 |
|
Девіантна поведінка молоді як соціальна проблема
Зміст
Вступ................................................................................................................... 3
Розділ1. Девіантна поведінка МОЛОДІ як соціальна проблема................................................................................. 6
1.1. Поняття, прояви та види девіантної поведінки............................. 6
1.2. Причини і джерела виникнення девіантної поведінки................ 9
Розділ 2. Здійснення профілактики девіантної поведінки у молоді..…………………………………….............................. 21
2.1. Сутність профілактики відхилень у поведінці молоді............... 21
2.2. Методи і форми профілактики девіантної поведінки серед молоді............................................................................................... 26
Висновки.......................................................................................................... 35
Список використаних джерел............................................................ 37
Вступ
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що практично все життя будь-якого суспільства характеризується наявністю девіацій. Соціальні відхилення, тобто девіація, є властивістю кожної соціальної системи. Тому вміння виявляти причини таких відхилень, знаходити шляхи подолання їх негативних форм повинне бути притаманним кожній сучасній людині.
На сучасному етапі розвитку української держави має безліч проблем, і найболючіша серед них – зростаючі труднощі у вихованні дітей і підлітків, збільшення кількості асоціальних проявів у поведінці, правопорушень й злочинів. Сьогодні молодь залишена без будь-якого захисту в сфері дозвілля, позашкільної діяльності, позбавлення можливості серйозно розвиватися, працювати, відпочивати, закриваються безплатні секції і гуртки, катастрофічно скоротилися можливості літнього оздоровлення. Поглиблюється деструктивний вплив умов виховання дитини у сім’ї, що також позначається на стані правопорушень. Справжньою трагедією стає втеча дітей з дому.
Вище перечислені і ще не названі причини негативно відбиваються на формуванні підлітків, що веде до омолодження злочинності неповнолітніх. Адже, сьогодні діти залишилися зі своїми проблемами на одинці, і вихід з них підлітки шукають уже виходячи зі своїх міркувань, бажань, потреб.
Тому ми вважаємо, що обов’язок школи, сім’ї, держави – допомогти молодому поколінню соціалізуватися у суспільстві. І проблема девіантної поведінки на сьогодні є дуже актуальною і проблемною, і вона потребує допомоги. Це і зумовило вибір теми нашого дослідження:
Об’єкт дослідження – девіантна поведінка неповнолітніх.
Предмет дослідження: особливості соціальної роботи з девіантною молоддю в закладах освіти і в сім’ї.
Мета дослідження: з’ясувати причини і джерела девіантної поведінки та визначити ефективні шляхи їх попередження в процесі соціально-педагогічної роботи.
Відповідно до мети дослідження були визначені такі завдання:
1. З’ясувати сутність девіантної поведінки і обгрунтувати причини відхилень у поведінці дітей, підлітків.
2. Визначити шляхи профілактики девіантної поведінки у системі соціально-педагогічної роботи.
3. Обгрунтувати форми і методи роботи школи з дітьми девіантної поведінки.
Методи дослідження. Для розв’язання завдань ми використали такі методи: аналіз, синтез, порівняння, систематизація; спостереження, вивчення передового і масового досвіду,.
Джерела дослідження. У контексті дослідження заслуговують на увагу і біолого-психологічні теорії девіантної поведінки, що містить аналіз біологічних, фізіологічних, психологічних причин вчинення протиправної поведінки. Суть цих теорій спрямована на виявлення природжених чинників, які можуть бути підставою для скоєння злочинів. Серед них найпоширенішими залишаються біолого-антропологічні теорії Ф. Галя і Ч. Ламброзо «Про природженого злочинця» та теорія «конституційної схильності» людини до злочинів (Е. Кречмер, Е. Хуттон). Прихильники біолого-антропологічної теорії намагалися встановити зв’язок між злочинами, типом будови тіла і характером людини, а їхні послідовники (Т. Гіббенс, Ш. Глюк, Дж. Кортес, У. Шелдон) модернізували «антрополого-конституціональний підхід» до особистості злочинця з урахуванням останніх досягнень медицини. «Емпірично-індуктивна теорія» (Г. Кранц, І. Ланге, Е. Сміт, М. Шлапп та ін ) вивчала вплив на поведінку людини її залоз внутрішньої секреції. С. Фролов указує,що починаючи з ХХ ст. почав активно розвиватися соціально-культурний напрям девіантності, який передбачав соціально-культурну зумовленість та комплексність у поясненні причин девіантної поведінки молоді. Згідно із зазначеними теоріями індивіди стають девіантами, тому що їхня соціалізація не завжди відповідала певним нормам. Досить цікавою є теорія поширення девіації є концепція Р. Мертона. Він вважав, що причиною девіації є розрив між культурними цілями суспільства та легальними або інституціональними засобами їх досягнення. Як наприклад Н. Смелзер зазначає, що суспільство підтримує зусилля своїх членів у прагненні до покращення добробуту та високого соціального становища.
РОЗДІЛ I
Девіантна поведінка молоді як соціальна проблема