Главная | Обратная связь

Калькуляція та її місце в економічних розрахунках

Калькуляцію розуміють як процес обчислення собівартості одиниці продукції. Калькуляція потрібна для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби; обчислення рентабельності виробництва; аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах; визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

У кінцевому підсумку калькуляція є документом, в якому представлені всі витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції у вигляді витратних статей.

У практичній діяльності виробництва розрізняють: планову, нормативну, кошторисну і звітну калькуляцію. Планова калькуляція охоплює сукупність витрат на виріб за плановими (прогресивними) нормами витрат на сировину, матеріали, паливо, енергію, заробітну плату і планові коефіцієнти непрямих витрат. Ця калькуляція здійснюється перед початком планового періоду, враховуючи ціни на момент формування плану.

Нормативна калькуляція розраховується на основі діючих на певному підприємстві на початок місяця норм матеріальних та трудових витрат і квартальних кошторисів витрат на обслуговування виробництва і його управління.

Кошторисна калькуляція використовується для розрахунку можливого рівня витрат на виробництво продукції при проектуванні нових виробничих об'єктів і конструюванні нових освоюваних виробів, на які немає обґрунтованих норми витрат.

Звітна калькуляція відображає сукупність всіх витрат, фактично здійснених підприємством на виробництво і реалізацію відповідного виду продукції. Вона використовується для аналізу і контролю за виконанням планових завдань щодо зниження собівартості окремих видів виробів, аналізу рівня і динаміки собівар­тості, обґрунтування джерел, резервів і шляхів зниження витрат на виробництво.

Незалежно від конкретних особливостей виробництва і продукції, калькулювання передбачає розв'язування таких методичних завдань: визначення об'єкта калькулювання; вибір калькуляційних одиниць; визначення калькуляційних статей витрат; методики їхнього обчислення.

3.2. Об'єкти калькуляції і калькуляційні одиниці

Головним об'єктом калькуляції є конкретний вибір промислової продукції, яка виготовляється в відповідній галузі народного господарства за певним технологічним процесом і має замкнутий цикл виробництва.

До об'єктів калькуляції на підприємстві належать: основна і допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування). Калькуляція іншої продукції має допоміжне значення. Об'єктом калькуляції може також бути: цех, дільниця, виробнича бригада, замовлення на окремі вироби, напівфабрикати власного виробництва, групи однорідної продукції. Для обчислення собівартості об'єкта калькуляції використовують калькуляційні одиниці. Ці одиниці мають відповідні кількісні виміри(кількість штук, маса, площа, об'єм).

У практиці господарювання застосовуються різні методи калькуляції, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньофірмового управління. Найбільш точною і методично простою є калькуляція в однопродуктовому виробництві. Собівартість одиниці продукції обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Але, як показує практика, більшість підприємств випускають продукцію в великому асортименті. За цих умов калькуляція відповідно ускладнюється і є менш точною, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат. У цьому випадку для визначення непрямих витрат на кожний виріб з початку розраховують їх загальну суму, а потім цю суму розподіляють пропорційно між окремими видами продукції.