КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

Питання 1. Показники продуктивності праці.

Продуктивність праці – складна економічна категорія, під час визначення якої необхідно знати не тільки результат праці (обсяги продукції,робіт, послуг), але й ураховувати якими витратами праці досягнуто цей результат. Тому рівень ПП може бути виражено системою показників, які класифікуються за різними критеріями.

За місцем виміру виділяють показники суспільної, галузевої, локальної, індивідуальної продуктивності праці.

За методами виміру результатів праці (обсягу продукції, робіт, послуг) розрізняють натуральні, трудові, вартісні показники ПП.

За часом виміру та доцільності результатів виділяють потенційну, фактичну та фіктивну ПП.

За масштабами обліку робочого часу використовують середньорічні, середньоденні, середньочасові показники ПП; річну, квартальну, місячну ПП.

Залежно до витрат праці певної категорії персоналу розраховують показники виробітку на одного основного робітника, робітника, працівника (середньооблікового).

Питання 2 Вимір суспільної продуктивності праці.

На рівні економіки усієї країни визначають показник суспільної ПП(ППс). Остання більшою мірою буде визначати ефективність суспільного виробництва, якщо її розрахунки будуть вестися за кінцевим результатом господарювання та сукупними витратами живої та уречевленої праці за формулою:

C+V+m

ППс = -----------

Тж+Тур.

Але застосування цієї формули утруднено складними розрахунками витрат уречевленої праці. Тому використовують показники національного доходу та

НД

витрат живої праці: ППс = ------

Тж.

Між тим, застосування витрат лише живої праці для оцінки ефективності суспільного виробництва й ігнорування якими витратами уречевленої праці досягався отриманий результат призвело економіку колишнього СРСР до занепаду.

Найбільшого зростання росту ПП можна отримати за умов одночасного зниження як живої, так і уречевленої праці. Але в практиці можливі різні варианти зниження сукупних витрат праці, які забезпечують максимум результату за умов мінімальних витрат.

Якщо витрати живої праці це - Зж, а уречевленої - Зу, а Зжі та Зуі – це їх рівень у нових умовах, то можна визначити п’ять варіантів підвищення ефективності сукупної праці.

1. Зу = Зуі; Зж > Зжі,

2. Зу > Зуі, Зж = Зжі,

3. Зу > Зуі; Зж > Зжі,

4. Зж < Зжі, але Зу – Зуі > Зжі - Зж

5. Зуі > Зу, але Зуі – Зу < Зж - Зжі

В усіх випадках Зж + Зу > Зжі + Зуі, тому зростання ПП має місце у будь-якому з наведених варіантів. Завдання менеджера з праці полягає у тому, щоб визначити такий варіант її зростання, який є найбільш доцільним для підприємства.

Питання 3. Вимір індивідуальної продуктивності праці.

На підприємствах, окремих цехах, ділянках, робочому місці продуктивність праці визначають за показниками трудомісткості (Тр) та виробітку (W), які виходять з результату праці (V – обсяг продукції) та її витрат (Т).

Рівні виробітку та трудомісткості визначають за формулами:

V Т

W = -----; Тр = -----

Т V

де, V – результат праці (обсяг продукції, робіт, послуг) шт, грн;

Т – витрати праці на виробництво продукції, робіт, послуг, чол-год, н-год, чоловік.

Залежність між зростанням ПП (саме виробіток) та зниженням трудомісткості продукції може бути виражена за формулами:

Зтр х 100 ПП х 100 1

Δ ПП = ------------- ; Зтр = ---------------; Іпп = -----

100 - Зтр 100 + Δ ПП Ітр

де Δ ПП – приріст продуктивності праці; %

Зтр – зниження трудомісткості продукції, %

Економічна ефективність праці може бути визначена порівнянням рівнів ПП. у різних робітників, на різних підприємствах, країнах, а також за дінамікою рівня ПП. за різні періоди на певному робочому місці, цеху іншому об’єкті господарювання. З цією метою розраховують індекси зміни ПП, як відношення:

ППз Трб

Іпп = --------, або Іпп = --------,

ППб Трз

де, “з” та “б” – рівень показників у звітному та базовому періодах.

