Здавалка
Главная | Обратная связь

Тема 11. ВИБІР ТА ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ПОТОКІВ



Вступ.

1. Форми організації виробничих потоків і їх порівняльна характеристика.

2. Характеристика і аналіз діючих у цеху форм організації виробничих потоків.

3. Обгрунтування можливих напрямків вдосконалення діючих форм.

4. Математичний розділ.

Висновки.

Література.

У вступівикладаються підсумки діяльності тієї галузі промисловості України, на базі якої виконується курсовий проект. Розглядаються існуючі проблеми, завдання, які стоять перед галуззю та можливі шляхи їх вирішення, в тому числі за рахунок покращення організації виробничих потоків.

Розділ 1 включає розробку слідуючих питань: визначення поняття “поток”; раціональні принципи організації потоку; фактори, які впливають на форми організації потоків; форми організації виробничих потоків, які застосовуються в галузі, їх техніко-економічні показники.

Врозділі 2 дається стисла характеристика об”єкту дослідження (асортимент, програма, чисельність робітників, середня заробітна плата, продуктивність праці та інше), схема руху предметів праці, її аналіз, аналіз застосованої техніки, технології, аналіз рівня виконання норм виробітку, використання виробничої потужності і можливостей суміщення операцій.

Детально розглядаються потоки, діючі у цеху:

- як виконуються принципи раціональної організації виробництва з визначенням відповідних коефіцієнтів, аналіз одержаних даних;

- застосовані транспортні засоби, їх характеристика, параметри, переваги і недоліки;

- спосіб запуску виробів у поток, його характеристика, переваги, недоліки;

- розмір транспортної партії;

- застосовані перекидні засоби, засоби гігротермічної обробки, їх параметри.

На основі аналізу виявляються недоліки в організації виробничих потоків.

В розділі 3 пропонуються можливі напрямки удосконалення діючих форм організації виробничих потоків, які можуть включати:

- обгрунтування схеми руху предметів праці;

- вибір і обгрунтування транспортних засобів з подальшим розрахунком їх параметрів;

- обгрунтування способу запуску предметів праці;

- обгрунтування розміру транспортної партії;

- обгрунтування ритму роботи.

В кінці цього розділу необхідно дати порівняльну характеристику виробничих потоків (діючого і запропонованого) за показниками використання основних засобів, оборотних коштів, робочого часу, обгрунтувати вибір показника – критерія ефективності форми організації виробничих потоків, обчислити його значення і зробити висновки щодо ефективності тієї (діючої) або іншої (запропонованої) форми організації виробничих потоків.

У розділі 4 студент за завданням консультанта виконує математичну постановку задачі, яку розв¢язується на ЕОМ.

До числа рекомендованих задач відносяться:

- проектування потоку із застосуванням ЕОМ;

- розрахунок економічної ефективностей окремих заходів, та інші.

При проектуванні потоку на ЕОМ слід викласти суть задачі оптимізації схеми виробництва (розподілу праці) та організаційних питань, які можуть розв”язуватись з її допомогою; економіко-математичних методів для її вирішення, опис властивостей програми, вимоги до вихідних даних та самі вихідні дані підготовлені до введення у ЕОМ, результати, розрахунку та їх аналіз.

У висновках стисло викладається суть виконаної роботи і досягнуті результати.

Перелік основних матеріалів, необхідних для виконання курсової роботи:

1. Асортимент виробів, які виготовляються в цеху із зазначенням змінної програми, чисельності робітників по кожному виду.

2. Основні техніко-економічні показники цеху.

3. Схема руху предметів праці.

4. Типи транспортних засобів, гігротермічних установок, перекидних засобів, їх параметри.

5. Розмір транспортної партії.

6. Спосіб запуску предметів праці.

7. Рівень техніки з визначенням операції, де застосовується застаріле обладнання.

8. Рівень виконання галузевих норм виробітку.

9. Використання можливостей суміщення операцій.

10.Виробнича потужність потоку і коефіцієнт її використання.

Література:(1, 2, 14, 22, 27).

 

Тема 12. ОЦІНКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ

Вступ.

1. Завдання та напрямки організаційно-технічного вдосконалення виробництва в швейній, взуттєвій та в інших промисловостях.

2. Методичні засади оцінки організаційно-технічного рівня виробництва.

3. Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва.

4. Дослідження впливу організаційно-технічних факторів на результати виробництва.

