірубіну в сечі;
3. гіпербілірубінемія за рахунок в основному непрямого білірубіну крові;
4. гіпербілірубінемія за рахунок в основному прямого білірубіну крові при нормальних показниках активності амінотрансфераз;
5. підвищення рівня білірубіну крові і активності амінотрансфераз.
100. Тривалість хронічного перебігу захворювання:
1. до 1 міс;
2. до 3 міс.;
3. до 6 міс.;
4. до 1 тижня;
5. понад 6 міс.
101.Strongyloides stercoralis відносяться до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
?102. Етіотропне лікування холери здійснюється:
1. оксациліном;
2. пеніциліном;
3. азитроміцином;
4. левоміцетином;
5. гентаміцином.
103. Механізм зараження при трихінельозі:
1. фекально-оральний;
2. повітряно-крапельний;
3. трансмісивний;
4. перкутантний;
5. вертикальний.
104.Ведучі клінічні ознаки при теніаринхозі
1. астено-вегетативний синдром,
2. відходження члеників;
3. гарячка;
4. болі в м'язах;
5. диспепсичні явища.
105. Основні засоби лікування хворого ботулізмом:
1. призначення антибіотиків;
2. введення протихолінестеразних препаратів;
3. сечогінні середники;
4. серцеві середники;
5. введення антитоксичних сироваток.
106. Гіповолемічний шок, це:
1. зневоднення IV ст.
2. зневоднення I ст.
3. зневоднення II ст.
4. зневоднення III ст.
5. зневоднення V ст.
107. Рекомендований для практики лабораторний метод діагностики ботулізму:
1. реакція нейтралізації токсину на мишах;
2. реакція кільцепреципітації;
3. реакція непрямої гемаглютинації;
4. алергічна проба;
5. реакція зв’язування комплементу.
108. Збудник герпетичної інфекції:
1. вірус герпеса людини VI типу;
2. вірус простого герпеса людини І типу;
3. вірус Епштейна-Барр;
4. цитомегаловірус;
5. вірус герпеса людини III типу.
109. Можливі зміни біохімічних показників при інфекційному мононуклеозі:
1. збільшення цукру крові;
2. підвищення вмісту сечовини, креатиніну;
3. підвищення білірубіну, активності трансаміназ, тимолової проби;
4. гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія;
5. підвищення білірубіну, сечовини і креатиніну.
110. Збудником вітряної віспи є:
1. Rubivirus;
2. Morbillivirus;
3. Flavivirus febricis;
4. Varicella-Zoster virus;
5. Cytomegalovirus.
111. Лікування ангіни включає застосування:
1. імуномодуляторів;
2. антибактеріальних препаратів;
3. десенсибілізуючих препаратів;
4. препаратів місцевої дії;
5. все перераховане.
112. Резервуаром і джерелом менінгококової інфекції являється:
1. люди і тварини;
2. тільки люди;
3. синантропні і дикі гризуни;
4. домашні тварини;
5. птахи.
113. Для специфічної профілактики ВГА використовують
1. вакцина «Інфлувак»
2. сироватка
3. вакцина «Хаврікс»
4. анатоксин
5. бактеріофаг
114. Про, так званий, «пігментний криз» у хворих на ГВГ свідчить
1. Зміна кольору ранішньої сечі.
2. Зміна кольору фекалій.
3. Зміна кольору шкіри
4. Зміна кольору склер
5. Всі відповіді правильні.
115. Проникнувши в клітину, ВІЛ перебуває у вигляді:
1. РНК-провірусу в цитоплазмі;
2. ДНК-транскрипту в цитоплазмі;
3. Роздягненої однониткової РНК;
4. У комплексі вірусної РНК із рибосомами;
5. ДНК- провірусу в геномі клітини.
116. Збудник триденної малярії:
1. P.malariae;
2. P. vivax;
3. P. falciparum;
4. P. ovale;
5. P. terсiana.
117. Ботулінічний токсин руйнується відразу:
1. під дією прямих сонячних променів;
2. при високих концетраціях кухонної солі;
3. при високих концентраціях цукру;
4. під дією алкоголю;
5. при температурі 1000 С.
