Здавалка
Главная | Обратная связь

Розподіл судових витрат

Cудовий збір.

Обставинами справляння судового збору (на сьогоднiшнiй день у вигляді державного мита) є:

ü позовні заяви;

ü заяви у справах наказного та oкрeмого провадження;

ü апеляцiйнi та касацiйнi скарги на судові рішення тощо.

Ставки державного митавстановлюються ст. 3 Декрету Кабінету Miнicтpiв Украi'ни «Про держав не мито» в таких розмірах:

* Із позовних заяв – 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мiнiмумів доходів громадян i не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

* Із заяв про розірвання шлюбу – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі розірвання повторного шлюбу – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

* Із заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встано­вленому порядку безвісно вiдсутнiми чи недієздатними внаслiдок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років – 0,2 неоподатковуваних доходів громадян;

* Із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму жит­лових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайно­вого характеру (або таких, що не підлягають oцiнц) – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* Із заяв у справах окремого провадження – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* Із позовних заяв з переддоговірних спорів – 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* Із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гiдностi:

* Із позовних заяв немайнового характеру – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

* Із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

* Із позовних заяв відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову вiд 100 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 5 вiдсоткiв ціни позову;

* Із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 10 вiдсоткiв ціни позову;

* Із апеляційних скарг на рішення судів i скарг на рішення, що набрали законної сили, – 50 вiдсоткiв ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів – ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

* За повторну видачу копії судового рішення, ухвали та іншої постанови суду – 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії;

* Із позовних заяв щодо захисту прав громадян на земельну частку (пай) i майновий пай – 0,1 відсотка ціни позову.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 99 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмiрi п’ятдесяти вiдсоткiв ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження.

У випадку відмови в прийнятті заяви про видачу судового нака­зу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. Дана сума зараховується до сум и судового збору, встановленої за позовну заяву, якщо стягувач пред’являє позов до боржника.

Як видно з вищезазначеного, розмір державного мита встано­влюється у відсотковому вiдношеннi до ціни позову або у неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що діє на час сплати державного мита.

Ціна позову складається з грошової суми у гривнях, яка відображає заявлену грошову матерiально-правову вимогу позивача до відповідача.

Вiдповiдно до ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стя­гується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування – вартістю майна;

3) у позовах про стягнення алiментiв – сукупністю вcix виплат, але не більше ніж за шість мiсяцiв;

4) У позовах про строкові платежі i видачі – сукупністю вcix платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) У позовах про безстрокові або довiчнi платежі i видачі – сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ­сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один piк;

7) у позовах про припинення платежів або видач – сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один piк;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або дого­вору найму (оренди) житла – сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дій договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що нале­жить фізичним особам на праві приватної власності, – дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юри­дичним особам, – не нижче його балансової вapтості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог,­загальною сумою вcix вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не вiдповiдає дiйснiй вapтocтi спірного майна або на момент пред'явлення позо­ву встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору вiдповiдно до ціни позову, встановленої судом при вирiшеннi справи.

У разі збільшення розміру позовних вимог або пред’явлення но­вих вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення до суду з вiдповiдною заявою. Якщо ж розмір позовних вимог зменшується, питання про повернення суми судового збору вирішується вiдповiдно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України.

Витрати, nовʼязанi iз розглядом cпpaви

До витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення розгляду справиналежать витрати, nовʼязанi з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також з виготовленням та видачею копій судових рішень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Taкi витрати не залежать вiд фактичних розходів, їх розмір та порядок оплати встановлюються Кабінетом Мiнiстpiв України за­лежно вiд категорій справ.

Цивільно-процесуальний закон диференційовано підходить щодо сплати витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення роз­гляду справи з метою реалізації загальноправового принципу гуманізму. За наявністю та порядком сплати цього виду витрат цивільні справи поділяються на три групи:

o справи, в яких цi витрати підлягають сплаті при зверненнi до суду;

o справи, в яких витрати при зверненнi до суду не сплачуються, а покладаються на сторони після вирішення спору;

o справи, в яких витрати на iнформацiйно-технiчне забезпе­чення не стягуються.

За загальним правилом, витрати на iнформацiйно-технiчне за­безпечення розгляду справи підлягають сплаті при зверненнi до суду. У разі їх несплати настають наслідки, визначені ст. 121 ЦПК України.

Не підлягають оцінці такі витрати при зверненнi до суду i по­кладаються на сторони після розгляду справи судом у справах про:

поновлення на роботі;

стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихiд­нoї допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;

відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;

стягнення алiментiв;

визнання батьківства або материнства.

Взагалі не підлягають оцінці витрати на iнформацiйно-технiчне за6езпечення у справах про:

обмеження цивільної дiєздатностi фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дiєздатностi фізичної особи;

надання неповнолiтнiй особі повної цивільної дiєздатностi;

надання особі психіатричної допомоги в примусовому по­рядку;

обов’язкову госпiталiзацiю до протитуберкульозного за­кладу;

відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездiяльнiстю opгaнів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (ст. 81 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу – це витрати, nовʼязанi з оплатою юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Як правило, тaкi витрати несуть сторони, кpiм випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюються законом (ст. 84 ЦПК України).

До витрат cтopiн та їх представників, що nовʼязанi з явкою до суду, відносяться їх витрати, nовʼязанi з переїздом до іншого населеного пункту, а також найманням житла. Taкi витрати сторо­ни несуть самостійно.