Питання 4. Сучасні підходи до виміру продуктивності праці в Україні.

Сучасний період управління економікою в Україні свідчить про перехід на міжнародну методику оцінки ефективності й продуктивності національної економіки.

Національним центром продуктивності розроблено методичні засади виміру продуктивності з урахуванням підходів, які характерні для світової економіки.

Продуктивність національної економіки виміряють як відношення валового національного доходу до сукупних витрат на його виробництво.

Для міжнародного співставлення ефективності економіки розраховують коефіцієнт продуктивності праці як відношення ВНП й НД до середньорічної чисельності зайнятих в економіці працівників, або до обсягу відпрацьованих нормо-годин.

Тема 7. “Методи виміру рівня продуктивності праці”

Питання 1. Поняття продуктивної сили праці, її взаємозв'язок із продуктивністю праці

Продуктивна сила праці (ПСП) характеризує ефективність кожної одиниці праці й показує потенційну можливість досягнення певних результатів праці в суспільстві за умов існуючого рівня розвитку продуктивних сил. Розвиток продуктивних сил визначається різними обставинами й включає зростання та якісне удосконалення засобів виробництва, з одного боку, а з другого – збагачення виробничого досвіду та трудових навичок працівників, трудової активності, підвищення рівня кваліфікації та професіоналізму.

У значній мірі на рівень ПСП оказують вплив природні умови, санітарно-гігієнічні умови праці на виробництві, стан здоров’я працівників.

Продуктивність праці відносно ПСП виступає реально досягнутим ефектом виробництва та залежить від ступня використання ПСП, рівня інтенсивності праці (ІП) й використання номінального фонду робочого часу (ФРЧ).

Питання 2. Понятті умов, факторів, шляхів та резерву росту ПП.

Факторами називаються рушійні сили,суттєві причини , що впливають на рівень та динаміку ПП. Дію факторів слід розглядати у тісній залежності від природних та суспільно-економічних умов. Умови – це конкретні обставини, на терені яких відбувається вплив того, чи іншого фактора на рівень ПП.

Шляхи підвищення продуктивності праці – це конкретні напрямки дії того, чи іншого фактора.

Резерви росту продуктивності праці – це невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії того, чи іншого фактора.

Питання3. Класифікація факторів ПП

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

Ø ті, якими може керувати господарюючий суб’єкт;

Ø ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб’єкта.

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили й засобів виробництва фактори ПП об’єднуються у три групи: матеріально-технічні, організаційні, соціально-економічні.

Серед матеріально-технічних факторів особливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який впливає на засоби виробництва, його організацію й управління, працівників. НТП здійснюється за такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексної механізації та автоматизації, удосконалення технології виробництва; хімізація виробництва, інші.

Технологічну озброєність праці визначають такі показники: електро-, енерго-, фондоозброєність праці (Фо), фондовіддачі (Фв), рівень механізації праці, тощо.

Вплив технічної озброєності праці на рівень продуктивності праці та на національний дохід можна визначити за формулами:

I ПП = I Фо х I Фв; І НД = І ПП х ІЧ = І Фо х І Фв х ІЧ,

де Ч – чисельність працівників.

Велике значення для підвищення ПП мають організаційні фактори. До них належать таки групи:

удосконалення організації управління суспільним виробництвом; удосконалення організації праці; удосконалення організації управління виробництвом.

Соціально-економічні фактори це об’єктивні закономірні зміни у відносинах між працівниками в процесі виробництва, а також ті зміни, що відбуваються в самих працівниках під впливом засобів праці та виробничих відносин, які постійно розвиваються. Тобто, мова йде переважно про особистісний чинник виробництва.

Особливості впливу цих факторів на ПП полягають в таких обставинах:

Ø нелінійний характер зв’язку між ПП і окремими соціальними факторами;

Ø сукупним впливом соціальних факторів на результати праці;

Ø тісним зв’язком із матеріально-технічними та організаційними факторами.

