Здавалка
Главная | Обратная связь

Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну поточних витрат



Планування зниження собівартості продукції здійснюють шляхом планування зменшення витрат на 1 грн товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані в окремі групи.

Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну (зменшення, збільшення) поточних витрат здійснюється в такій послідовності.

1. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції (ТП)в базовому році:

СТП – собівартість товарної продукції в базовому році;

Qтп – обсяг виробництва товарної продукції в базовому році.

 

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих пл):

Свих пл. = В1грнТПбаз × Qтп. пл

Qтп. пл – плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

 

3. Визначають економію витрат за техніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норми витрат матеріалів (Ем):

Ем = (Нб × Ц – Ні × Ці)×Nі, грн,

Нб і Ні – норми витрат матеріалів до і після здійснення заходу в натуральних одиницях;

Ц – ціна одиниці ресурсу; Nі – обсяг випуску продукції після здійснення заходу, у натуральних одиницях;

зростання продуктивності праці. Тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (ЕТ):

ЕТ=[t0×С – tі×С)(1 + %дод :100)(1 + %соц.зах : 100)]×Nі

t0 tі – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н.-год;

С і С – середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;

%дод – середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц. зах – встановлений відсоток відрахувань на соціальні заходи;

 

удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Ес к):

Ес к = [(С – (Цс + Тв)] × Nк,

де С – собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн/од.;

Цс – оптова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн/од.;

Тв – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн/од.;

Nк – кількість виробів, що отримують в результаті кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натуральних одиниць;

 

зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно постійних витрат (Еу п):

де Q пл – приріст обсягу продукції в плановому році, %;

Σу п – сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

 

4. Визначають планову собівартість продукції (СТПпл)

СТПпл = Свих пл. ± Есум

де Свих пл. собівартість вихідної товарної продукції за планом;

Есум — сума економії витрат за всіма техніко-економічних чинниках, грн.

 

5. Визначають рівень витрат на 1 грн товарної продукції в плановому році (В1грнТПпл):

 

6. Розраховують відсоток зниження витрат на 1 грн ТП в плановому році порівняно з базовим (V):

 

7. Щоб визначити вплив усіх чинників на зниження собівартості продукції укрупненим способом, застосовують індексований метод:

зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат мате ріалів і зміни цін на них (ΔСМ):

ΔСМ = (1 – Ін ×Іц)×ЧмВ

де Ін – індекс змін норм витрат матеріалів на 1 виріб; Іц – індекс змін цін на одиницю матеріального ресурсу; ЧмВ — частка матеріальних витрат у собівартості продукції, %;

зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ΔСпр. п):

,

де Ізп – індекс зростання середньої заробітної плати; Іпл – індекс зростання продуктивності праці; Чзп – частка заробітної плати у собівартості продукції, %;

зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (ΔСу. п):

,

де Іу.п – індекс зростання умовно-постійних витрат; Іо в – індекс зростання обсягу виробництва продукції; Чу п – частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення і регулювання

Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами. Для того, щоб жити, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну, яку треба сплатити, щоб придбати такі товари.

Так, квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги праці виплачують заробітну працю, яка є ціною такого товару як робоча сила. Ціною є проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за закупівельними цінами. Отже, на ринку товарів є безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, – це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та продуктивності праці.

Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару ( тобто затрати суспільно необхідного часу ) перевищує вартість іншого , але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і пропозиції на товари. У нашому випадку ціна другого товару більш висока через те, що попит на нього перевищує пропозицію, а, отже, його ціна вища від вартості. Існують ще й інші фактори, не пов’язані з вартістю, але впливають на ціну товару.

Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару. Вона відображає рівень суспільно необхідних затрат праці.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.