118. Основу лікування легкої форми вірусного гепатиту А складають:
1. ліжковий режим і раціональна дієта;
2. антибіотики;
3. сульфаніламіди;
4. гама-глобуліни;
5. гормональна терапія.
119. Febris hectica (гектична) це:
1. немає закономірності в часі підвищення і спаду температури;
2. виникають добові коливання температури в межах 1-1,5о С без зниження до норми;
3. добові коливання досягають більше ніж 2-3о С і більше;
4. чергуються періоди підвищеної температури з періодами нормальної або навіть значно зниженої;
5.ранкова температура вища за вечірню.
120. Fasciola hepatica відноситься до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
121. Курс антибіотикотерапії триває при холері:
1. 5 днів;
2. 3 дні;
3. 7 днів;
4. 10 днів;
5. 1 день.
122. Порушення водно-електролітного обміну найчастіше зустрічається при сальмонельозі:
1. Септичної форми;
2. Тифоподібної форми;
3. Гастроентероколітичної форми;
4. Колітичної форми;
5. Субклінічної форми.
?123.Препарати, які використовуються для лікування хворих на гіменолепідоз: (нічого не підходить)
1. вермокс;
2. празиквантель;
3. декаріс;
4. тіберал;
5. піперазин.
124. Характерна локалізація головного болю при грипі:
1. в лобній ділянці і в надбрівних дугах;
2. в потилиці;
3. в тім’яній ділянці;
4. в скронях;
5. дифузна, без певної локалізації.
125. Ведучі клінічні ознаки при трихінельозі
1. набряк шиї;
2. відходження члеників;
3. гарячка, болі в м'язах, набряк повік та лиця;
4. болі в литкових м'язах, жовтяниця;
5. диспепсичні явища
126. Ураження нервової системи герпесвірусом І типу проявляється розвитком:
1. оперізувального лишая;
2. гангліонітом;
3. енцефалітом;
4. невритом;
5. серозним менінгітом.
127. При мононуклеозі переважно збільшується наступна група лімфовузлів:
1.пахові
2. пахвинні;
3. ліктьові;
4. задньошийні;
5. медіастинальні.
128. Інкубаційний період при скарлатині складає:
1. 2-7 днів;
2. 7-15 днів;
3. 14-21 день;
4. 9-25 днів;
5. 9-17 днів.
129. Ведуча специфічна терапія при дифтерії:
1. антибіотики;
2. імуноглобулін;
3. глюкокортикоїди;
4. кінська гіперімунна сироватка;
5. симптоматичні середники.
130. При менінгококовій інфекції виражена сезонність:
1. тільки зимова;
2. зимово-весняна;
3. тільки весняна;
4. літня;
5. осіння.
131. Переджовтяничний період вірусного гепатиту А частіше триває:
1. не більше 2-3 днів;
2. до 1-го тижня;
3. від 1 до 2 тижнів;
4. тільки 2 тижні;
5. протягом 3-4 тижнів
132. Вкажіть лабораторні критерії тяжкої форми ГВГ
1. Рівень загального білірубіну крові >50 ммоль/л;
2. Рівень загального білірубіну крові <100 ммоль/л;
3. Рівень загального білірубіну крові >200 ммоль/л;
4. Рівень загального білірубіну крові >100 але <200 ммоль/л;
5. Рівень білірубіну не має значення при визначенні тяжкості хвороби.
133. Назвіть можливі ко-фактори ВІЛ-інфекції:
1. Цитомегаловірус і вірус Епштейн-Барра;
2. Схуднення і проноси;
3. Зниження кількості Т-хелперів;
4. CD4+/CD8+< 1,5;
5. Саркома Капоші.
134. Перенощиками малярійних збудників є:
1. іксодові кліщі
2. комарі роду Culex
3. комарі роду Aedes
4. комарі роду Anopheles
5. москіти
135. Для підтвердження діагнозу ботулізму необхідні лабораторні обстеження:
1. реакція нейтралізації токсину;
2. копроскопія;
3. загальний аналіз крові;
4. посів жовчі;
5. бактеріологічне обстеження крові.
