А яке Ваша думка про хосписах?

Що таке ХОСПИС?

ХОСПИС — установа медико-соціальної спрямованості для надання паліативної допомоги. Паліативна допомога — надання медичної, соціальної, психологічної, правової й духовної підтримки безнадійно хворих людей і їх близьких. Хо́списы визначаються як установи охорони здоров'я для надання допомоги переважно онкологічним хворим у термінальній стадії хвороби й психологічної підтримки їх родички.
ХОСПИС дає можливість і надію людям жити без болю, страху й самітності, повноцінно використовувати час, що залишився, життя.

За даними ВОЗ близько 56 млн. людей умирають у світі щорічно.

Щотижня у світі вмирає 1 000 000 людей, приблизно одна людина з 10 умирає від раку. Більш 40 млн. людей інфіковані ВІЛ/СПИДом, росте число людей, що живуть із іншими хронічними фатальними захворюваннями й станами. Страждають від болю 90% хворих із запущеними стадіями раку й 70% хворих СПИДом.

У Росії вмирають від раку більш 300 000 хворих у рік, кожні дві хвилини вмирає один хворий. Більш 80% з них потребують паліативної допомоги. Більш 200 000 хворих страждають хронічним болючим синдромом.

Турбота про инкурабельных онкологічних хворих, їхніх родинах у ХОСПИСе формує почуття захищеності в цієї групи «знедолених». Права вмираючого людину, завдяки ХОСПИСу, захищені: право на волю жити без болю, без дискомфорту, повага до особистості; гарантія виконання останньої волі; підтримка надії навіть, коли метою є розрада, а не лікування, повага до гідності, конфіденційності й духовній надії; відкрите й чуйне спілкування; увага до якості життя; увага й турбота про близьких, що залишаються.

Пацієнтами ХОСПИСа є люди будь-якого віку ( від дітей до глибоких старих), різного соціального статусу. Хворі в хосписе спостерігаються від декількох годин до декількох років.

Основні положення концепції хосписов:

1. Хоспис надає допомогу инкурабельным хворим у термінальній стадії захворювання. Тобто людям чия хвороба є невиліковною й приводить до смерті. Термінальна стадія захворювання - остання, тобто коли людей уже вмирає й вилікувати його не можна.

На території країн СНД допомога в Хосписах виявляється переважно онкологічним хворим з вираженим болючим синдромом у термінальній стадії захворювання, підтвердженого медичними документами.

2. Первинним об'єктом медико-соціальної й психологічної допомоги в хосписе є хворий і його родина. Догляд за хворими здійснює спеціально підготовлений медичний і обслуговуючий персонал, а також родичка хворих і добровільна помічники, що пройшли попереднє навчання в хосписах.

3. Хоспис забезпечує амбулаторну й стаціонарну допомогу хворим. Амбулаторна допомога виявляється вдома бригадами виїзної служби хосписа («хоспис вдома»). Стаціонарна допомога залежно від потреб хворого і його родини виявляється в умовах цілодобового, денного або нічного перебування хворих у стаціонарі.

4. У хосписе може бути реалізований принцип «відкритості діагнозу». Питання про повідомлення хворим їхнього діагнозу вирішується індивідуально й тільки у випадках, коли на цьому наполягає хворий.

5. Уся сукупність медико-соціальної й психологічної допомоги хворому повинна бути спрямована на ліквідацію або зменшення болючого синдрому й страху смерті при максимально можливім збереженні його свідомості й інтелектуальних здатностей.

6. Кожному хворому в хосписе повинен бути забезпечений фізичний і психологічний комфорт. Фізичний комфорт досягається створенням у стаціонарі умов, максимально наближених до домашніх. Забезпечення психологічного комфорту здійснюється на основі принципу індивідуального підходу до кожного хворого з урахуванням його стану, духовних, релігійних і соціальних потреб.

7.Джерелами фінансування хосписов є бюджетні кошти, засоби благодійних суспільств і добровільні пожертвування громадян і організацій.