Главная | Обратная связь

Принципи розробки та використання українознавства

Щоб якнайкраще врахувати всі можливі варіанти конкрет­них умов, у процесі розробки вчителями та вихователями зміс­ту навчального матеріалу з українознавства доцільно користува­тись такими принципами.

1. Принцип концентризму. Зміст навчального матеріалу роз­робляється таким чином, щоб головні його розділи з класу в клас за назвою повторювалися, а вивчення кожного з них забезпечувало розширення та поглиблення культури учнів. Це стосується не тільки знань, якими оволодівають школярі, а й їх практичних умінь і навичок.

2. Принцип врахування профілю навчального закладу. Зміст освіти з українознавства повинен відповідати профілю спеціалізації учнів і типу навчального закладу. Наприклад, для технічних ліцеїв важливо, щоб у структурі українознав­ства чільне місце посідали питання трудової культури наро­ду, технології народних виробів, у той час як у змісті освіти для гімназій природничого профілю перевагу варто надати вивченню живої природи.

3. Принцип врахування вікових особливостей учнів. Ово­лодіння народознавством здійснюється в двох аспектах: на­вчально-пізнавальному та практично-прикладному. Кінце­вим результатом реалізації першого є знання та пізнавальні уміння, а другого - практичні уміння і навички.

4. Принцип історизму в розробці змісту навчального мате­ріалу з українознавства. Використання елементів істориз­му в навчанні є одним із ефективних шляхів розвитку пізна­вальних інтересів учнів. Враховуючи це, переважна більшість питань шкільного українознавства розглядається в історичному аспекті. Це означає, що коли вивчається певний елемент соціально-куль­турного досвіду (скажімо, господарська діяльність нашого народу), то варто з'ясувати, за яких обставин і як зародився даний елемент (наприклад, землеробство), які головні ета­пи в його розвитку можна виділити, яким є він у даний час, яким бачиться у перспективі.

5. Принцип науковості в розробці змісту навчального ма­теріалу з українознавства. Деякі емпіричні народні знання суперечать науковим. Це, зокрема, стосується питань, зосе­реджених у розділі українознавства, що дістав назву демонології (віровчення про злих духів, демонів). У багатьох випад­ках такі питання репрезентуються через народні прикмети (передбачення, ворожіння, відгадування тощо). Такі питання доцільно представляти у формі «розважального матеріалу» і в міру можливостей давати учням їх спросту­вання з позицій науки. При розробці змісту навчального матеріалу з україно­знавства вчитель чи вихователь орієнтується на науково до­стовірні знання.

6. Принцип системності. Систематизація етнографічних знань стосується як укра­їнознавства в цілому, так і окремих його розділів зокрема (наприклад, системне вивчення українського фольклору чи різьби по дереву). Але це не виключає епізодичного вико­ристання українознавства, якщо його елементи органічно вписуються у зміст інших навчальних предметів (історії, біо­логії тощо).

7. Принцип народності. Він вимагає органічного поєднання побутово-емпіричних і наукових знань на ґрунті їх взаємоз­багачення. Осмислюючи зміст навчального матеріалу з позицій цьо­го принципу, необхідно продумати, як ті чи інші закономір­ності, відкриті емпіричним шляхом, підтвердити науковими знаннями.

8. Принцип зв'язку українознавства з життям. Оволодіння українознавством - один із найефективніших шляхів засво­єння учнями соціально-культурного досвіду та підготовки їх до життя. Але цю функцію українознавство реалізує за умови його спрямування на життєві потреби людини. В цьому зв'язку особливої гостроти набуває питання взаємозв'язку соціаль­но-культурної спадщини минулого з сучасною культурою.

9. Принцип дослідництва і творчості в оволодінні українознавством. Оволодіння українознав­ством не зводиться до засвоєння певних знань. Воно перед­бачає організацію різноманітної практичної діяльності шко­лярів. Один з її аспектів - дослідницька діяльність учнів етногра­фічного характеру. її зміст - це пошук етнографічних мате­ріалів, їх аналіз, систематизація, узагальнення та практичне використання.