 |
|
Схема 10.2 може використовуватися при відстані між пластами 1 і 3, меншому 0,6 5m.
Запобіжна дія випереджаючої виїмки захисного пласта заключається в тому, що при цьому підвищуються фільтраціонни властивості масива, знижуються напруга і тиск газу в небез-печних або загрожуваємих пластах, відбувається часткова їх дегазація, підвищується меха-нічна прочність вугілля. Еффектівность дії захисних пластів залежить від растоянія М між небезпечним і захисним пластами, величини випередження гірських робіт по захисному плас-\ту по відношенню до роботам по захистному пласту, від кута падіння пластів, потуж-ності захисного пласта і розташування захистного пласта по відношенню до небезпечного (у покрівлі або грунті). З увеличєнням відстані між пластами погіршуються умови дегазації небезпечного пласта через тріщини і порожнечі. Тому межі захисної дії устанавливається виходячи з величини междпластья М, ширини виробленого простору по захисному пласту В і кута падения пластів α.
Максимальні величини междупластья по нормалі, обеспечивающие ефективне використан-ня захисних пластів, составляют: при підробці М1=0,7 α, але не більше 100 м; при надработ-ке М2 = 0,5 α, але не більше 60 м, а у ви-падках, коли междпластьє представлене на 70% і більш песковиками, - не более 40 м.
Безпечні пласти, що залягають на великих відстанях, також повинні розроблятися перши-ми. При цьому розвантаження підзахисних пластів повинне поєднуватися з додатковими мероприятіями по штучній дегазації їх, якщо досвідом не встановлена ефективність захисної дії.
Якщо крутий захисний пласт залягає в грунті підзахисного (небезпечного), то вплив ви-переджаючого відробітку першого не буде дієвим на всю висоту поверху. Найбільш небез-печна зона відкаточного штреку виявляється незахи-щенной. При надробітке залишається незахищеною верхня частина поверху у випадку, якщо захисний пласт не вироблений на ви-щерозміщеному горизонті. Чим більше растояння між пластами, тим більше розмір небезпеч-ної незахищенной зони. Межі захищених зон вхрест простирання пластів устанавливаются спеціальними побудовами по методиці, предусмотренной «Інструкції по безпечному веден-ню гірських робіт на пластах, схильних до раптовим ви-кидів вугілля, породи і газу» (дода-ток до ПБ).
Мал. 10.3. Схеми до визначення розмірів захищеної зони в перерізі, перпендикулярно до напрямку очисних робіт: а-ширина вироблення задовольняє умові а < Ь\+Ь2\ б - ширина вироблення задовольняє умові а < Ь\+Ь2\ 1 - пласт, схильний до викидів вугілля і газу; 2-захисний шар; 3-частина зони, захищеної від викидів, в якій можуть відбуватися гірські удари, раптові висипання вугілля та інші динамічні явища негазових типу; 4 - ділянка, не захищений від викидів
Відпрацювання захисного шару повинна здійснюватись без оставлєння ціликів у виробленому просторi, за винятком особливих випадків, але при цьому залишаються цілики обов'яз-ково наносять на плани гірничих робіт. Ділянки пластів у незахищених зонах проти ціликів виробляють з примінениєм спеціальних заходів по боротьбі з викидами.
Роботи в захищеній зоні небезпечного або якому загрожує пласта допускається без інших заходів по боротьбі з викидами.
Ефективність попередньої розробки захисного (нижчележачого) пласта тим вище, ніж біль-ше його потужність, тому що при цьому зростає інтенсивність обвалення і осідання порід міжпласт. Зі збільшенням кута падіння ефективність підробки і надробки зменшується.
У випадку мінімальної розвантаження дегазація небезпечного пласта, або не виходить зов-сім, або йде так повільно, що пласт зберігає свою здатність до викидів до підходу гірських робіт.
Якщо розробка небезпечного пласта чому-небудь затримується, то породи міжпластья на підроблюваних ділянках поступово ущільнюються, відновновлюється початкове напружений стан. Те ж може відбуватися і під впливом опорного тиску попереду вибою очисних виробок небезпечного пласта. У результаті можуть виникнути умови, що сприяють виникновенню раптового викиду.
Випередження по простяганню між найбільш відстає частиною очисного вироблення захисного пласта і найбільш випереджаючої виробленням на небез-ном пласті повинно бути не менше 20 м. В даний час можливості першочергової розробки захисних пластів істотно розширюються завдяки застосування вугільних пил і стругів для виїмки пластів неробочої по-тужності або пропластків.