Висновки.

Література.

Вступмає бути присвяченим значенню науково-технічного прогресу для економічного та соціального розвитку.

В розділі 1слід надати характеристику сучасного стану техніки, технології, організації виробництва в галузі; розглянути перспективні напрямки організаційно-технічного розвитку основного виробництва на основі комплексної механізації та автоматизації всіх його стадій (комплексної підготовки виробництва, підготовки та розкрою тканин, процесів шиття), впровадження ефективних методів організації праці та виробництва, в т. ч. у потоковому виробництві. У концентрованому вигляді сформулювати завдання по організаційно-технічному вдосконаленню виробництва в швейній (взуттєвій) промисловості та конкретні шляхи їх вирішення.

В розділі 2 доцільно показати, що процес організаційно-технічного вдосконалення повинен базуватися на системному аналізі чинників, що визначають організаційно-технічний рівень (ОТР), та відповідних показників. Навести класифікацію факторів, що впливають на організаційно-технічний рівень та є його характеристиками.

Розкрити суть методичних принципів кількісної оцінки організаційно-технічного рівня виробництва, таких як комплексність, презентативність, універсальність, вимірюваність та ін. З цих принципів повинні випливати вимоги до системи показників.

Зробити огляд методик, що пропонуються різними авторами для оцінки ОТР, а на його основі виділити найбільш суттєві показники, здатні відображати важливіші характеристики ОТР. Розглянути питання про комплексний (узагальнюючий) показник.

Показники ОТР мають бути згруповані за такими напрямками:

а) якість продукції та праці;

б) рівень техніки;

в) рівень технології;

г) рівень організації виробництва;

д) рівень організації праці.

В розділі 3 на основі використання методики, викладеної у розділі 2 виконується оцінка організаційно-технічного рівня або підприємства в цілому або одного з цехів. Це питання узгоджується з консультантом заздалегідь, тому що від нього залежить коло показників, які включаються у методику оцінки ОТР.

За результатами розрахунку та аналізу показників ОТР необхідно виявити резерви підприємства (цеху) щодо вдосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці та запропонувати певні заходи.

Розділ 4 виконується в одному з двох варіантів.

4.1. Економічний аналіз впливу чинників організаційно-технічного рівня на результати діяльності підприємства (наприклад впливу рівня механізації, використання робочого часу, обладнання тощо, тобто факторних ознак, на результативні показники виробництва (обсяг виробництва або фондовіддачу, прибуток, витрати на виробництво).

З цією метою використовується багатофакторний регресійний (кореляційний) аналіз. Тому треба викласти його основні теоретичні засади, організувати вихідну статистичну інформацію (наприклад, відповідні показники по всіх потоках, що діють на підприємстві) та виконати розрахунки на ЕОМ. За результатами отриманих розрахунків скласти статистичну модель та опробувати її на фактичному матеріалі як прогнозну, оцінити її достовірність.

4.2. Економічна ефективність заходів щодо підвищення організаційно-технічного рівня виробництва.

Оформляється план заходів з викладенням їх конкретного змісту та очікуваних результатів (табл. 1).

Таблиця 1.

Зміст заходу (заміна обладнання, впро-вадження нової фор-ми потоку чи органі-зації праці тощо) Обсяг впровадження (кількість операцій, одиниць обладнання, потоків, робочих місць) Очікуваний результат (підвищен-ня продуктивності праці, якості, економія матеріалів, зменшення незавершеного виробництва, ви-робничих втрат тощо)

Визначаються всі види грошової економії (у зведеному розрахунку), експлуатаційних витрат, капітальні витрати та показники економічної ефективності.

Висновки містять основні результвати, що отримані при виконанні курсової до проекту.

Вихідні дані: 1) обсяг виробництва у порівняльних цінах; 2) кількість моделей, виготовлених за рік, в т.ч. нових моделей; 3) загальна чисельність робітників, в тому числі по основному та допоміжному виробництву; 4) чисельність основних робітників на механізованих операціях; 5) чисельність робітників, робота яких нормується; 6) чисельність робітників, що володіють суміжними професіями, раціональними прийомами та методами праці; 7) чисельність робітників прийнятих на роботу та звільнившихся; 8) загальна кількість одиниць обладнання, в т.ч. спеціалізованого, аналіз автоматичної дії; 9) вартість активної частини основних фондів та їх загальна вартість; 10) енергія, витрачена на технологічні цілі, т.квт-годин; 11) виробнича площа; 12) схема розподілу праці та зведення обладнання по типовій моделі в одному з швейних потоків.

