 |
|
Тема 9: Робочий час та його раціональне використання
Питання 1. Поняття та економічний зміст робочого часу
Час як обє’тивна форма існування матерії являє собою найбільш поширену міру діяльності людини. Економічна наука розглядає час з точки зору його використання суспільством та індивідуумом з метою реалізації своїх соціально-економічних цілей та інтересів, а також для оцінки досягнених результатів.
Робочий час – це час, на протязі якого працівник витрачає фізичні та інтелектуальні здібності з метою створення споживчих вартостей.
Робочий час виконує функції міри праці, міри вартості, норми тривалості праці.
Важливими характеристиками робочого часу є його протяжливість та інтенсивність. Протяжливість - це властивість робочого часу займати певну частину простору часу.Інтенсивність – це ступінь його щільності, яка характеризує наявність згаяного часу в процесі праці.
Економічний зміст робочого часу виявляється сукупністю необхідного та додаткового робочого часу.
Робочий час є елементом структури добового фонду часу, який включає в себе ще й позаробочий час (час пов’язаний з роботою; час задоволення життєвих потреб; вільний час). Співвідношення цих частин добового фонду часу впливає на ефективність виробництва, рівень розвитку економіки України, сторення умов відтворення робочої сили, інше.
Робочий час слід розглядати на макро- та мікрорівнях. На першому досліджуються таки аспекти часу праці як: зайнятість населення, ресурси праці суспільства, розподіл праці за секторами економіки, галузями, регіонами інше.
На мікрорівні робочий час використовують з метою визначення трудового потенціалу підприємства, чисельності працівників за професіями, посадами, залучення працівників фірми до наднормової праці, надання основних та додаткових відпусток, інше.
Серед чинників, які детермінують фонд робочого часу суспільства виділяють, демографічний, юридичний, соціальний.
Питання 2. Значення покращення використання робочого часу.
Значення цього процессу полягає у наступному:
1. Зростанні обсягу НД, рівня життя населення як за рахунок скорочення загального робочого часу, так і за рахунок зростання “вартості” одиниці робочого часу.
2. Підвищення суспільної продуктивності праці як за рахунок економії витрат живої праці ( витрати робочого часу) так і уречевленої ( яку втілено в засобах виробництва). В результаті зменьшується абсолютна величина собівартості продукції, зростає прибуток, підвищується конкурентноздатність виробництва.
3. Зростання продуктивності праці у випадках кращого використання робочого часу може відбуватися без додаткових інвестицій та в стислий термін часу.
4. Економія робочого часу є підгрунтям зростання вільного часу, створення умов розширеного відтворення робочої сили, гармонійного розвитку людини.
Питання 3. Робочий час та робочий день
Робочий день – це законодавчо регулюєма та встановлена на основі колективних угод величина робочого часу, яка підлягає відпрацюваню працівником на протязі доби, та яка забезпечує виробництво необхідного та додаткового продукту за умови збереження здоров’я працівника.
Устнановлена державою тривалість робочого дня є юридичною й соціальною нормою та елементом колективно-договірних угод. Конвенціями та Рекомендаціями МОТ пропонується 40-ка годинний робочий тиждень, який не повинен знижувати рівень життя працюючих.
Тривалість робочого дня в країнах має свої межі, які залежать від рівня розвитку продуктивних сил,. Ступення розвиненості соціально-трудових відносин, політики зайнятості, рівня життя населення тощо.
В Україні тривалість робочого дня встановлено законом в розмірі 40 – годин на тиждень (ст. 50 та 51 КЗОТ) з діференціацією цієї величини за крітеріями: важкості умов праці, скороченого робочого дня підліткам, жінкам із малолітніми дітьми, за деякими професіями тощо.
Питання регулювання режимів робочого часу вирішуються підприємствами самостійно з урахуванням чинного законодавства. Але під час визначення тривалості робочого дня треба виходити з його верхньої та нижньої межи.На підприємствах здебільшого встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, з додерженням установленої законодавством тривалості робочого тиждня.На підприємствах з особливим характером виробництва та умовами праці (хімічна галузь, вугільна ін.) встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. В таких режимах праці тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год за тиждневої норми 40 годин, 6 год. – за тиждневої норми 36 год., та 4 год. – за тиждневої норми 24 год.
Питання 4. Структура робочого часу
Фонд робочого часу підприємства може бути розглянутим по відношенню до предмету праці, продукту праці, працівнику, виробництву.
Відносно до продукту праці розглядають трудоміскість виробу, норми часу на трудові операції, нори часу на окремі елементи операції.
Відносно до працівника виділяють:
- робочий день
- місячний фонд робочого часу , квартальний, річний.
Відносно до предмету праці виділяють: час здійснення технологічного процесу.
В прцесі виробництва відокремлюють
- час перебування предметів праці у виробничому запасі;
- робочий період;
- час перерви.
Аналіз цих структурних елементів потребує визначення часу нероботи, та розробки заходів щодо попередження втрат та нераціонального використання робочого часу.
Питання 5. Облік робочого часу.
З метою обліку робочого часу рекомендовано такі форми П–12 - “Табель обліку робочого часу та розрахунків заробітної плати”; П–13 та П–14 - “Табель обліку використання робочого часу”, П–15 - “Список осіб, які працювали наднормово”; П–16 - “Облік простоїв”.
Табельний облік ведеться жетонним, картовим, перепустковим способами.
ЦСУ України затверджено форму статистичної звітності Ф №3 – ПВ (з 04.01.2000), яка має три розділи. Використання робочого часу відображується в розділі І, куди включають “Фонд робочого часу” усього (у відповідності до форми Ф №1 – ПВ) та “Невідпрацьований час усього та за причинами”.
