Здавалка
Главная | Обратная связь

Стадії розробки родовищ



Вступ.

Ведучі місце в топливо-энергитическом балансі України займає кам'яне вугілля. Основні запаси знаходяться в Донецьком і Львівсько-волинських вугільних басейнах. Видобуток вугілля в Донецькому басейні проводиться більше 200 років і розташований в Донецькій, Луганській і Дніпропетровській області Загальною площею 45000км2. Загальна потужність порід кам'яновугільного періоду складає від 4км. до 12 км. Тут здобувається кам'яне вугілля всіх марок від довгополум'яних до антрацитов.

Вугільні пласти мають потужність від 0,45 до 2,5м., переважають 1-1,5м. Середня робоча потужність 0,7м. Глибина розробок складає до 500м., окремі шахти більше 1000м. Обводненость вугленосних порід невисока 100-300 мЗ/ч. Більше 20-30% вугільних пластів мають нестійкі бічні породи. Підвищеної газоооидьности відрізняються шахти Донецького, Макіївського і Центрального Донбасу.

Відкриті також родовища бурого вугілля. Дніпровський вугільний басейн, в основному родовища - Андрушевськоє, Козацьке, Новоміргородськоє, Морозівське, Семено-Александровськоє.

Основні запаси горючих сланцев зосереджені в Болтишиськой западині (на межі Кіровоградської і Черкаської області.)

 

 

Лекції № 1

Тема лекції: Розкриття родовищ корисних копалин та способи підготовки шахтного поля

Мета: Дати загальні відомості про межі та запаси шахтного поля. Виробнича потужність. Способи підготовки шахтного поля: Розкриття шахтного поля, способи розкриття

Зміст лекції

План лекцій:

1. Межі та запаси шахтного поля. Виробнича потужність

2. Способи підготовки шахтного поля: панельний, комбінований.

3. Пообрійний спосіб підготовки шахтного поля. Порядок відпрацювання поверхів та панелей. Прямий та зворотній порядок відробки пластів

3. Визначення сумарної довжини очисних вибоїв, їх кількості та висоти поверху

4. Розкриття шахтного поля, способи розкриття

5. Розкриття похилими стовбурами. Розкриття свити крутих пластів


1. Джерело

1.1. Технологія підземної розробки пластових месторожденії користних копалин: Учебнік для вузів / Под общ. ред. В.И. Бондаренко. – Днепропетровск: НГУ, 2003. – 708 с.

1.2. Технологія підземной розробки пластових месторожденії користних копалин: Учебнік для вузів / Под общ. ред. А.С. Бурчакова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Надра, 1987. – 487 с.

1.3. Технологія підземной розробки пластових месторожденії користних копалин: Учебнік для вузів / Под общ. ред. Д.В. Дорохова. – Донецк: ДГТУ, 1997. – 385 с.

 

2. Додаткова

2.1. 1. Бурчаков А.С., Жежелевский Ю.А., Ярунин С.А. Технологія и механізація підземной розробки пластових месторожденії: Учебнік для вузів. – М.: Надра, 1989.-431 с.

2.2. Технологія підземной розробки пластових месторожденії: Учебнік для вузів / Под общ. ред. А.А. Борисова. – М.: Надра, 1972. – 536 с.

2.3. Кілячков А.П. Технологія гірничего виробниства: Учебнік для вузів / - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Надра, 1992. – 415 с.

 

Питання

для перевірки якості засвоєних знань

I. Стадії розробки месторождення.

2. Шахтни поля та іх зображення на маркшейдерских планах. Поняття о горном от

водів

3. Кордони шахтних полей.

4. Деління шахтних полей на частки.

5. Погоризонтная підготовка для індівідуальной відробки пластів.

6. Панельная підготовка для індівідуальной відробки пластів.

7. Поверхова підготовка для індівідуальной відробки пластів.

8. Класифікація спісобів роскриття шахтних полей.

9. Роскриття одіночного пологого и горізонтального пласта похилими стовбурами.

10. Роскриття світи пластів похилими стовбурами.

 

Питання для самостійної роботи

1. Класіфікація спосібів підготовки шахтних полей и предъявляемие к ним умови.

2. Фактори, влияющие на вибір способа роскриття шахтного поля, и предъявляемые к ним умов.