Література (3, 11, 12).

 

Тема 13. ВИБІР І ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕМОНТУ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ

Вступ.

І. Економічна суть та завдання раціональної організації ремонту.

2. Аналіз організації ремонтного господарства на підприємстві.

3. Організаційні розрахунки ремонтно-механічних цехів(РМЦ).

4. Напрямки удосконалення ремонту обладнання.

Висновки.

Література.

 

У вступінеобхідно показати роль ремонтних служб в діяльності підприємств як підрозділів, що створюють передумови для ритмічної безперебійної роботи основного виробництва, звернути увагу на можливість зростання обсягів та складності ремонту технологічного обладнання в зв’язку із застосуванням напівавтоматичного обладнання, оснащеного мікропроцесорною технікою тощо.

В розділі 1 доцільно розглянути таке коло питань:

- суть фізичного та морального зносу обладнання як передумов для проведення ремонту та модернізації;

- основні принципи та положення системи технічного обслуговування та ремонту технологічного обьладнання;

- зміст ремонтних робіт всіх видів (технічного обслуговування, середнього та капітального ремонтів);

- методи організації ремонту (індивідуальний, вузловий, поточно-вузловий, стендовий, секційний);

- форми організації ремонту (післяоглядова, періодична, стандартна);

- система організації ремонту;

- зміст технічної підготовки до проведення ремонтних робіт;

- перспективні напрямки підвищення ефективності ремонтних підрозділів підприємств легкої промисловості.

Зміст розділу 2базується на матеріалах, що характеризують роботу ремонтно-механічного цеху (РМЦ) конкретного підприємства. В цьому розділі виконується всебічний аналіз стану та діяльності ремонтного господарства, в якому повинні бути відображені:

- виробнича структура ремонтного господарства (склад дільниць та взаємозв’язки між ними);

- характеристика прийнятого на підприємстві методу, форми та системи організації ремонту;

- оцінка відповідності прийнятої на підприємстві системи організації ремонтних робіт;

- система технологічного обладнання за такими позиціями як види технічного обслуговування та ремонтів, складання графіків ремонту, визначення трудомісткості ремонтних робіт, додержання норм періодичності ремонту, порядку здавання обладнання в ремонт та прийняття з ремонту;

- напрямки модернізації обладнання, що виконується паралельно з капітальним ремонтом для компенсації як фізичного, так і морального зносу;

- аналіз витрат на ремонтні роботи (структура витрат за кошторисами, порівняння витрат на капітальний ремонт з вартістю нового аналогічного обладнання);

- методи планування обсягів ремонтних робіт, обліку простоїв обладнання;

- зміст конструкторської, технологічної та матеріальної підготовки до проведення ремонтних робіт, забезпеченість запасними частинами;

- форми організації праці, в т.ч. характеристика типів виробничих бригад ремонтних робітників;

- методи стимулювання праці ремонтних робітників;

- техніко-економічні показники, що застосовуються для оцінки діяльності РМЦ.

Необхідно дати критичну оцінку діючого стану ремонтних служб.

В розділі 3 необхідно виконати організаційні розрахунки стосовно РМЦ, а саме:

- розробити виробничу програму ремонтних робіт, визначивши на прикладі парку обладнання одного з цехів кількість ремонтів кожного виду по кожному з класів обладнання; обсяг ремонтних робіт всіх видів у відповідних одиницях (одиницях ремонтної складності, нормогодинах);

- скласти графік ремонту обладнання (можна обмежитись його фрагментом з десяти фізичних одиниць);

- розрахувати потрібну кількість станочного обладнання.

При визначенні кількості робітників та обладнання РМЦ , слід мати на увазі, що обладнання основного цеху, для якого велись розрахунки обсягів ремонтних робіт, складає певну частку всього парку обладнання підприємства. Тому треба відповідно коригувати обсяги ремонтних робіт. Крім того, слід врахувати, що крім суто ремонтних робіт в РМЦ виконуються й деякі інші, трудомісткість яких складає приблизно 30-40% від трудомісткості ремонту.

В цьому розділі також визначаються техніко-економічні показники ремонтного господарства, що склалися фактично за певний рік на підприємстві й за розрахунками (табл. 1) робляться належні висновки.

 

Таблиця 1







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.