136. Найбільш характерні клінічні симптоми ботулізму:
1. гіперсалівація;
2. нудота, важкість в епігастрії;
3. розлади зору, ковтання;
4. блідість шкірних покривів;
5. тахікардія, підвищення артеріального тиску.
137. Ведучі ознаки надпечінкової гемолітичної жовтяниці:
1. підвищений вміст прямого білірубіну на фоні падіння показника гемоглобіну;
2. підвищений вміст непрямого білірубіну на фоні падіння показника гемоглобіну ;
3. підвищений вміст непрямого білірубіну на фоні нормального показника гемоглобіну;
4. підвищений вміст прямого білірубіну при нормальному показнику гемоглобіну;
5. підвищений вміст переважно непрямого білірубіну на фоні зростання активності лужної фосфатази.
138. Гемокультура – це метод діагностики:
1. серологічний;
2. бактеріоскопічний;
3. імунологічний;
4. бактеріологічний;
5. вірусологічний.
139. Найінформативнішим методом діагностики гіменолепідозу є:
1. овоскопія;
2. лярвоскопія;
3. УЗД, рентгенологічне обстеження;
4. серологічна діагностика;
5. епідеміологічний анамнез.
140. Типові клінічні симптоми холери :
1. гарячка з кров’янистим проносом;
2. різкі переймисті болі;
3. субфебрильна гарячка і кашкоподібний стілець з кров’ю;
4. тенезми;
5. проноси, блювота, гіпотермія.
141. М’ясо, інфіковане сальмонелами, відрізняється:
- Незвичайним запахом;
2. Незвичайним кольором;
3. Незвичайним смаком;
4. Легкістю розволокнення;
5. Нічим не відрізняється.
142. Гострий шигельоз відрізняється від гастроінтестинатальної форми сальмонельозу:
1. синдромом гастроентериту;
2. вираженим гепатолієнальним синдромом;
3. більш вираженою і довгою гарячкою;
4. переважним ураженням дистального відділу товстої кишки;
5. блювотою.
143.Ascaris lumbricoides можна віднести до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
144. Найбільш типові прояви ботулізму:
1. частий водянистий стілець;
2. розлади зору і ковтання;
3. екзантема;
4. гепатолієнальний синдром;
5. гіпертермія.
145. Неускладнені форми грипу характеризуються :
1. лейкопенією з відносним лімфомоноцитозом;
2. лейкопенією з відносним нейрофільозом;
3. тільки прискореним ШОЕ;
4. нейтрофільним лейкоцитозом з прискореною ШОЕ;
5. лейкоцитозом з лімфомоноцитозом .
146. Цистецеркоз є ускладненням:
1. опісторхозу;
2. теніаринхозу;
3. токсокарозу;
4. теніозу;
5. усіх гельмінтозів.
147. Діагностика мононуклеозу базується на симптомокомплексі:
1. ангіна, регіонарний лімфаденіт, висока температура;
2. гепатолієнальний синдром, генералізована лімфоаденопатія, ангіна, тривала гарячка;
3. гепатолієнальний синдром, жовтяниця, підвищення температури в переджовтяничному періоді;
4. гепатолієнальний синдром, висока гарячка, розеольозні висипання;
5. гепатолієнальний синдром, лімфоаденопатія, фарингіт, кон'юнктивіт.
?148. Карантин для сприйнятливих до кору дітей, які не отримували протикоровий імуноглобулін, від моменту контакту триває:
1. з 1 по 21 день;
2. з 5 по 14 день;
3. з 14 по 21 день;
4. з 1 по 9 день;
5. з 8 по 17 день.
149. Після перенесеної ангіни можуть розвинутися ускладнення всі, окрім:
1. нефриту;
2. міокардиту;
3. поліневриту;
4. паратонзиліту;
5. гепатиту.
150. Для серозного менінгіту характерні такі зміни в лікворі:
1. безбарвний, прозорий, цитоз 3 клітини у 1 мкл, лімфоцити 99%, нейтрофіли 1%, білок, 0,33 г/л. Осадові проби негативні. Тиск 250 мм водного ст..