Відносно продуктивності суспільної праці, під час визначення якої співставлюють результат праці й сукупні витрати живої та уречевленої праці, велике значення (з точки зору економії сукупних витрат на виробництво) мають фактори економії уречевленої праці. Тому відокремлюють фактори, які пов’язані з:

- поточними витратами уречевленої праці,

- економічним та ефективним використанням основних виробничих фондів.

Питання 4. Резерви росту ПП

Резерви зростання ПП – це реальні можливості більш повного використання ПСП з метою скорочення витрат праці на одиницю продукції завдяки більш ефективного використання техніки, технології, покращення організації виробництва, праці, управління, інші.

Кожен вид резервів розглядається відносно певного фактора, тому усю сукупність резервів доцільно класифікувати відповідно до класифікації факторів.Це дає можливість під час аналізу виявити основні причини втрат та непродуктивних витрат праці за кожним фактором та визначити шляхи їх, усунення.

Перш за все резерви можна поділити на три групи:

Ø матеріально-технічні;

Ø організаційні;

Ø соціально-економічні.

Крім того, резерви можна класифікувати за іншими критеріями.

З точки зору економії суспільної праці виділяють:

Ø резерви підвищення рівня використання засобів виробництва (уречевленої праці);

Ø резерви поліпшення використання робочої сили (живої праці).

За часом використання розрізняють: резерви поточні й перспективні.

За сферами виникнення: загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються й реалізуються безпосередньо на підприємстві. Вони зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, робочого часу, наявністю прихованого безробіття. В їх структурі виділяють: резерви зниження трудомісткості продукції; резерви кращого використання робочого часу та робочої сили.

Залежно від місця їх виявлення можна виділити резерви підвищення ПП заводські, цехові, бригадні, робочого місця.

На рівні підприємства виділяють також резерви запасу та резерви втрат.

Використання тієї чи іншої класифікації резервів росту ПП залежить від мети та завдань дослідження й аналізу ефективності праці.

Питання 5. Оцінка випливу внутрішньовиробничих резервів на зростання ПП

Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу та робочої сили на рівень ПП на підприємстві можна визначити з такими формулами:

1. За рахунок зниження трудомісткості продукції:

То

Δ ПП = ---------------- х 100 – 100,

Т1

Де, То та Т1 – трудомісткість базова та звітня (хвилини, години).

Економію чисельності (Еч) працівників розраховують за формулою:

Ет

Еч = ---------------,

ФРЧ х Кв.н

Де, Ет – річна економія трудомісткості продукції (нормо-годин); ФРЧ – фонд робочого часу одного працівника за рік, годин; Кв.н. – коефіцієнт виконання норм виробітку.

Тоді приріст ПП можна визначити таким чином:

Еч х 100

∆ПП = --------------,

Чбаз - Еч

де, Чбаз – базова чисельність працівників, чол.

2. За рахунок поліпшення використання робочого часу:

100 – Врч1

Δ ПП = ----------------- х 100 – 100,

100 – Врчб

де, Врч1 та Врчб – втрати робочого часу у звітньому та базовому періодах (годин, хвилин).

3. За рахунок кращого використання робочої сили:

а) за рахунок змін у структурі кадрів:

Іпп заг = Іпп р х Id ,

де Іппзаг–індекс ПП робітників; Іппр–індекс ПП основних робітників; Id – індекс питомої ваги основних робітників в їх загальній чисельності.

б) за рахунок зниження плинності кадрів.

Витрати ПП під впливом плинності кадрів можуть виникати через зниження виробітку робітників за деякий час до звільнення, а також через більш низький виробіток нових робітників відносно до середнього на підприємстві.

