 |
|
Стилі діяльності менеджерів спортивних організацій
«Решітка менеджменту»
Ефективність роботи ФСТ залежить від особистісних якостей керівників і стилю їх роботи. Стиль роботи виникає шляхом інтеграції, взаємодії особистісних якостей керівника і застосовуваних ним методів управління.
Виходячи з викладеного, стиль професійної діяльності спортивного менеджера можна визначити як сукупність принципів і найбільш стійких методів управління при досягненні основних цілей організації та реалізації функцій менеджменту, а також як характер його взаємин з підлеглими, рівними за рангом колегами і вищестоящими керівниками.
Теорія менеджменту діляться управлінські відносини на демократичні і авторитарні. Відповідно до цього в теорії менеджменту прийнято виділяти три стилі управління: авторитарний, демократичний і ліберальний.
Авторитарний стиль роботи характеризується надмірною централізацією влади, жорстким регламентуванням діяльності підлеглих. При авторитарному стилі зникає простота у відносинах керівника з підлеглими, втрачається довіра і повага. Менеджер неминуче стає автократів у двох випадках: 1) коли він за своїми особистими якостями та рівню професійної підготовленості нижче людей, якими керує; 2) коли підлеглі мають занадто низьку загальну і професійну культуру і низький рівень дисципліни та відповідальності за доручену справу
Демократичний стиль роботи грунтується на застосуванні методів переконання і позитивної мотивації. Цей стиль спирається на свідомість і позитивні якості підлеглих, керівник демократичного стилю спирається на думку колективу, надає підлеглим самостійність у прийнятті рішень, створює необхідні умови для їх роботи. Такий керівник дбає про задоволення потреб підлеглих, шанобливо ставиться до людей.
Ліберальний стиль роботи менеджера характеризується відсутністю перспективи і масштабності мислення, безініціативністю і очікуванням вказівок зверху. Керівник ліберального стилю слабо контролює діяльність підлеглих, внаслідок чого управління відрізняється низькою результативністю.
Стиль управління змінюється в залежності від того, за яким з ієрархічних напрямків він здійснює комунікації: з підлеглими йому співробітниками або з вищестоящими керівниками. Стиль роботи від цього може змінюватися на прямо протилежний.
«Решітка менеджера» - універсальний засіб досягнення єдності соціальних і господарських цілей у сфері виробництва. Решітка менеджера будується на комбінації двох фундаментальних складових роботи менеджера: відношення до виробництва і ставлення до людей. Увага до виробництва означає концентрацію зусиль менеджера на формуванні успішних ідей, обсязі продажів, якість обслуговування, реалізації рішень вищого керівництва і т.п. Увага до людей передбачає створення творчої атмосфери: залучення персоналу до участі у прийнятті рішень, забезпечення справедливої системи оплати і т.д. (Словник-довідник менеджера / Под ред. М.Г. Лапусти.-М., 1996)
Різні позиції на решітці менеджера висловлюють типові моделі такої поведінки. Модель поведінки менеджера, при якій він повністю сконцентрований на виробництві, називається моделлю управління на основі завдань. При цьому менеджер виступає як вимогливий керівник, який стежить за виконанням планів і дисципліною співробітників. Відхилення від наміченого плану розглядається як результат помилки когось із співробітників, який повинен бути покараний. Підпорядкування співробітників рішенням керівника безумовне, незгода вважається порушенням субординації. Недоліки такої моделі поведінки менеджера пов'язані з наявністю умов, що пригнічують творчу енергію співробітників і знижують їх віддачу.
В іншій моделі людей не примушують до роботи, вони користуються заохоченням і підтримкою. Їхні помилки прощаються. Наголос робиться на неформальне спілкування. Співробітники намагаються уникати взаємної критики. Нові цілі або ідеї, які можуть порушити взаємини людей, не впроваджуються. Подібна модель поведінки менеджера призводить до зростання витрат і втрати працездатності співробітників.