2. безбарвний, прозорий, цитоз 200 клітини у 1 мкл, лімфоцити 80 %, білок, 1,0 г/л. Осадові пробипозитивні. Тиск 300 мм водного ст..
3. безбарвний, прозорий, цитоз 10 клітини у 1 мкл, лімфоцити 85%, нейтрофіли 15%, білок 0,3 г/л. Осадові проби негативні. Тиск 300 мм водного ст..
4. безбарвний, прозорий, цитоз 1500 клітини у 1 мкл, лімфоцити 2%, нейтрофіли 98%, білок, 6,6 г/л. Осадові проби різко позитивні. Тиск 350 мм водного ст..
5. безбарвний, каламутний, цитоз 1500 клітини у 1 мкл, лімфоцити 2%, нейтрофіли 98%, білок, 6,6 г/л. Осадові проби різко позитивні. Тиск 350 мм водного ст.
151. Для жовтяничної форми вірусного гепатиту характерні:
1. тільки підвищення активності амінотрансфераз;
2. поява білірубіну в сечі;
3. гіпербілірубінемія за рахунок в основному непрямого білірубіну крові;
4. гіпербілірубінемія за рахунок в основному прямого білірубіну крові при нормальних показниках активності амінотрансфераз;
5. підвищення рівня білірубіну крові і активності амінотрансфераз.
152. ВІЛ в організмі людини переважно розмножується:
1. У клітинах ЦНС;
2. У моноцитах;
3. В еритроцитах;
4. У лімфоцитах;
5. В еозинофілах.
153. Збудник чотирьохденної малярії:
1. P.malariae;
2. P. vivax;
3. P. falciparum;
4. P. ovale;
5. P. guartanum.
154. Специфічний метод лікування хворих ботулізмом:
1. промивання шлунково-кишкового тракту;
2. гіпербарична оксигенція;
3. дезінтоксикаційна терапія;
4. антибактеріальна терапія;
5. введення антитоксичних сироваток.
155. Проявом цитолічного синдрому при вірусному гепатиті являється:
1. різке зростання гіпербілірубінемії;
2. підвищення вмісту фібриногену;
3. збільшення показника тимолової проби;
4. зростання активності аланін- та аспартатамінотрансферас;
5. більш як двократне підвищення показника лужної фосфатази.
156. Захворюваність на ВГА характеризується сезонністю:
1. осінньо-зимовою;
2. тільки зимовою;
3. тільки осінню;
4. весняно-літньою;
5. може спостерігатись цілий рік.
157.Тривалість затяжного перебігу захворювання:
1. до 1 міс;
2. до 3 міс.;
3. до 6 міс.;
4. до 1 тижня;
5. більше 6 міс.
158.Taeniarhynchus saginatus можна віднести до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
159. Стілець при холері має вигляд:
1. «малинового желе»;
2. «реактального плювка»;
3. «м’ясних помий»;
4. «рисового відвару»;
5. «баговиння».
160. Для септичної форми сальмонельозу характерна гарячка:
1. Постійного типу;
2. Поворотна;
3. Переміжна;
4. Субфебрильна;
5. Гектична.
161. Для бактеріологічного методу діагностики шигельозу використовують:
1. кров;
2. спинномозкову рідину;
3. фекалії;
4. сечу;
5. дуоденальний вміст.
?162. Ускладненнями якого гельмінтозу можуть бути важка гіпохромна анемія, гемоколіт, апендицит?
1. ехінококозу;
2. трихінельозу;
3. трихоцефальозу;
4. аскаридозу;
5. токсокарозу
?163. Для типових форм грипу характерна :
1. абсолютна тахікардія;
2. відповідність частоти пульсу температури тіла;
3. абсолютна брадикардія;
4. миготлива аритмія;
5. відносна брадикардія.
164. Препарати, які використовуються для лікування опісторхозу:
1. піперазин;
2. вермокс;
3. празиквантель;
4. декаріс;
5. насіння гарбуза
165. Епштейна-Барр вірусна інфекція може викликати злоякісні новоутвори:
1. рак шийки матки;
2. лімфома Беркіта;
3. саркома Капоші;
4. гепатокарцинома;
5. рак простати.
