 |
|
ІІ. Виступи учнів, слово вчителя
Життєвий і творчий шлях Лесі Українки
"Ні! Я жива! Я вічно буду жити!"
Мета:поглибити знання про життєвий і творчий шлях Лесі Українки; розвивати творчі здібності викликати захоплення учнів життям та творчістю поетеси; бажання наслідувати її; виховувати високі моральні якості, почуття прекрасного.
Тип уроку: Урок-пам’ять
Обладнання:портрет поетеси, діафільм, грамзаписи, виставка творів та ілюстрацій, висловлювання про поетесу, квіти.
Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я...
Леся Українка
Хід уроку
І. Створення відповідного емоційного настрою. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчання. Слово вчителя
Звучить українська народна пісня „Стояла я і слухала весну”.
Учитель. Дорогі мої діти! Дорогі восьмикласники! Прозвучала пісня „Стояла я і слухала весну”, пісня, яка, мабуть, нікого не залишила байдужим, бо слова цієї пісні написала Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).
Леся! Нас захоплює і чарує духовна повнота, розум, воля, благородство цієї людини. Леся велична і сильна духом. В неї не лише до найвищої міри розвинуті совість і почуття обов’язку до вітчизни, а й готовність без будь-яких вагань крізь і всюди стати на її захист.
Мати лесі (Олена Пчілка): „Не знаю, чи стала б Леся українською поетесою, коли б не я... Від батька вона не могла навчитися мови, бо він не говорив нею. Я робила так, щоб мова народу була моїм дітям найближчою. Життя серед волинських селян сприяло тому... Можу з гордістю сказати, що Лесю українку створила я. Я дала їй все – талант, освіту, літературну долю, придумала для неї псевдонім... Ось щастя я їй не дала”. (Юрій Щербак, драма „Сподіватись”, 1988 р.).
Історія свідчить, що геній художній в особі поета не завжди виступає в єдності з генієм моральним. Леся Українка ж належить до геніальних художників великої естетичної сили й кришталевої моральної чистоти.
26 лютого виповнилося 125 років від дня народження поетеси, і в той день ми з вами провели перший урок, присвячений Лесі. Декілька уроків звучало Лесине слово, сьогодні останній урок і урок незвичайний, урок-пам’ять.
Мені б дуже хотілось, щоб на сьогоднішньому уроці ви ще раз доторкнулися душею і серцем до Лесиного життя-подвигу, до Лесиної поезії, пісні, яку вона дуже любила, щоб ви полюбили Лесине слово так, як люблю його я, щоб до 10-го класу ви не раз зверталися до томиків, щоб ті поезії, які найбільше припадуть до душі, ви взяли з собою в доросле життя.
Лесю!
Скільки раз зверталась я до тебе,
Скільки передумано було,
Але знову ти сьогодні зазвучала,
Знову серце болем пройняло.
Як я хочу, щоб тебе любили,
Щоб з тобою в серці йшли в життя,
Щоб ніколи кривди не чинили,
Мої учні, ті, кого навчала я.
Юні друзі!
Пам’ятаєте, як ще три роки тому,
Я вас вперше з Лесею звела,
Як тоді вже очі в вас блищали,
Наче в класі Леся ожила.
Вірю – оживе вона сьогодні,
Вірю – не забудете її,
Бо так мало благородства і любові
На цій грішній і занедбаній землі.
ІІ. Виступи учнів, слово вчителя
1. „На шлях ти вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий завела”.
Учитель. Леся! Яка вона? Якого роду? Де зростала? Де знайшла такі сили, щоб „крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні?” Лесю! Розкажи про себе.