Оптимальною є така модель поведінки менеджера, яка забезпечує гармонійне поєднання двох попередніх моделей - інтеграцію людей навколо виробництва. Це - модель "управління групою". Тут людські взаємини формуються на основі розв'язуваної задачі, пошуку ефективних способів її здійснення. Співробітники орієнтовані на досягнення більш високої продуктивності праці і задоволеність успішним результатом. Менеджер несе відповідальність за те, щоб цілі були ясними і реальними.
Модель "управління групою" забезпечує довготривалий розвиток організації та творчі, довірчі відносини між співробітниками. Вся культура організації повинна змінюватися в напрямку цієї моделі, для чого використовуються технології організаційного розвитку. (Словник-довідник менеджера / Под ред. М.Г. Лапусти.-М., 1996)
У роботах І.І. Переверзіна (2003, 2004, 2006) спортивний менеджер характеризується як професійно підготовлений фахівець з управління спортивною організацією, що володіє сукупністю певних адміністративно-господарських повноважень.
Спортивні менеджери в організації виконують найрізноманітніші ролі. Їх класифікацію та опис дали відомі фахівці з менеджменту В.В.Кузін, М.Є. Кутєпов (1996), З.П.Румянцева (2001), І.І. Переверзін (2004):
• міжособистісні ролі;
• інформаційні ролі;
• ролі, пов'язані з прийняттям рішень.
Результати соціологічного опитування дозволили встановити, що у вітчизняні менеджери сфери фізичной культури і спорут у своїй професійній діяльності дотримуються організаційних (відзначило 66,7% респондентів) і моральних (60%) норм. Тим не менш, при впливі на персонал фізкультурно-спортивної організації, опитані менеджери, вважають найбільш ефективними групи фінансово-економічних і соціально-психологічних методів управління.
Теоретичний аналіз проблеми дослідження дозволив встановити, що кожна спортивна організація має певну внутрішню структуру. Тобто у фізкультурно-спортивних організаціях існують різні види управлінської діяльності та певна ієрархія взаємин і підпорядкованості. Тому ряд провідних фахівців у галузі менеджменту, виділяють менеджерів різних рівнею і спрямованості.
Встановлено, що за роллю в процесі управління спортивних менеджерів підрозділяють на керівників, фахівців, службовців (технічних виконавців).
З позиції місця менеджерів в ієрархічній структурі управління поділяти на три основні групи: вищий (top management), середній (middle management) та низова / перша (lower management).
Проведені теоретичні дослідження дозволили нам виявити, що за спрямованістю діяльності є два типи менеджерів - лінійні і функціональні.
Також М.В.Дутчак (2010), Petryk. (2004), поділяють сучасних менеджерів на три групи: класичні управлінці, що працюють за плату; менеджери-співвласники, також отримують заробітну плату, але водночас і володіють пакетом акцій підприємства, яким вони керують; менеджери-бізнесмени, власники підприємств (найчастіше - дрібних і середніх), що керують ними самостійно.
Менеджмент у сфері фізичної культури і спорту сьогодні можна умовно розділити на дві основні групи: професійного спорту і в області фітнесу (спорт для всіх). Серед менеджерів, які працюють у вітчизняному спорті, виділяють кілька типових фігур: менеджер-тренер (поєднує виконання обов'язків тренера з керівництвом організацією); менеджер-адміністратор (фактичний керівник організації); менеджер-організатор (наприклад, змагань).
Спортивних менеджерів також умовно можна розділити за видами їх професійної діяльності: президент клубу, генеральний менеджер, керівник спортивної федерації, керівник спортивним комплексом, менеджер по персоналу, менеджер з реклами та маркетингу, менеджер з продажу спортивних послуг, менеджер спортсмена (агент).