166. Для скарлатини характерний симптом:
1. Пастіа;
2. Говорова-Годельє;
3. Мурсу;
4. Філіповича;
5. Падалки.
167. Клінічнимиознаками ангіни Сімановського-Венсана є:
1. різко виражена інтоксикація;
2. груба сіра плівка на мигдалику;
3. наявність кратероподібних виразок, вкритих брудно-сірим нальотом;
4. поширення налетів за межі мигдаликів;
5. двобічний характер процесу.
168. Найбільш характерні для менінгококового менінгіту ознаки:
1. тільки головний біль;
2. підвищення сухожильних рефлексів;
3. ригідність м’язів потилиці;
4. в’ялі паралічі;
5. симптоми орального автоматизму.
169. Вірусний гепатит В відрізняється від вірусного гепатиту А:
1. наявністю жовтушності склер і шкіри;
2. наявністю темного кольору сечі;
3. наявністю знебарвленого калу;
4. збільшенням розмірів печінки;
5. схильністю до важкого і затяжного протікання хвороби.
170. Геном віруса імунодефіциту людини містить:
1. Дезоксирибонуклеїнову кислоту;
2. Рибонуклеїнову кислоту;
3. Рибозиди;
4. Циклічні нуклеотиди;
5. Зворотню транскриптазу.
171. В організм людини зі слиною комара при кровосмоктанні проникають наступні форми малярійного плазмодія:
1. овокінети
2. зиготи
3. ооцисти
4. спорозоїд
5. гамети
172. Ботулотоксин нейтралізує:
1. алкоголь;
2. формалін;
3. кислоти;
4. луги /гідрокарбонат натрію 0,5-3%/;
5. крохмал.
173. Основний засіб інтенсивної терапії хворого на ботулізм з гострою дихальною недостатність:
1. внутрішньовенне введення антитоксичних сироваток;
2. гіпербарична оксигенація;
3. введення аналептиків легень;
4. штучна вентиляція легень;
5. застосування протисудомних середників.
174. Механізм передачі вірусного гепатиту В винятково:
1. крапельний;
2. водний;
3. контактно-побутовий;
4. траснсмісивний;
5. парентеральний.
?175. Об’єктивний критерій діагностики вірусного гепатиту в дожовтяничний період:
1. печінкова коліка;
2. червонувато-коричневі забарвлення сечі;
3. жовтушність склер;
4. абсолютна брадикардія;
5. носові кровотечі.
176. Проти яких інфекцій не проводяться планові щеплення:
1. кір;
2. дифтерія;
3. кашлюк;
4. поліомієліт;
5. холера.
177.Opistorchis felineus відносяться до:
1. нематод;
2. трематод;
3. цестод;
4. спірохет;
5. бацил.
178. Особливості блювання при холері:
1. виникає раптово, без нудоти
2. супроводжується нудотою, болями в животі
3. блювання приносить полегшення
4. виникає до діареї
5. виникає одночасно з діареєю
179. Збудники сальмонельозів являють собою:
1. Грам/-/ рухомі палички;
2. Грам/+/ рухомі палички;
3. Грам/+/ нерухомі палички з потовщеннями на кінцях;
4. РНК-віруси;
5. Грам/-/ нерухомі палички.
?180. Найінформативнішим методом діагностики аскаридозу є:
1. овоскопія;
2. лярвоскопія;
3. УЗД, рентгенологічне обстеження;
4. серологічна діагностика;
5. епідеміологічний анамнез.
181. Специфічний метод лікування хворих ботулізмом:
1. промивання шлунково-кишкового тракту;
2. гіпербарична оксигенація;
3. дезінтоксикаційна терапія;
4. антибактеріальна терапія;
5. введення антитоксичних сироваток.
182. Наявність ботулотоксинів в харчових продуктах підтверджується:
1. зміною їх кольору;
2. неприємним запахом;
3. зміною смакових якостей;
4. підвищенням газоутворенням;
5. правильної відповіді немає.
