 |
|
Лекція як форма навчання
Слово «лекція» походить від латинського «lectio» - читаю. Як метод транслювання інформації і метод навчання виникла з появою філософії. Десь приблизно у середині першого тисячоліття до нашої ери водночас у кількох регіонах. В Еладі перші планомірні лекційні заняття почали проводити софісти. Так справді популярною лекція стала завдяки навчальним закладам Платона Академії і Аристотеля Лікей, де вона використовувалася поряд з дискусіями і спільними обговореннями філософських питань.
В історії індійської філософії лекція з’являється з зародженням буддиської монастирської традиції. Видатними лекторами Стародавньої Індії були Васубандху, Сангхабхадра, Прашастапада.
Приблизно у той же час з’являється метод читання лекцій у Китаї, у школі мін-цзя, що схожа на грецьку софістику.
Широке розповсюдження здобула лекція у середньовічній Європі. Спочатку лекція являла собою публічне читання тексту книг чи зошитів, у які дослівно переписувалися книги, а також читання напам’ять.
У Середні віки відкривали схоли, де читали лекції – богословські догмати. Так, лекція була засобом колективного засвоєння інформації.
І лише з часом, наприкінці 19 століття поряд з лекціями стали використовуватися семінари і лабораторні заняття. Лекція поступилася частиною своїх позицій іншим формам навчання, перш за все диспуту, потім семінарам, рефератам, самостійним роботам і т.ін., котрі сьогодні отримують усе більше розповсюдження у зв’язку із збільшенням рівня доступності інформації. Проте лекція і сьогодні відіграє важливу роль серед форм організації навчання у вищій школі. Так, до 50% навчального часу припадає на лекції.
Лекція – це логічне, системне, глибоке і чітке викладення великого за обсягом навчального матеріалу. Мета сучасної лекції в навчальному процесі не стільки в тому, аби передати всю інформацію з певної теми, а щоб допомогти засвоїти фундаментальні проблеми курсу, оволодіти методами наукового пізнання, запропонувати новітні досягнення наукової думки. У ряді випадків лекція залишається основним джерелом інформації, наприклад, за відсутності посібників і підручників з нових курсів. Лекція розкриває понятійний апарат конкретної галузі знань, її проблеми, дає загальне уявлення про предмет, вказує на зв'язок з іншими дисциплінами. Лекція обов’язково потрібна для того, щоб зосередити увагу студентів, де можуть бути використані отримані знання, для систематизації знань, здобутих під час самостійної роботи.
Усі інші форми навчальних занять – семінари, лабораторні, курсові, навчальна практика, консультації, модульні контрольні роботи, заліки, екзамени – пов’язані з лекцією, спираються на фундаментальні положення і висновки з дисципліни, що подаються у ній.
Лекція виконує наступні функції: інформативну, стимулюючу, виховну, розвиваючу, орієнтуючу, роз'яснювальну, переконуючу, систематизуючу і функцію структурування.