Питання 6. Аналіз використання робочого часу.
Аналіз ведеться окремо на основі балансів целоденного та внутрішньозмінного робочого часу.
Плановий баланс цілоденного робочого часу одного працівника включає: календарний фонд; вихідні та святкові дні; номінальний фонд робочого часу; неявки за поважними причинами; ефективний фонд робочого часу.
У фактичному балансі цілоденного фонду робочого часу є дані про неявки з неповажних причин, та частково через тимчасову непрацездатність, відпусток з дозволу адміністрації ін.
Внутришньозмінний фонд робочого часу має таки нормативи: час оперативної роботи; час обслуговування робочого місця; час відпочину та задоволення особистих потреб; підготовчо-заключний час. Крім того, фактичний внутришньозмінний фонд робочого часу може мати простої та втрати робочого часу. Виявлення останніх може відбуватися на основі звітності (акти про простої), а також за фотографіями робочого дня працівника. Особливостями цих втрат робочого часу є їх прихованість.
Виділяють три види внутришньозмінних втрат робочого часу: непродуктивні витрати (виправлення браку, відхилення від запланованої технології, виконання робітником невластивих йому функцій); простої через технічні, організаційні причини та з вини працівника; приховані витрати (заповільнення темпу роботи, використання висококваліфікованих робітників на роботах низької кваліфікації).
Підвищення ефективності виробництва потребує раціонального використання робочого часу менеджерів. Витрати їх робочого часу визначають за даними самофотографій, фотографій робочого дня.
Практика роботи американських фірм свідчить, що “ефективний” менеджер витрачає в 3,7 рази більше часу на таки види діяльності як взаємодія із персоналом, добір та підбір персоналу, його навчання, забезпечення дисципліни, управління конфліктами, ніж на традиційний менеджмент.
На структуру робочого часу менеджера впливають таки фактори: розмір підприємства, кількість працюючих,. Структура управління, обсяги виробництва, асортимент продукції, характер виробництва інші види діяльності.
Усі витрати робочого часу менеджера можна поділити на продуктивні та непродуктивні. Віднести їх до першої або до другої групи можливо на засадах експортних оцінок про користь витраченого часу або за методом соціологічних досліджень.
Аналіз використання робочого часу працівниками проводять з метою:
1. обґрунтування шляхів покращення використання виробничого та трудового потенціалу підприємства;
2. розробки комплексу заходів усунення причини нераціонального використання робочого часу; визначення витрат на проведення цих заходів;
3. опрацювання підходів до управління процесом ефективного використання ресурсів праці.
Питання 7. Оцінка рівня та визначення економічної ефективності використання робочого часу.
Оцінку використання робочого часу проводять окремо за цілоденним та внутришньозмінним фондами. Визначають приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації втрат робочого часу, економію чисельності (Еч) та приріст обсягу виробництва (ΔV)
1. За рахунок зменшення (ліквідації) внутришньозмінних втрат робочого часу визначають:
а) приріст ПП (Δ ПП) за формулою:
Впд + (ВОП ф – ВОП н ) + Внт
Δ ПТ = --------------------------------------------
Тзм
Врчб - Врчз Δ ПП х Ч
б)Δ ПП = ----------------- х 100 ; Эч = ----------------- ;
100 – Врчб 100 + Δ ПП
100 - Врчз
або Δ ПП = -------------- х 100 – 100;
100 – Врчб
2. За рахунок покращення використання цілоденного фонду робочого часу;
а) приріст ПП за рахунок збільшення явочного фонду:
Вдб – Вдз Дф
Δ ПП = --------------- х 100 або Δ ПП = ------ х 100 – 100;
100 - Вдб Дн
Вплив використання робочого часу на динаміку продуктивності праці визначають за формулою:
Іппд = Іппг х І t зм; Іппр = Іппд х Ід ,
де Впд, Внт – втрати робочого часу відповідно з вини працівника та з організаційно-технічних причин (хвил.);
Врчз та Врчб – втрати робочого часу відповідно у звітньому (плануємому) та у базовому періоді, %;
Вдб та Вдз – витрати робочого часу у днях відповідно в базовому та звітньому періодах в середньому на одного працівника(днів);
Дн, Дф - кількість днів явок на роботу в середньому на одного процівника за планом та фактично.
Контрольні питання.
1 Що називається робочим часом? Розкрийте такі характеристики робочого часу як протяжливість та інтенсивність?
2.Розкрийте економічний зміст додаткового та необхідного робочого часу.
3. Які аспекти робочого часу розглядаються на макро- та мікрорівнях?
4.Розкрийте, яким чином оказуют вплив на фонд робочого часу демографічний, юридичний та соціальний фактори?
5.В чому полягає значення раціонального використання робочого часу?
6. Чим відрізняються поняття робочий день та робочий час? Від чого залежить тривалість робочого дня?
7. Якими законодавчими актами регулюеться тривалість робочого часу в Україні?
8. Яке значення має вивчення структури робочого часу за різними крітеріями?
9. Яким чином та в яких документах ведеться облік робочого часу в організаціях?
10.Назівть елементи структури цілодобового та внутрішньозмінного робочого часу.
11. Які особливості обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу?
12. Якими чином вивчається структура робочого часу “менеджерів”? Які чинники впливають на тривалість елементів цієї структури?
13. Яка мета аналізу використання робочого часу?
14. Яким чином можно розрахувати вплив раціонального використання робочого часу на рівень продуктивності праці?
Література: [ 4.]