Відносна економія чисельності у цих випадках буде визначаться за формулами:

Рзв Тзв

Еч1 = ( 1 - ----------) х Чзв х -------- ;

Рср 12

Рн Тн

Ер2 = (1 – ------------) х Чн х ---------,

Рср 12

де, Рср – середньомісячне виконання норм робітниками , %; Рзв; Рн, - відповідно середньомісячне виконання норм робітниками, які звільнилися за власним бажанням та нових, %; Чзв; Чн – відповідно чисельність робітників, у яких відбулося зниження виробітку перед звільненням та нових, які замінили звільнених; Тзв – середня тривалість часу перед звільненням, упродовж якого відбувалося зниження виробітку; Тн – середня тривалість часу, упроводж якого нові робітники досягають середнього для даного підприємства рівня виконання норм виробітку.

Приріст ПП за рахунок зниження плинності кадрів визначають таким чином:

(Еч1 + Еч2 ) х 100

ΔПП = ------------------------

Ч баз - (Еч1 + Еч2)

де, Чбаз – базова чисельність персоналу, чол.

Питання 6. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві

Управління продуктивністю праці – це процесс, який припускає стратегічне та оперативне планування результатів праці й постійний контроль за її якістю та ефективністю.Цей процес потребує реалістичного, ефективного планування та зацікавленої участі в ньому усіх учасників виробництва.Щоб отримати очікувані результати, системи управління продуктивністю праці (чинні та ті, що проектуються) слід піддавати ретельному аналізу.

Управління продуктивністю праці включає такі елементи:

· організацію самого управління, тобто концентрації уваги на питаннях результативності, якості та ефективності праці керівників усіх ланок управління;

· розробку методіко-організаційних підходів до методів виміру,оцінки та пошуку резервів зростання продуктивності праці;

· розробку стратегії забезпечення високої ефективності праці ,її ув’язка з стратегічними планами розвитку підприємства;

· всебічне обгрунтовання програм підвищення продуктивності праці, забезпечення ефективного механізму їх реалізації.

Типовий процес управління продуктивності праці вміщує в себе такі етапи:

1. Вимірювання та оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому та в окремих виробничих підрозділах. Вивчення динаміки продуктивності праці за певний період часу та визначення основних чинників її зростання за цей період.

2. Виявлення резервів росту продуктивності праці на основі інформації, одержаної в ході її вимірювання та оцінки.

3. Обгрунтування заходів з підвищення продуктивності праці та розробка плану використання резервів її росту.Визначення конкретних термінів впровадження розроблених заходів та відповідальних виконавців.

4. Розробка систем мотивацїї працівників для досягнення запланованого росту продуктивності.

5. Контроль за реалізацією заходів передбачених планом та всією програмою, регулювання їх виконання.

6. Вимірювання та оцінка реального підвищення продуктивності праці в результаті реалізації планів та програм управління продуктивністю.

Управління продуктивністю праці має першочергову важливість для конкурентоспроможності підприємства, бо створює умови високої ефективності та якості праці, зростання обсягів виробництва та зниження собівартості продукції (послуг). Реалізація програм управління ПП залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх її етапах.

Контрольні питання.

1. Обґрунтуйте, у чому полягає різниця категорії продуктивної сили праці та продуктивності праці?

2. Дайте визначення умовам зростання ПП, обґрунтуйте їх вплив на ефективність праці?

3. Дайте визначення факторів, шляхів, резервів підвищення ПП. Наведіть приклад їх взаємозалежності.

4. За якими основними напрямами реалізуються матеріально-технічні фактори росту ПП? Які особливості їх впливу на рівень ПП?

5. У чому полягає сутність організаційних факторів росту ПП? Які основні їх переваги перед іншими групами факторів?

6. Що входить до складу соціально-економічних факторів? Особливості їх впливу на ПП?

7. Дайте визначення резервів росту ПП. Наведіть їх класифікацію?

8. За якими формулами можна визначити вплив резервів росту ПП, які виявлено в ході аналізу, на рівень ПП?

9. Які фактори та резерви росту ПП є найбільш актуальними для сучасного стану економіки України? Обґрунтуйте свою точку зору.

Література: [ 4.]