Здавалка
Главная | Обратная связь

Виховні можливості українознавства



Розуміння ролі українознавства у вихованні обумовило зростання активності педагогів у пошуках змісту та засобів українознавства. Можна констатувати, що українознавство все більше і більше стає основою навчально-виховного процесу школи, його ідеї пронизують всі сфери її життєдіяльності. І це правильно, бо «пізнати народ, - як писав І. Франко, - то значить пізнати людей, що мешкають на певній території, а також пізна­ти їхнє нинішнє і минуле становище, їхні торговельні відносини й інтелектуальні зв'язки з іншими народами». Сюди І. Фран­ко включав такі науки, як історія політична й історія розвитку державних інститутів, історія наук і історія промислу - все, що стосується певного народу.

Використання українознавства в сучасній школі має допо­могти досягненню основної мети школи - формування і розвит­ку соціально активної, гуманістично спрямованої особистості, з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою нау­кових знань про природу, людину, суспільство, почуттям націо­нальної самосвідомості, готовності до професійного самовизначення.

Українознавчий матеріал має великі можливості для відро­дження високої моральності українців. Українські та зарубіж­ні дослідники завжди відзначали високу моральність українців, джерелом якої була українська сім'я, що створювалася за вза­ємною згодою хлопця і дівчини. В цьому було джерело вірності у коханні і родинному житті. Звідси - вірність землі-годувальниці, народові, прагнення зберегти волю і незалежність. А найганебнішою якістю вважається зрада.

Вивчення українознавства, використання його виховних за­собів, дасть можливість учням побачити ті моральні риси, які характеризували наших предків, співставити і порівняти ті риси із сучасним станом у суспільстві, зробити правильні висновки. Зрозуміло, що поповнення знань з українознавства має по­єднуватись з практичними діями, які формують повагу до дівчи­ни, сестри, матері, покращують становище жінки в суспільстві, і таким чином знання стають керівництвом до дії, формують звичку правильної поведінки.

Думається, що українознавство з його багатющим матеріа­лом, допоможе відродженню високої моральності українців, сприятиме усуненню тих моральних деформацій і перекосів, які характерні сучасному суспільству.

Вивчення українознавства має своїм завданням показати вихованцям, що постійним ідеалом української етнопедагогіки є людина праці, горда і свідома своєї гідності. Цьому ідеалові притаманні фізична сила, витривалість, вправність, впевненість у собі, готовність до співпраці, взаємодопомоги. Ця робота до­поможе вирішити третє вузлове завдання у використанні укра­їнознавства - відродити у свідомості вихованців і їх діяльності високу працьовитість українців.

Використання українознавства у навчально-виховному про­цесі покликано сформувати в учнів розуміння рушійних сил життєдіяльності людини, розкрити під цим кутом зору особли­вості українського характеру, допомогти розробити програму самовиховання.

Для нашого народу наступила така доба, яка вимагає від­повідно підготовлених людей, щоб змагання українців за свою державу не потерпіли невдачі. Саме вивчення українознавства допоможе пізнати наші помилки в минулому, зрозуміти, до чого вони приводять, дозволить уникнути цих помилок у сучасному і майбутньому.

Яким має бути зміст виховної роботи з використанням укра­їнознавства?

Вивчення досвіду роботи шкіл показує, що вчителі з метою формування культурно-національних цінностей, національної самосвідомості організовують навчально-пізнавальну, предмет­но-трудову, соціально-комунікативну та ціннісно - орієнтаційну діяльність учнів.

Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, педагоги направляють зусилля на глибоке вивчення вихованцями рідної мови, історії рідного краю, пам'яток культури та природи, корін­ня свого роду як складової народу, пісенно-поетичної спадщи­ни, традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, знарядь виробництва та регіонального національного одягу, організовують туристично-краєзнавчу роботу, походи молоді з метою вивчення та осмис­лення історії України і регіонів від найдавніших до наших днів.

У предметно-трудовій діяльності вихованців стимулю­ють до пошуку старовинних книг, збирають легенди, казки, прислів'я, загадки рідного краю і створюють їх рукописні серії, відтворюють у природі типове українське озеленення (посадка чорнобривців, калини, верби, мальв, рути-м'яти і ін.), прилуча­ють вихованців до народних промислів і ремесел, виробництва сувенірів, іграшок тощо.

Чільне місце в організації соціально-комунікативної діяль­ності посідає участь у підготовці і проведенні традиційних свят рідної мови, створення театральних гуртків, клубів, твор­чих об'єднань, проведення свят, фестивалів і інших заходів, які сприяють розвиткові культу матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу.

У процесі ціннісно - орієнтаційної діяльності актуалізують­ся знання, емоції і почуття, які відіграють значну роль у закрі­пленні переконань, гуманістичної спрямованості особистості. При цьому звертають увагу не лише на оцінку діяльності та по­ведінки учнів педагогом, а розвивають в них уміння самооцін­ки, взаємооцінки, критики і самокритики.

Організовуючи навчально-виховну діяльність, вчитель по­єднує особистісні цілі виховання, національні і державні цілі із вселюдськими цілями. Такий підхід випливає із завдань педаго­гічної науки, з історичного досвіду людства.

Звідси перед педагогікою стоять три завдання:

1) вона повинна рахуватися з індивідуумом і формувати його відповідно до його природних можливостей;

2) робити це у відповідності до своєрідності тієї нації, до якої належить індивідуум;

3) виховати його відповідно до загальнолюдських цілей».

Процес виховання є складним, багатофакторним проце­сом, в якому, крім школи, беруть участь такі могутні чинники виховання як сім'я, церква, книжка, кіно, театр, преса, культур­но-освітні, спортивні та інші освітні установи, коротше кажучи, все довкілля. Тому важливою умовою використання україно­знавства у вихованні молоді є забезпечення їх діяльності у національному дусі, їх взаємодія і координація їх зусиль. Це ви­магає великої роботи над педагогізацією середовища. Зрозумі­ло, що вирішити це питання сама школа не зможе. Це функція держави. Але ініціювати таку роботу повинна школа, бо саме в ній сконцентрований найбільш професійно підготовлений виховний потенціал суспільства.

Аналіз роботи шкіл показує, що вони нагромадили значний досвід щодо використання українознавства в навчально-вихов­ному процесі.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.