Виховні можливості українознавства
Розуміння ролі українознавства у вихованні обумовило зростання активності педагогів у пошуках змісту та засобів українознавства. Можна констатувати, що українознавство все більше і більше стає основою навчально-виховного процесу школи, його ідеї пронизують всі сфери її життєдіяльності. І це правильно, бо «пізнати народ, - як писав І. Франко, - то значить пізнати людей, що мешкають на певній території, а також пізнати їхнє нинішнє і минуле становище, їхні торговельні відносини й інтелектуальні зв'язки з іншими народами». Сюди І. Франко включав такі науки, як історія політична й історія розвитку державних інститутів, історія наук і історія промислу - все, що стосується певного народу. Використання українознавства в сучасній школі має допомогти досягненню основної мети школи - формування і розвитку соціально активної, гуманістично спрямованої особистості, з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань про природу, людину, суспільство, почуттям національної самосвідомості, готовності до професійного самовизначення. Українознавчий матеріал має великі можливості для відродження високої моральності українців. Українські та зарубіжні дослідники завжди відзначали високу моральність українців, джерелом якої була українська сім'я, що створювалася за взаємною згодою хлопця і дівчини. В цьому було джерело вірності у коханні і родинному житті. Звідси - вірність землі-годувальниці, народові, прагнення зберегти волю і незалежність. А найганебнішою якістю вважається зрада. Вивчення українознавства, використання його виховних засобів, дасть можливість учням побачити ті моральні риси, які характеризували наших предків, співставити і порівняти ті риси із сучасним станом у суспільстві, зробити правильні висновки. Зрозуміло, що поповнення знань з українознавства має поєднуватись з практичними діями, які формують повагу до дівчини, сестри, матері, покращують становище жінки в суспільстві, і таким чином знання стають керівництвом до дії, формують звичку правильної поведінки. Думається, що українознавство з його багатющим матеріалом, допоможе відродженню високої моральності українців, сприятиме усуненню тих моральних деформацій і перекосів, які характерні сучасному суспільству. Вивчення українознавства має своїм завданням показати вихованцям, що постійним ідеалом української етнопедагогіки є людина праці, горда і свідома своєї гідності. Цьому ідеалові притаманні фізична сила, витривалість, вправність, впевненість у собі, готовність до співпраці, взаємодопомоги. Ця робота допоможе вирішити третє вузлове завдання у використанні українознавства - відродити у свідомості вихованців і їх діяльності високу працьовитість українців. Використання українознавства у навчально-виховному процесі покликано сформувати в учнів розуміння рушійних сил життєдіяльності людини, розкрити під цим кутом зору особливості українського характеру, допомогти розробити програму самовиховання. Для нашого народу наступила така доба, яка вимагає відповідно підготовлених людей, щоб змагання українців за свою державу не потерпіли невдачі. Саме вивчення українознавства допоможе пізнати наші помилки в минулому, зрозуміти, до чого вони приводять, дозволить уникнути цих помилок у сучасному і майбутньому. Яким має бути зміст виховної роботи з використанням українознавства? Вивчення досвіду роботи шкіл показує, що вчителі з метою формування культурно-національних цінностей, національної самосвідомості організовують навчально-пізнавальну, предметно-трудову, соціально-комунікативну та ціннісно - орієнтаційну діяльність учнів. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, педагоги направляють зусилля на глибоке вивчення вихованцями рідної мови, історії рідного краю, пам'яток культури та природи, коріння свого роду як складової народу, пісенно-поетичної спадщини, традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, знарядь виробництва та регіонального національного одягу, організовують туристично-краєзнавчу роботу, походи молоді з метою вивчення та осмислення історії України і регіонів від найдавніших до наших днів. У предметно-трудовій діяльності вихованців стимулюють до пошуку старовинних книг, збирають легенди, казки, прислів'я, загадки рідного краю і створюють їх рукописні серії, відтворюють у природі типове українське озеленення (посадка чорнобривців, калини, верби, мальв, рути-м'яти і ін.), прилучають вихованців до народних промислів і ремесел, виробництва сувенірів, іграшок тощо. Чільне місце в організації соціально-комунікативної діяльності посідає участь у підготовці і проведенні традиційних свят рідної мови, створення театральних гуртків, клубів, творчих об'єднань, проведення свят, фестивалів і інших заходів, які сприяють розвиткові культу матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу. У процесі ціннісно - орієнтаційної діяльності актуалізуються знання, емоції і почуття, які відіграють значну роль у закріпленні переконань, гуманістичної спрямованості особистості. При цьому звертають увагу не лише на оцінку діяльності та поведінки учнів педагогом, а розвивають в них уміння самооцінки, взаємооцінки, критики і самокритики. Організовуючи навчально-виховну діяльність, вчитель поєднує особистісні цілі виховання, національні і державні цілі із вселюдськими цілями. Такий підхід випливає із завдань педагогічної науки, з історичного досвіду людства. Звідси перед педагогікою стоять три завдання: 1) вона повинна рахуватися з індивідуумом і формувати його відповідно до його природних можливостей; 2) робити це у відповідності до своєрідності тієї нації, до якої належить індивідуум; 3) виховати його відповідно до загальнолюдських цілей». Процес виховання є складним, багатофакторним процесом, в якому, крім школи, беруть участь такі могутні чинники виховання як сім'я, церква, книжка, кіно, театр, преса, культурно-освітні, спортивні та інші освітні установи, коротше кажучи, все довкілля. Тому важливою умовою використання українознавства у вихованні молоді є забезпечення їх діяльності у національному дусі, їх взаємодія і координація їх зусиль. Це вимагає великої роботи над педагогізацією середовища. Зрозуміло, що вирішити це питання сама школа не зможе. Це функція держави. Але ініціювати таку роботу повинна школа, бо саме в ній сконцентрований найбільш професійно підготовлений виховний потенціал суспільства. Аналіз роботи шкіл показує, що вони нагромадили значний досвід щодо використання українознавства в навчально-виховному процесі. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|