Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття, прояви та види девіантної поведінки



 

Сьогодні неможливо вирішувати проблеми підростаючого покоління, не враховуючи соціального фону суспільства.

Ще Л. С. Виготський звернув увагу і розкрив явище типової ситуації соціального розвитку дитини. Він довів, що до початку кожного вікового періоду створюються своєрідні, специфічні для даного віку, виключні, неповторні стосунки між дитиною і оточуючою дійсністю. Це відношення і називається соціальною ситуацією розвитку даного вікового періоду. Вона являє собою вихідний момент для всіх динамічних змін у розвитку протягом цього періоду. Динамічний взаємозв’язок і взаємозалежністьумов життєдіяльності і соціальної ситуації розвитку підлітка впливає на його соціальну адаптацію. Під соціальною адаптацією розуміють процес активного пристосування індивіда до соціального середовища, який проявляється у забезпеченності умов, що сприяють реалізації потреб, життєвої мети цього індивіда. Соціальна адаптація включає передусім пристосування до умов і характеру праці (навчання), характеру міжособистісних стосунків, екологічного і культурного середовища, умов проведення дозвілля, побуту [3].

Процес соціальної адаптації тісно пов’язаний з процесом соціалізації індивіда. Соціалізація означає суспільний процес поєднання основних параметрів людської особистості (свідомості, почуттів, здібності та ін.) на основі навчання і виховання, засвоєння соціальних ролей, внаслідок чого людина перетворюється у повноцінного члена сучасного суспільства.

Соціальні відхилення, тобто девіація, є власністю кожної соціальної системи. Тому вміння виявляти причини таких відхилень, знаходити шляхи подолання їх негативних форм, повинне бути притаманні кожній сучасній людині. Виявлення причин девіацій, їх форм та наслідків – важливий інструмент соціального контролю й управління суспільством. Відхилення – це такі дії, які не відповідають нормам, прийнятим у суспільстві, членом якого є людина. А поведінка з такими відхиленнями від соціально-психологічних і моральних норм називається девіантною.

Зовсім недавно термін «соціальне виховання» був пов’язаний у нашій свідомості лише з кримінальними явищами-злочинами, пияцтвом, проституцією та інші. І це невипадково, бо практично всюди і завжди вважаються відхилення від існуючих соціальних норм. Але у зв’язку з цим виникає питання: чи тільки подібні явища можна назвати соціальним відхиленням і що являє собою девіація?

Слід зазначити, що проблему соціальних відхилень вивчають кримінологія, правова статистика, соціологія, соціальна педагогіка та інші науки. Наприклад, соціологія займається виявленням найбільш загальних причин і наслідків девіації, її впливу на розвиток соціальних процесів, показує шлях раціонального контролю, запобігання та ліквідації наслідків такої поведінки за допомогою економічних, соціальних та політичних заходів.

Виникнення концепції поведінки, що відхиляється, пов’язане з іменем французького соціолога Е. Дюргейма, який протягом всієї своєї діяльності надав особливого значення виявленню причин порядку та безладу у суспільстві. Він запронував концепцію колективної свідомості або сукупності переконань та поглядів, які поділяють усі члени суспільства.

Визначивши категорію девіації необхідно підкреслити, що спрямованість відступів від встановлених норм може бути різною. Вони можуть охоплювати як корисні відхилення від норми, так і дезорганізуючі вчинки, соціальну паталогію – найбільш стійкі, небезпечні для суспільства та особистості. Таким чином, девіація (девіантна поведінка), як зазначає Оржеховська В.М. – соціальне відхилення, це вчинки, діяльності людей, соціальних груп, які не відповідають встановле­ним у даному суспільстві нормам або визначним шаблонам і стан­дартам поведінки. При цьому під соціальною нормою слід розумі­ти характеристику таких явищ і процесів, що є закономірними для суспільної системи.

В свою чергу в «Українському педагогічному словнику» за редакцією С.Гончаренка під «девіантною поведінкою розуміються окремі вчинки або система вчинків, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам: злочинність і поведінка, яка заслуговує карного покарання» [19].

А в «Соціологічному словнику за редакцією В.І. Воловича під девіантною поведінкою розуміється поведінка, яка соціально детермінована, обумовлена впливом негативного мікросередовища, ненормальними взаємовідносинами в сім’ї, помилками шкільного і сімейного виховання [18, с.85].

Схильність до девіантної поведінки може закріпитись в оосбистості дитини і визначити все її подальше життя. Це робить соціальну адаптацію неповнолітніх з девіантною поведінкою актуальним завданням соціальної роботи. Вчені виділяють такі прояви девіантної поведінки неповнолітніх:

– алкоголізація (зловживання алкоголем), пияцтво. За даними досліджень слабкі алкогольні напої вживають до 90% старшокласників, міцні – близько – 50%. Вживаючи їх, підліток прагне позбутися характерного для цього стану тривожності і одночасно – надмірного самоконтролю і сором’язливості. Важливу роль також відіграє бажання стати дорослим;

– адиктивна поведінка (немедичне вживання наркотиків), підліткова наркоманія та токсиманія. Залучення до вживання наркотиків часто пов’язане з тиском групи однолітків, небажання відрізнятися від інших. Інколи це засіб відокремитися від дорослих, протест проти їх контролю;

–агресивна поведінка – вона проявляється в боротьбі за владу в групі, у міжгруповому суперництві за сфери впливу між підлітковими угрупуваннями, немотивованій агресії, спрямованій на невинних сторонніх людей, цькуванні знехтуваних у групі;

– психічні розлади. На підлітковий вік часто припадає поява або загострення психічних захворювань, акцентуацій характеру;

– суїцидальна поведінка. Самогубства є другою за частотою причиною смертності у молодому віці. Основними чинниками підліткових суїцидів є почуття безнадійності і безпорадності;

– протиправна (деліквентна) поведінка. Мотивами протиправних дій дітей та підлітків можуть бути як бажання задовільнити матеріальні потреби, так і потяг до «гострих» відчуттів, бажання самоутвердитись [17, с.178].

Отже, девіація – це є відхилення. Під девіантною поведінкою розуміють відхилення в поведінці людини, це такі дії, які не відповідають нормам, прийнятим у суспільстві, членом якого вона є. А норма – існуючий у соціальній спільноті чи групі стандарт, зіставлення з яким визначає прийнятість і досконалість об’єктів, процедур продуктів суспільства. Основним змістом норм виступають вимоги суспільства. За свою історію воно виробило чимало соціальних, біологічних, моральних, правових, побутових та ін. норм. Відповідно до цього виділяють поведінку, що відхиляється від моральних (аморальну), правових (протиправну) та інших норм.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.