Главная | Обратная связь

Основні теоретичні відомості

Блок № 1

Самостійна робота № 1

Тема: Закони екології. Історія формування екології як науки.

Мета: Розглянути місце екології в системі природничих наук, коротку історію виникнення екології, як науки

Знати – основні етапи формування екології, як науки, вчених екологів, що внесли вагомий вклад в розвиток екологічної науки.

Вміти – розрізняти основні особливості розвитку екологічних досліджень на кожному етапі формування екології, як науки.

План вивчення теми:

1. Етапи формування екології, як науки

2. Видатні вчені екологи України та світу

 

Рекомендована література

1.Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології: Підручник /Г.О.Білявський, М.М.Падун, Р.С.Фурдуй. – К.: Либідь, 2001. – 304с.

2.Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К., Хусаїнов Д.Я. Екологія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2001. – 152 с.

 

Основні теоретичні відомості

Екологія, як комплексна наука про навколишнє середовище виникла і сформувалася у системі біологічних наук з 1866 року. Предметом її вивчення впродовж майже 100 років (друга половина ХІХ – початок ХХ ст..) була взаємодія тварин та їх сукупностей з навколишнім середовищем. Екологія дуже тісно пов’язана з математикою, фізикою, хімією, біологією, медициною, етологією, філософією, соціологією тощо.В історії розвитку екологічних виділяють такі етапи.

Перший етап-до 1866 року. Це підготовчий етап накопичення екологі­чних знань. Елементи екології з 'являються в працях зоологів, ботані­ків, фізіологів, анатомів. Характерна риса цього періоду -відсутність свого по­нятійного апарату.

Другий етап-1866-1936 роки(до введення визначення «екосистема»). Це період формування факторіальної екології .А.М.Гіляров називає його аутеко­логічним редукціонізмом.

Третій етап-з 1936року до початку 70-х років. Це період син екологіч­них досліджень. На перший план вийшло вчення взаємовідносин між популяція­ми в екосистемах. Основний метод -системний підхід. Набуває розвитку ма­тематична екологія. Основу цього періоду складають шість положень:

- формування екології як фундаментальної теоретичної дисципліни;

- уявлення про перебування природи найчастіше в стані рівноваги;

- формування син екологічних поглядів;

- провідна роль конкурентних відносин у формуванні угруповань;

- уявлення про дискретність екосистем;

- незначна роль еволюційних факторів у розвитку екосистем.

Четвертий етап:з початку 70-х до 80-хроків XX сторіччя. Основу цього періоду складається такі положення:

- неможливість виділити якісь за­гальні закони розвитку екосистем;

- постійне порушення стану рівноваги в екосистемах;

- розвиток популяційних досліджень;

- відмова від конкуренції як основного фактора формування угрупувань;

- під час вивчення екосистем домінує концепція їх дискретності;

- з 'являється погляд про зростаючу роль випадкових факторів в функціонуванні екологічних систем.

П'ятий етап- кінецьXXсторіччя. Відбувається об'єднання популяцій­ного, синекологічного і тохастично-популяційного періодів. Поєднуються другий, третій і четвертий етапи, тобто має місце синтез найбільш значних ідей усіх попередніх етапів.

Наведений розподіл розвитку екології на етапи звичайно умовний. Кож­ний етап характеризується своїми значними відкриттями.

На перших трьох етапах домінували детерміністські уявлення про структуру екологічних об'єктів. У наступних етапах домінують стохастичні уявлення(стохастичні явища - випадкові).

Як наука екологія користується методами й поняття інших біологічних наук, а також географії, астрономії, математики, хімії тощо.

Сьогодні так багато говорять про екологію, що з 'явилися дві точки зо­ру. Перша:екологія - це загально біологічна, міждисциплінарна наука зі своїм предметом досліджень і завданнями. Друга:екологія - це не наука, а точка зору та загальнонауковий прийом, оскільки можна говорити про екологізацію всього знання. Екологія як точка зору на природу відображена в чотирьох афористич­них законах, які сформулював у 60-іроки XX ст. американський біолог Коммонер:

- все пов 'язане усім;

- нічого не дається дарма;

- все повинно кудись діватись;

- природа знає краще.

У наступні роки слово «екологія» широко вживається для позначення всіх форм взаємодії людини з оточуючим середовищем. Ніхто не протестує проти такого вживання слова «екологія», тому що служить воно благородним за­вданням збереження культури й природи(А.М.Гіляров, 1990).Часто ставлять знак рівності між екологією й охороною природи. Зв'я­зок між цими двома поняттями такий самий, як між медициною та охороною здоров'я.