Однак стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та їх представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі пере­їзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втраче­ний заробіток (обчислюється пропорційно вiд розміру середньомісячного заробітку) чи відрив вiд звичайних занять (обчислюється пропорційно вiд розміру мiнiмальної заробітної плати) (ч. 2 ст. 85 ЦПК України).

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат cтopiн та їх представників, що nовʼязанi з явкою до суду, встановлюються Кабінетом Miнicтpiв України.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 86 ЦПК України до витрат, пов’язаних iз залученням свідків, спецiалiстiв, перекладачів та проведен­ням судових експертиз належать: витрати, nовʼязанi з переїздом до іншого населеного пункту свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз. Ці витрати несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на й оплату несуть обидві сторони порівну. У разі несплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив вiд звичайних занять cвідкaм, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно вiд розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив вiд звичайних занять –пропорційно вiд розміру мiнiмальної заробітної плати. у такому самому порядку компенсуються витрати на оплату по­слуг експерта, спеціаліста, перекладача.

Якщо у справах окремого провадження виклик свiдкiв, призна­чення експертизи, залучення спецiалiстiв здійснюються за iніцiaтивою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, вiдповiднi витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету Украi'ни (ч. 4 ст. 86 ЦПК України).

Порядок i розміри відшкодування витрат та виплати винагоро­ди особам, що викликаються до суду, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів i спецiалiстiв, встановлюються Iнструкцiєю про порядок i розміри відшкодування витрат та ви­плати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до opгaнів, у провадженні яких перебувають справи про адмiнiстративнi правопору­шення, та виплати державним науково-дослідним установам судо­вої експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів i спецiалiстiв, затвердженою постановою Кабінету Miнicтpiв Укpaї­ни вiд 1 липня 1996 р. № 2710.

Витрати, nовʼязанi з проведенням огляду доказів за їх Mic­цезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для роз­гляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинен­ня цих дій. Якщо клопотання про вчинення вiдповiдних дій заяв­лено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

Граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних iз проведен­ням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Мiнiстpiв України (ст. 87 ЦПК України).

Відстрочення, розстрочення i зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати. Повернення судових витрат вiдповiдно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майно­вий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява вiдповiдно до ст. 207 ЦПК України залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Крім того, враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних iз розглядом справи, або звільнити вiд оплати, у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпе­чення доказів або про забезпечення позову розмір судового збору зменшуєтьсяна розмір судового збору, сплаченого за вiдповiдну заяву про забезпечення доказів або про забезпечення позову. Це ж правило застосовується у разі пред’явлення позову після відмови у видачі судового наказу (ст.. 99 ЦПК України).

Kpiм того, ст. 4 Декрету Кабінету Miнicтpiв України передбачає перелік осіб, які звільняються вiд сплати державного мита. Такими особами, наприклад, є:

– позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнен­ня заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з тру­дових правовідносин;

– позивачі – за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних Miкросхем, сорти рос­лин та рацiоналiзаторськi пропозиції;

– громадяни – з апеляційних скарг i скарг на рішення, що на­брали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

– позивачі – за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю го­дувальника;

– позивачі – за позовами про стягнення аліментів та ін.

Сплачена сума судового збору може бути повернута за ухва­лою суду у випадку:

зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмiрi, ніж це встановлено законом;

повернення заяви або скарги;

відмови у вiдкриттi провадження у справі;

залишення заяви або скарги без розгляду;

закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України сплачена сума коштів на оплату витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення розгляду справ повертаються за ухвалою суду у разі:

1) внесення коштів у більшому розмiрi, ніж це встановлено законодавством;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у вiдкриттi провадження у справі;

4) закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства;

5)залишення заяви без розгляду у випадках, коли:

– заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

– заяву вiд iмeнi заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

Розподіл судових витрат

– провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­жання вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір i позивач не усунув цих недолiкiв у встановлений судом строк.

Цивільне процесуальне законодавство (статті 88, 89 ЦПК України) встановлює правила розподілу судових витрат залежно вiд того, на користь позивача чи відповідача ухвалено рішення у справі.

Так, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально пiдтвердженi судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуд­жуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позов­них вимог, а вiдповiдачевi – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої позивачеві відмовлено.

У випадку, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено вiд оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до за­доволеної чи відхиленої частини вимог. У разі, коли обидві сторо­ни звiльненi вiд оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Miністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено вiд сплати судового збору, він стягується з вiдповiдача в дохід дер­жав и пропорційно до задоволеної частини вимог.

У разі залишення позову без задоволення, закриття провад­ження у cпpaвi або залишення без розгляду позову позивача, звільненого вiд оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він по­винен змінити розподіл судових витрат (ст. 88 ЦПК України).

Вiдповiдно до ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача вiд по­зову понесені ним витрати вiдповiдачем не відшкодовуються, а ви­трати вiдповiдача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог у наслідок задоволення їх вiдповi­дачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення вcix понесених ним у справі витрат з вiдповiдача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

В інших випадках закриття провадження у cпpaвi, а також у разі залишення заяви без розгляду вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов’язаних iз роз­глядом справи, внаслiдок необґрунтованих дій позивача.

 

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.