183. На вітряну віспу частіше хворіють:
1.діти до 1 року;
2. новонароджені;
3. діти від 2 до 7 років;
4. підлітки 15-18 років;
5. дорослі після 60 років.
184. Пластинчасте лущення шкіри виникає після наступного перенесеного захворювання:
1. вітряна віспа;
2. паротитна інфекція;
3. краснуха;
4. скарлатина;
5. кір.
185. Доза протидифтерiйної сироватки за умови задовiльного стану хворого на дифтерію:
1. 20 - 30 тис. МО.
2. 50 - 70 тис. МО.
3. 30 - 40 тис. МО.
4. 10 - 20 тис. МО.
5. 5 -10 тис. МО.
?186. Найчастіше менінгококова інфекція перебігає у формі:
1. «здорового» носійства;
2. назофарингіту;
3. гнійного менінгіту;
4. серозного менінгіту;
5. менінгококцемії.
187. Вкажіть лабораторні критерії середньо-тяжкої форми ГВГ
1. Рівень загального білірубіну крові >50 ммоль/л;
2. Рівень загального білірубіну крові <100 ммоль/л;
3. Рівень загального білірубіну крові >200 ммоль/л;
4. Рівень загального білірубіну крові >100 але <200 ммоль/л;
188. He належать до контингенту ризику на ВІЛ-інфекцію:
1. Гомосексуалісти;
2. Особи з невпорядкованим статевим життям;
3. Моногамна сім'я;
4. Споживачі ін'єкційних наркотиків;
5. Лікарі-стоматологи.
189. Назвіть ті захворювання, які притаманні тільки стадії СНІДу:
1. Цитомегаловірусна інфекція;
2. Ротоглотковий кандидоз;
3. Криптококовий менінгіт;
4. Лістеріоз;
5. Бацилярний ангіоматоз.
190. Причиною захворювання на ботулізм може бути споживання:
1. сирої риби;
2. в’яленої риби;
3. сосисок;
4. м’ясного фаршу;
5. бринзи.
191. Найбільш типові прояви ботулізму:
1. частий водянистий стілець;
2. розлади зору і ковтання;
3. екзантема;
4. гепатолієнальний синдром;
5. гіпертермія.
192. Вірусний гепатит В відрізняється від вірусного гепатиту А :
1. наявністю жовтушності склер і шкіри;
2. наявністю темного кольору сечі;
3. наявністю знебарвленого калу;
4. збільшенням розмірів печінки;
5. схильністю до важкого і затяжного протікання хвороби.
193. Захворюваність вірусним гепатитом В зростає:
1. у осінньому періоді;
2. у осінньо-зимовому періоді;
3. тільки в зимовому періоді;
4. у весняно-літньому періоді;
5. не залежить від пори року.
194. Найбільш типовий синдром дожовтяничного періоду при вірусному гепатиті В :
1. астено-вегетативний;
2. артралгічний;
3. диспептичний;
4. псевдогрипозний;
5. диспептично-псевдогрипозний.
195. Копрограма відноситься до методів діагностики:
1. серологічний;
2. мікроскопічний;
3. бактеріологічний;
4. імунологічний;
5. вірусологічний.
196. Ведучі клінічні ознаки при трихоцефальозі
1. алергічні прояви;
2. відходження члеників;
3. гарячка;
4. періодичні болі в правій здухвинній ділянці, патологічні домішки у випорожненнях;
5. диспепсичні явища
197. Основне місце локалізації збудника холери в організмі хворого:
1. кров;
2. кістковий мозок;
3. тонка кишка;
4. товста кишка;
5. паренхіматозні органи
?198. Кількість ораліту, необхідного для компенсаторної терапії хворих ентероколітичною формою сальмонельозу:
1. В кількості рівній випорожненням;
2. В кількості 1,5 об’єму виділеного хворим за одиницю часу;
3. 500 мл.
4. В кількості рівній 10% від маси тіла;
5. 1000 мл.
