 |
|
Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їх розробки та освоєння виробництва
У процесі розробки (проектування) та освоєння виробництва нових виробів їхня собівартість визначається як імовірна (прогнозна) величина. Для розрахунку імовірної собівартості використовують різні методи, з-поміж яких основним є параметричні, які ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів — технічних і експлуатаційних показників. До параметричних належать методи: питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.
Метод питомих витрат є найбільш простим, але найменш точним. Згідно з цим методом собівартість нового виробу (Сн) визначають за формулою
Сн = Св.а*Пн,
де Св.а — питома собівартість освоєного виробництвом виробу-аналога;
Пн — основний параметр нового виробу (потужність, вантажопідйомність автомобіля або автокрана, об'єм холодильника тощо).
Точнішими є методи, які враховують не один, а декілька параметрів, до них відносять баловий і кореляційний методи.
Баловий метод базується на експертній оцінці впливу головних параметрів виробу на його собівартість. Кожен із визначених головних параметрів виробу оцінюється в певну кількість балів. Собівартість базового виробу ділять на суму балів усіх параметрів і в такий спосіб визначають собівартість одного бала (Сб). Після цього собівартість нового виробу обчислюється за формулою
Сн = Сб *Σ бн,
де п — кількість параметрів, які випливають на собівартість виробу;
бн — кількість балів за і-м параметром нового виробу.
Кореляційний метод. Цей метод дає змогу встановити залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних для групи аналогічних виробів. У процесі аналізу з'ясовується форма зв'язку (лінійна, степенева) собівартості та основних параметрів виробу, а також його міцність. Кореляційний метод прогнозування собівартості виробів є достатньо точним і поширеним.
Агрегатний метод. За цим методом собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфікованих агрегатів береться за наявними цінами, а оригінальних — визначається за одним із розглянутих вище методів або визначається за допомогою експертної оцінки.
На початковому етапі освоєння нового виробу його собівартість залежить від ступеня освоєння виробництва. При повному його освоєнні собівартість виробу знижується й остаточно стабілізується. З урахуванням цього емпірично встановлено залежність собівартості нових виробів від виготовлення їхньої кількості (порядкового номера виробу з початку освоєння). 4. Стратегія і шляхи зниження поточних витрат
4.1. Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат напідприємствах України
Економічний розвиток держави залежить від багатьох факторів, які мають безпосередній вплив на собівартість тієї чи іншої продукції.
Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України повною мірою залежить від стратегії розвитку народного господарства держави в цілому. До стратегії зниження поточних витрат у державному масштабі можна в першу чергу віднести розміщення економічного потенціалу на його території, можливість комплексного використання природоресурсного потенціалу, створення територіально-виробничих комплексів. Обґрунтуванням і вибором стратегії і її узагальненням має стати комплексна програма, яка охоплюватиме стратегію науково-технічного і соціально-економічного розвитку на період 15-20 років.
Такій стратегії має передувати демографічна ситуація прогнозів, розрахована на 25-30 років, тобто на період трудової діяльності одного покоління людей.
При стратегії обґрунтування і вибору зниження поточних витрат на підприємствах України необхідний комплексний підхід, який має охоплювати такі провідні напрямки: задоволення особистих і суспільних потреб людини; вдосконалення виробничого потенціалу країни; розвиток інфраструктури, включаючи науку, управління і планування; комплексне використання природоресурсного потенціалу і відновлення природного середовища.
У процесі виробничої діяльності необхідно зміцнювати регіональну політику комплексного територіального розвитку, об'єднуючи галузі, розташовані на відповідній території з наявним ресурсним і економічним потенціалом. Таке поєднання дасть можливість комплексно використовувати як промислову, так і соціальну інфраструктури, що ефективно впливатиме на зниження поточних витрат на підприємствах, розміщених на цій території. За такої ситуації відпадає потреба кожному підприємству розвивати власну інфраструктуру, що ефективно вплине, наприклад, на такі витрати, як енергозабезпечення, вода, каналізація, транспортне сполучення тощо.
Стратегія майбутнього розвитку підприємницької діяльності промислових підприємств і зниження поточних витрат на виробництво продукції — у поєднанні територіального і галузевого управління економічними процесами.