Главная | Обратная связь

Оптимальне застосування українознавства у навчанні

Незважаючи на великі педагогічні можливості шкільного українознавства, його використання може бути малоефектив­ним, якщо не дотримуватися певних умов. До них належать: реальні можливості школи щодо науково-методичного забезпе­чення оволодіння українознавством, рівень та якість підготов­ки вчителів до викладання цього предмета, зацікавленість учнів у його вивченні, наявність навчально-матеріальної бази та ін. Ефективність шкільного українознавства значною мірою зале­жить від міри оптимальності вибраного варіанту його вивчення.

Щоб обрати оптимальний варіант використання шкільного українознавства в педагогічному процесі, необхідно знати всі можливі варіанти.

Варіант перший. Він передбачає використання етногра­фічних знань на уроках з різних предметів на рівні забезпечення міжпредметних зв'язків.

Для успішної реалізації цього варіанту педагог повинен мати уявлення про українознавство в цілому, але добре знати той його розділ, що за змістом близький до предмету, який він викладає. Наприклад, вчитель літератури мав би добре знати словесний фольклор, музики - пісенні народні твори, біології - господарсько-економічну та виробничо-трудову культуру на­роду і т. п.

Використання на уроках готових етнографічних знань має різне цільове призначення. Воно може бути спрямоване на забезпечення зв'язків викладання предмету з життям, на повні­ше розкриття сфери можливого застосування наукових знань, їх доцільного доповнення тощо. В одних випадках використання етнографічних знань має на меті наукове обґрунтування закономірностей, відкритих народом емпіричним шляхом, в інших - навчити учнів користуватися ними, ще в інших - і перше й друге.

Варіант другийвідрізняється від першого тим, що вчитель не дає готових наукових обґрунтувань емпіричних закономір­ностей, а пропонує зробити це самим учням, що сприяє акти­візації їхньої навчально-пізнавальної діяльності.

Варіант третій.У попередніх двох варіантах вчитель у процесі підготовки до уроку підбирає до теми певну народознавчу інформацію, яку повідомляв учням на уроці, організовуючи відповідну роботу з ними. Цей варіант відрізняється від попередніх тим, що до пошуку народо­знавчої інформації залучають учнів. Учитель завчасно пропо­нує їм підібрати інформацію, що стосується певного предмета, процесу чи явища.

В ході пошуку потрібної інформації учні можуть викорис­товувати найрізноманітніші джерела (книги, журнали, газети, радіо, телебачення, розповіді старших людей та ін.). Результатом такого пошуку при належній його організації та стимулюванні учні зберуть багатий емпіричний матеріал, який може бути використаний у ролі фактажу для «відкриття» закономірностей, на яких ґрунтується прогнозування погоди.

Четвертий варіант.Джерелами етнографічної інформації для учнів можуть бути не тільки засоби масової інформації, а й «живі картини об'єктивної дійсності». Це можуть бути ціле­спрямовані спостереження учнів за об'єктами живої чи неживої природи (рослинами, тваринами, атмосферними явищами, грун­тами і т. п.). У такому разі учні навчаються емпіричним шляхом самостійно збагачувати та примножувати здобутий ними соці­ально-культурний досвід.

Поряд з цим у практиці організації навчання часто вдаються й до таких форм, за який українознавчий матеріал є не допоміж­ним, а головним джерелом навчальної інформації. Це, зокрема, буває тоді, коли українознавство чи окремі його розділи вивча­ються як окремі навчальні предмети. Тому варіативність форм його засвоєння збільшується.

Варіант п'ятий.Окремі розділи українознавства вивчають­ся в позаурочний час. Наприклад, у багатьох школах організова­но творчі об'єднання учнів за інтересами: вони займаються пев­ними видами художніх народних промислів (різьбою по дереву, вишивкою, ткацтвом, писанкарством та ін.).

При застосуванні цієї форми організації навчання зміст окремих предметів (трудового навчання, малювання та ін.) іс­тотно доповнюється за рахунок народознавчого матеріалу.

Варіант шостий.Українознавство вивчається як окремий предмет і охоплює його в цілому, а не окремі розділи.

При застосуванні цього варіанта зміст шкільної освіти іс­тотно збагачується за рахунок українознавства.

Варіант сьомий.Частина українознавчого ма­теріалу в таких випадках є предметом позашкільного вивчення.

В цьому випадку за­ходи народознавчого характеру є елементами життєдіяльності народу. Це, зокрема, стосується традиційних родинних і народ­них свят (наприклад, хрестин), організації господарсько-вироб­ничої діяльності (випасання корів чи овець), у яких учні беруть участь незалежно від того, чи є ці народознавчі дійства предме­том вивчення в школі чи ні.

Варіант восьмий.Народознавчі заходи використовуються у позаурочній виховній роботі. При цьому вдаються, як правило, до найпопулярніших народних обрядів (святкування різних дат народного календаря, організація розважальних заходів тощо).

Варіант дев'ятий.Учні залучаються до систематичної пошукової діяльності, яка передбачає збір, колекціонування та систематизацію українознавчих матеріалів, їх поширення в учнівському та молодіжному середовищі. В такій діяльності, як правило, беруть участь зацікавлені в цьому учні.

Варіант десятий.Істотною його ознакою є залучення шко­лярів до творчої діяльності народознавчого змісту, що має на меті вивчення тих чи інших сторін життя народу, систематиза­цію та узагальнення здобутих матеріалів, їх літературне оформ­лення.

Кожен із наведених варіантів роботи з питань використання українознавства в педагогічному процесі має свої і позитивні й негативні сторони. Тому в процесі їх застосування необхідно здійснити ретельний аналіз педагогічного процесу та конкретних умов його організації з тим, щоб обрати оптимальне поєд­нання різних варіантів роботи.