Здавалка
Главная | Обратная связь

Основні розділи функціональної електроніки



Основні напрями функціональної електроніки:

1. функціональна акустоелектроніка(Функціональна акустоелектроніка - це напрям функціональної електроніки, в якому досліджуються акустоелектронні ефекти і явища в різних твердих континуальних середовищах, а також можливість створення виробів електронної техніки для обробки, передачі, зберігання інформації з використанням динамічних неоднорідностей акустичної та / або електромагнітної природи)

2. функціональна магнітоелектроніка

3. функціональна оптоелектроніка

4. функціональна діелектрична електроніка(Функціональна діелектрична електроніка являє собою напрямок у функціональній електроніці, яке вивчає явища і ефекти в активних діелектриках, а також можливість створення приладів і пристроїв обробки інформації на основі діелектричних неоднорідностей електричної, магнітної або електромагнітної природи.)

5. напівпровідникова функціональна електроніка(Основним типом динамічних неоднорідностей тут є ансамблі заряджених частинок або зарядові пакети, сформовані з електронів чи дірок.)

 

61. Компаратори – це вузли порівняння. Аналогові компаратори як правило будуються на операційних підсилювачах і порівнюють досліджувані сигнали з еталоним на виході у нього може бути 2 сигнали: перший випадок - сигнал відповідає випадку коли досліджуваний сигнал менше еталонного, другий випадок – досліджуваний сигнал більше еталонного. Цифровій компаратор порівнює два багато розрядних двійкових числа.

62. Суматори призначені для додавання двох двійкових чисел, ці числа багато розрядні. Суматори мають додатковий вхід Ро – займ із попереднього розряду і додатковий вхід Р – перенос у старший розряд.Якщо в такого суматора два числа одно розрядні тільки Ао, Во то він називається повним суматором. Є напів суматор у якого намає входу Ро.


Для порівняння записів двох двійкових чисел використовують Суматор М2.

63. Регістри це послідовнісні цифрові вузли вони використовуються для тимчасового збереження дискретної інформації та для виконання порозрядного зміщення запису числа вліво чи вправо.

Регістри мають інформаційний вхід (Д) синхровхід ( С ) вхід поверненя в початковий стан ( R ),( RD ) вхід дозволу читання,( CS ) вхід вибору мікросхеми, та додаткові вході керування роботою (RG).

Запис інформації в регістр може відбуватися послідовно чи паралельно. У послідовному записі всі розряди подаються на єдиний інформаційний вхід один за одним при чому для кожного розряду подається окремий синхроімпульс. При паралельному записі кожен розряд подається на свій окремий інформаційний вхід. Але записуються вони у регістр одночасно за один синхроімпульс. Послідовний регістр повільніше діє але в нього більші апаратні затрати.для запису n- розрядного числа у паралельний регістр необхідно один синхро імпульс. Для запису n- розрядного числа послідовно треба n- синхроімпульсів. Послідовний регістр може бути із зміщеням розрядів вліво,коли першим подається на Д-вхід. При зміщені вправо першим на послідовний вхід подається нульовий розряд. Реверсний регістр може зміщювати інформацію вліво або вправо в залежності від типу сигнала на окремому вході *V*.

Універсальний регістр може бути як послідовним так і паралельним і має додаткові входи керування. При побудові схем розрядність регістра визначає кількість інформації в середині схеми. Якщо Д-трігера не має то він може бути реалізований на JK-тригерах. Регістр має парофазний вихід коли для кожного розряду передбачено не тільки прямий а і інверсний вихід на паро фазному виході отримують одночасно прямий та обернений входи двійкового числа.для того щоб керувати роботою тригерів у регістрі до них додають комбінаційні елементі.

 

64.Лічильники це послідовні сні вузли призначені для підрахунку імпульсів та для ділення частоти. Вони будуються на лічильних тригерах кількість цих тригерів визначає розрядність лічильника і відповідно модуль чи коефіцієнт лічби. Лічильник можуть бути додаючі та віднімаючі або реверсні (+;-). Лічильники додаваючі на всіх виходах мають нульовий початковий стан. З приходом імпульса результат лічби збільшується на 1. У віднімаючих перед початком лічби на всіх підраховувати 2^n-1 імпульса коли прийде 2^n імпульса лічильники повертається в початковий стан і після цього лічби починається з 1. Для розширення розрядності лічильника призначені інформаційні входи Д0,Д1,Д2. На кожному виході частота імпульсів у 2 раза менша чим на попередньому виході.

Для того щоб отримати лічильники з коефіцієнтом лічби відміним від 2^n до n розрядного лічильника додають зворотні зв’язки і дуже часто для цього використовують інформаційні входи.

При з’єднані лічильних тригерів у схемі лічильника використовують два способу переносу сигналу між попереднім і наступним тригером.

1. Послідовний перенос.

2. Паралельний перенос

Ті що з паралельним більш швидкодіючі.

 

65. Мультипле́ксори відносяться до пристроїв комутування цифрової інформації. Вони здійснюють комутаціюодного з декількох інформаційних входів xi до одного виходу y. Мультиплексор64и мають декілька інформаційних входів, адресні входи, вхід дозволу мультиплексування (стробуючий вхід) та один вихід.Кожному з інформаційних входів мультиплексора відповідає номер, який називається адресою, двійкове число якого подається до адресних входів.

Демультиплексор відноситься до пристроїв комутування цифрової інформації. Він здійснює комутацію одногоінформаційного входу до одного з декількох виходів, адреса якого задана. Демультиплексор має один інформаційний вхід, декілька виходів та адресні входи.

66. Дешифра́тор — логічний пристрій, який перетворює код числа, що поступило на вхід, в сигнал на одному з його виходів. Вихідними функціями дешифратора є різноманітні конституенти одиниці: . Якщо число представлено у вигляді двійкових розрядів, то дешифратор повинен мати виходів. Дешифратор довільної складності може бути складено з трьох базових логічних елементів: кон'юнкції, диз'юнкції та заперечення.

Шифратор ( кодер ) - логічний пристрій , що виконує логічну функцію ( операцію ) - перетворення позиційного n - розрядного коду в m - розрядний двійковий , трійчастий або k -тий код. Двійковий шифратор виконує логічну функцію перетворення унітарної n - ічного однозначного коду в двійковий . При подачі сигналу на один з n входів (обов'язково на один , не більше ) на виході з'являється двійковий код номера активного входу.Якщо кількість входів настільки велике , що в шифраторі використовуються всі можливі комбінації сигналів на виході , то такий шифратор називається повним , якщо не всі , то неповним. Число входів і виходів у повному шифраторі пов'язано співвідношенням :

N = 2 ^ m , де N - число входів , M - число вихідних двійкових розрядів.

 

67. Запамятовуючі пристрої — матеріальний об'єкт або середовище, призначений для зберігання даних. Останнім часом носіями інформації називають переважно пристрої, призначені для зберігання файлів даних у комп'ютерних системах, відрізняючи їх від пристроїв для введення-виведення інформації та пристроїв для обробки інформації.

Місткість цифрового носія означає кількість інформації, яку на нього можна записати; її вимірюють у спеціальних одиницях — байтах, а також у їхніх похідних —кілобайтах, мегабайтах тощо, або ж у кібібайтах, мебібайтах тощо. Наприклад, місткість найпоширеніших CD-носіїв становить 650 або 700 МБ, DVD-5 — 4,37 ГБ, двошарових DVD 8,7 гб, сучасних жорстких дисків — до 10 Тб.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.