 |
|
Глосарій назв зброї з позицій аналогів земної історії й географії
БАДЕК – індонезійський ніж.
ВОВЧА МІТЛА – Далекий Схід, спис із зазубреними шпичакоподібними гілочками від наконечника до середини ратища. Відомий також як «вовчий хвіст».
ГЕ – Китай, бойовий клевець. Древкова зброя з різною довжиною ратища.
ГОУБАН – китайський древковий серп.
ҐЕРДАН – Середня Азія, дворучна важка палиця зі шпичаками.
ҐЛАДІУС – короткий прямий римський меч.
ДА‑ДАО – Китай, «великий меч», близький до древкової зброї, оскільки кривий і важкий клинок із розширенням на кінці й однобічною заточкою кріпиться до руків’ї, довжина якого така ж, як і клинка (або навіть більша).
ДАН Ґ’ЄН – Китай, вузький прямолезий двосічний меч із гнучким клинком. Використовується також у парному варіанті для занять у деяких школах тайцзіцюань і «п’яного меча» (цзуйцзянь).
ДЗЮТТЕ – Японія, тупий гранований (або круглий) кинджал із однобічною вигнутою ґардою.
КАРАБЕЛЛА – польська шабля.
КАТАКАМА ЯРІ – японський спис із додатковим гаком, загнутим догори.
КВАН‑ДО – Корея, Китай, відомий також під іншими назвами. Древкова зброя типу алебарди.
КИЛИЧ – Туреччина, шабля.
КОНЧАР – гранований азіатський кинджал або стилет.
Крис – Малайзія, Ява, Суматра тощо, меч або кинджал із прямим двосічним клинком, найчастіше хвилеподібним або схожим на пломінь. Біля руків’я клинок різко розширюється, що заміняє ґарду.
КУСУНГОБУ – японський ніж, призначений для здійснення обряду сеппуку (самогубства).
КХАНДА – індійський прямий важкий меч.
ЛАБРОС – подвійна критська сокира, популярна у всій Греції.
ЛАНДИНҐ ТЕРУС – прямий малайсько‑індонезійський кинджал.
МАЛХУС – Балкани, кривий важкий меч.
МАСАКІРІ‑КАЙ – японська дворучна сокира.
МАХАЙРА – Давня Греція, кривий серповидний меч.
НАҐІНАТА – Японія, алебарда, древкова зброя з тонким, довгим, злегка вигнутим клинком, що розширюється до кінця.
Н’ҐусУ – Африка, дворучний однолезий меч завдовжки півтора метри. Клинок має шабельний вигин і елмань‑розширення на кінці.
НО‑ДАЧІ – Японія, великий дворучний «меч для поля», завдовжки з людину. Заточка однобічна, ґарда невелика, в основному овальна.
ПАНГА – Африка, Зімбабве, кривий і одночасно двосічний меч.
ПУДДХА – індійський прямий двосічний меч із поперечним руків’ям й ґардою, яка повністю закриває руку до середини передпліччя (аналог наруча).
САЙ – Окінава, стилет‑тризубець із гранованим або круглим центральним клинком і двома бічними, що вигинаються назовні.
САРИССА – Македонія, довгий важкий спис, яким озброювалися фалангісти.
СО – японський спис («со ярі»).
СТИЛЕТ – Європа (зокрема – Італія), варіант кинджала з вузьким гранованим (або навіть круглим) клинком без різальної крайки.
ТАЛВАР – індійська шабля, доволі важка, з півторасторонньою заточкою.
ТАО – китайський ніж‑тесак із дуже широким клинком.
ТЕССЕН – Японія, бойове металеве віяло із заточеними пластинами.
ФРАМЕЯ – спис давніх германців, що нагадує римський пілум.
ХЕПЕШ – Єгипет, кривий меч, що нагадує ятаган із довгим руків’ям.
ЦЗИ – Китай, тризубець, іноді бічні вістря вигнуті особливим чином, за що одержали назву «вусів дракона».
ЦЗИУ ЮАНЬЯН ЮЕ – Китай, мала сокирка «північ‑південь», чимось близька до кастета з ріжками. Іноді використовується як метальна зброя.
ЦЗЯНЬ – загальна назва китайських прямих двосічних мечів із доволі легким і гнучким лезом, призначеним в основному для ударів‑уколів. Меч Дан Ґ’єн теж входить у родину мечів ЦЗЯНЬ.
ЦЗЯНЬҐОУ – Китай, меч‑гак, клинок прямий і двосічний, із невеликим серповидним гаком з одного боку клинка близько до вістря.
ЧАНЬ‑БО – Східна Азія, посох буддійського ченця.
ЧИАНЬ – Китай, важкий спис із широким листоподібним наконечником і стовщенням на іншій стороні ратища.
ЧИНКУЕДА – італійський прямий короткий меч із двосічним клинком, дуже широким у руків’ї.
ЧИДА – хакаський важкий спис.
ШАМШЕР – Арабська шабля, що зустрічається по всій Центральній і Південно‑Західній Азії.
ШОТО – Японія, короткий меч, за формою такий же, як і Но‑дачі або катана, але з довжиною леза близько півметра. Однолезий, слабко вигнутий.
ШУАН – китайська парна сокира.
ЕМЕЙСЬКІ ШпицІ – круглі шпиці з гострими кінцями й кілечком посередині, куди просмикувалися пальці. Зрідка до емейських шпиць кріпилися барвисті хусточки.
ЕНКОС – архаїчна Греція, Мікени, масивний спис.
ЕСПАДОН – Європа, дворучний меч під зріст людини з прямим клинком і масивною хрестовиною. Зброя пішого воїна, зокрема панцирної піхоти.
ЕСТОК – Європа, меч‑шпага пізнього лицарства з доволі вузьким клинком, придатним для того, щоб завдавати удари‑уколи.
ЯРІ – японський спис.
ЯТАГАН – південно‑західна Азія (приклад – Османська імперія). Кривий важкий меч – європейська традиція відносить його до шабель – із заточкою по ввігнутій стороні клинка.