199. Розмноження шигел у хворих шигельзом проходить:
1. у крові;
2. у паренхіматозних органах;
3. у лімфатичних утвореннях тонкої кишки;
4. у слизовій оболонці товстої кишки;
5. у мезентеріальних лімфатичних вузлах
200. Ведучі клінічні ознаки при стронгілоїдозі
1. алергічні прояви;
2. відходження члеників;
3. поліорганність уражень;
4. періодичні болі в правій здухвинній ділянці;
5. диспепсичні явища
201. Обов’язковій госпіталізації підлягають:
1. всі хворі грипом;
2. тільки хворі ускладненими формами грипу;
3. тільки хворі важкими формами грипу;
4. тільки діти і хворі похилого віку;
5. всі хворі, яких слід віднести до груп з несприятливим перебігом захворювання, а також по епідемічних показниках.
202. Для діагностики опісторхозу застосовується:
1. копроскопія;
2. лярвоскопія;
3. УЗД, рентгенологічне обстеження;
4. дослідження дуоденального вмісту;
5. епідеміологічний анамнез.
?203. Діагностика герпетичної інфекції основана на:
1. бактеріологічних методах;
2. серологічних;
3. вірусологічних;
4. імунофлюоресцентних;
5. імунопреципітації.
204. Ізоляція хворого на неускладнену форму кору триває до:
1. 10 дня від початку висипань;
2. 4 дня від початку висипань;
3. 5 дня з моменту останніх висипань;
4. 10 дня з моменту останніх висипань;
5. 15 дня з початку хвороби.
205. Corynebacteria diptheriae морфологічно являє собою:
1. грамнегативна паличка, нерухома;
2. грампозитивна паличка, рухома;
3. грамнегативна паличка, рухому;
4. грампозитивна паличка, нерухома;
5. спори із булавовидним здуттям на кінцях.
?206. Середньодобова доза бензилпеніциліну при лікуванні генералізованих форм менінгококової інфекції:
1. не більше 2млн. ОД в добу;
2. 25-50 тис.ОД на 1кг маси тіла;
3. 200-300 тис. ОД. на 1кг. маси тіла;
4. від 4 до 6 млн. ОД в добу;
5. не менше 300-500 тис. ОД на 1кг. маси тіла.
207. Прояви інтоксикаційного синдрому при ВГА
1. трахеобронхіт
2. ларингіт
3. назофарингіт
4. альвеоліт
5. підвищення температури тіла
208. Які зміни гемограми не характерні для гострого вірусного гепатиту, ускладненого печінковою недостатністю?
1. Лейкоцитоз;
2. Анемія;
3. Лейкопенія;
4. Підвищена ШОЕ;
5. Зсув формули вліво.
209. Джерелом ВІЛ-1 інфекції є:
1. Мавпи, інфіковані ВІЛ;
2. Тільки вірусоносії ВІЛ;
3. Хворі на СНІД і саркомою Калоші;
4. Хворі на будь-якій якій стадії ВІЛ-інфекції й СНІДу;
5. Хворі на персистуючу лімфаденопатію
210. Яке з перерахованих захворювань не належить до СНІД-асоційованих інфекцій?
1. Криптоспоридіоз
2. Опісторхоз
3. Токсоплазмоз
4. Сальмонельоз
5. Пневмоцистоз
211. Збудник тропічної малярії:
1. P.malariae
2. P. vivax
3. P. falciparum
4. P. ovale
5. P. tropica
212. Причиною захворювання ботулізмом може бути вживання:
1. копченої ковбаси домашнього виготовлення;
2. грибного соусу;
3. м’ясного салату;
4. холодцю;
5. компоту із сушених фруктів.
213. В типових випадках ботулізм характеризується:
1. підвищенням температури;
2. тахікардія;
3. проносами;
4. порушенням ковтання, дизартрією;
5. психозами.
214. Середньоважким формам вірусного гепатиту відповідають показники загального білірубіну крові:
1) від 8 до 20 мкмоль/л;
2) від 20 до 36 мкмоль/л;
3) від 50 до 100 мкмоль/л;
4) від 100 до 200 мкмоль/л;
5) більше 200 мкмоль/л.