 

 

Стадії розробки родовищ

Вугільні пласти залягають глибоко під землею|грунтом|. Тому, щоб|аби| приступити до видобутку корисних копалин, необхідно здійснити комплекс робіт, який здійснюється в наступних|слідуючих| 3 стадії.

Розкриття шахтного поля– забезпечення доступу до родовища з поверхні з метою створення умови для підготовки і відробітку його запасів. Воно здійснюється шляхом проведення розкриваючих вироблень, які діляться на головних і допоміжних. До головнихвідносять вироблення, що мають безпосередній вихід на земну поверхню (стовбури, штольні), допоміжнівироблення такого виходу не мають (квершлаги, гезенки, скати і ін.).

Підготовкою шахтного поляназивається певний лад проведення підготовчих вироблень після розкриття шахтного поля, що забезпечує ведення очисних робіт.

Очисна виїмка– комплекс робіт по витягання (добичі) корисної копалини з очисних забоїв.

Сукупність робіт по розтину, підготовці і очисній виїмці називається розробкою родовищ корисних копалини. При розробці родовищ корисних копалини мають бути забезпечені вимоги, передбачені законодавством України "Про надра" і "Правилами технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт".

1.1.2. Шахтні поля і їх зображення на маркшейдерських планах. Кордони|межі| шахтних полів

Частка родовища, відведене для розробки одній шахті, називається шахтним полем.

Шахтне поле має кордони|межі| по падінню (нижння|) повстанню (верхня) і простіру|простягало| (бічні|бокові| кордони|межі|).

Кордони шахтних полів можуть бути фіксованими і умовними. Фіксовані кордони не можуть бути змінені, а умовні в процесі експлуатації родовища можуть бути змінені відповідно до існуючих законодавчих положень. Фіксовані кордони утворюються контурами родовища: виходом пластів під наноси, лінією кондиційних характеристик корисних копалини, крупними геологічними порушеннями, крупними водоймищами і ін. Умовні кордони утворюються поверхнями, встановлюваними ГКЗ, і в разі виробничої необхідності, після розгляду технічного завдання, можуть бути перенесені. До умовних кордонів відносяться також кордони сусідніх шахт.

Розміри шахтних полівколеблятся у великих межах: по простіру – 3-6-10 км., а на крупних шахтах, що будуються, – до 20 км., по падінню – 4-5 км. для умов пологого падіння пластів і до 1,5-2 км. для крутого.

На кресленнях і маркшейдерських планах шахтні поля зі всіма розташованими в них виробленнями мальовуються при пологому і похилому заляганні пластів як проекції на горизонтальну плоскість, а при крутому – на вертикальну плоскість. З цього виходить, що довжина похилих вироблень на планах виявляється зменшеною, а горизонтальні вироблення мають неспотворену довжину. Дається також розріз шахтних полів того, що вкрест простіру порід, де пласти мальовуються з дотриманням дійсного кута падіння.

б)
а)
-100 -200 -300   -400
-100 -200 -300 -400

а – план; б – вертикальний розріз того, що вхрест| простіру|простягало|;

1 – по лінії ББ; 2 – по лінії АА; 3 – структурна колонка пласта по свердловині|щілині| 2715; 4 – вихід пласта під наноси; 5 – межі шахтного поля

Малюнок 1.1 – Шахтне поле

 

Частка надр, що надається шахті для промислової розробки вугільних покладів, що містяться в ній, називається гірським відведенням. На планах гірське відведення мальовується у вигляді проекції меж шахтного поля на земну поверхню.

На маркшейдерські плани наносять також изогипсыпласта – лінії рівних висотних відміток. Вони є лініями перетину грунту або крівлі пласта з горизонтальною плоскістю, що в думках проводиться, на однаковій відстані одна від одної. Відстань між плоскістю, а, отже, і між изогипсами, по вертикалі залежить від кута падіння, складності форм залягання пласта і прийнятого масштабу. Для родовищ Підмосковного басейну, наприклад, де пласти мають хвилясте залягання, изогипсы проводять через 1 м, а для Донбасу, де пласти мають витримані кути падіння – через 10, 50, 100 м. По изогипсам зазвичай проводять нижнюю і верхню технічні межі шахтного поля.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.