Встановлено, що серед усіх категорій вітчизняних спортивних менеджерів найбільш значимим при виборі даної професії стали можливість придбання нових знань і умінь в процесі роботи (відзначило 63,3% опитаних), рівень заробітної плати (60%), творчий характер роботи і можливість спілкування з людьми (по 50%). Однак, мотиви до здійснення професійної діяльності у даних категорій фахівців у сфері фізична культура і спорт змінюються залежно від рівня займаної посади і стажу роботи. Менеджери вищої ланки управління головними мотивами для себе вважають - творчий характер роботи і можливість вчити і виховувати молоді кадри (визначило 80% опитаних), тоді як менеджери середньої та нижчої ланки пріоритетними визначають заробіток і придбання нових умінь у процесі роботи (64,3 і 88 , 9% відповідно).
Для якісного виконання своїх професійних обов'язків сучасний спортивний менеджер в Україні повинен володіти, на думку респондентів, наступним набором якостей: глибокої компетентністю у професійній діяльності (1,5), розум і розумова витривалість (3) і здоров'я, в тому числі фізична витривалість, наявність моральних якостей, значне коло загальних пізнань (4).
Від роботи спортивного менеджера напряму залежить спортивний успіх конкретного клубу, збірної і окремого спортсмена. Крім цього, від компетентності спортивного менеджменту залежить і конкретний фінансовий дохід спортивної організації. І тут найважливішу роль відіграють менеджери топ-рівня - верхівка спортивного менеджменту. Від того, як вони зможуть організувати роботу всієї спортивної структури організації та залежить її кінцевий успіх. Цей факт підтверджують і 83% опитаних, які вважають, що від діяльності менеджерів вищого рівня ланки управління залежить успіх сучасної фізкультурно-спортивної організації.
У ході дослідження нами було встановлено, менеджери фізкультурно-спортивних організацій здійснюють всі основні функцій управління. Разом з тим, процентне співвідношення їх відрізняє залежно від рівня управління. Основоположними функціями в діяльності менеджерів вищої ланки є цілепокладання (займає 35% усього робочого часу), планування (19%) і організація (13%).
Діяльність менеджерів середньої ланки зосереджена на реалізації цілепокладання (30%), планування (18%) і контролю (16%).
Менеджери низової ланки фізкультурно-спортивних організацій спрямована на здійснення організації (40%), контролю (30%) і планування, обліку (по 10%).
У ході реалізації професійної діяльності вітчизняні фахівці у сфері управління вітчизняним фізкультурним рухом найчастіше стикаються з проблемами не достатньої кількості і якості кадрового забезпечення (виділило 60% опитаних), відсутність спонсорської допомоги (53,3%) і не досконалості нормативно-правової бази (43 , 3%).
Перераховані проблеми пов'язані з впливом на роботу спортивних менеджерів в Україні ряду факторів. Основні з них: наявність кваліфікованого персоналу (86,7%) і рівень оплати і стимулювання праці (83,3%).
Для усунення проблем у роботі спортивних менеджерів і зниження негативних факторів, на думку респондентів, доцільно використовувати сучасні методи і технологій в процесі управління організацією (відзначило 66,7% респондентів), а також удосконалювати якість надання послуг та їх орієнтація на споживачів і постійно здійснювати самонавчання і саморозвиток (53,3%).
Висновки
. Менеджмент пов'язаний з наявністю в організації професійних керівників, яких за кордоном називають менеджерами. Спортивний менеджер - це фахівець, що займає, як правило, керівну посаду у фізкультурно-спортивної організації та володіє мистецтвом наукового управління.
Мистецтво менеджменту характеризується особливостями уміння того чи іншого спортивного менеджера застосовувати загальноприйняті принципи, методи і технологію управління у своїй конкретної управлінської діяльності. Підіб'ємо деякі підсумки.
Таким чином, спортивний менеджмент - це спеціальна теорія і практика управління фізкультурними і спортивними організаціями в ринкових умовах, це один з галузевих видів менеджменту, одна з галузевих сфер управлінської діяльності в умовах ринку.
Список використаних джерел:
1. http://zapiski-o-sporte.blogspot.com/2014/02/blog-post_1875.html
2. http://ua-referat.com
3. http://8ref.com/3/referat_30053.html
4. 10.Менеджмент спорту і туризму.
5. Жолдак И.В.Советський спорт.2001г.415с.