Главная | Обратная связь

Кушнірське виробництво

У процесі кушнірського виробництва виготовляють хутряні скрої: окремі деталі виробу (спинки, пілочки, рукави), що складаються з підібраних і зшитих шкур. Виконання кушнірських операцій та робіт залежить від якісного підбору хутряного напівфабрикату для скроєння, від можливості органічного поєднання їх у виробі та однорідності, способів і методів розкроювання та кваліфікованого виконання.

Процес виготовлення хутряних скроїв включає в себе виробниче сортування, розпластування та розправлення шкур, набирання і складання шкур на вироби; видалення дефектів і розкрій шкур на вироби; зшивання, розправлення та обробка хутряних скроїв.

У процесі виробничого сортування проводять відбір однорідних груп шкур одного виду, кряжу, розміру, сорту, висоти волосяного покриву, групи дефектів, кольору, відтінку, блиску, типу завитків, властивостей шкірної тканини, способу вичинення. З найбільш якісних шкур виготовляють жіночі пальта, а з менш якісних - коміри.

Розпластування (розрізання) і розправлення шкур. Розпластування - це розрізання шкур, знятих трубкою або панчохою, як правило, по середній лінії черева. Шкурки видри, нутрії, ондатри розрізають по хребту і збоку. Після цього шкурки змочують водним розчином гліцерину, кухонної солі й алюмінієвого галуну, надаючи їм певної форми.

Набирання і складання шкурок на виріб включають у себе операції з відбирання шкур на кращі і гірші: кращі будуть використані на спинку, праву пілочку, верх рукава, комір виробу, гірші - на ліву галочку, низ рукава, нижній комір. Набирання передбачає відбір певної кількості шкур "кладів", необхідних для виготовлення виробу. Складання (підбирання) передбачає визначення місця розташування кожної окремої шкури у виробі. Шкури більш темних відтінків кладуть у верхню частину виробу, дотримуючись поступового переходу від темних до світлих відтінків.

Видалення дефектів і розкрій шкур на вироби є однією з важливих та складних операцій кушнірського виробництва. Існують різні методи видалення пошкоджень та виправлення дефектів шкури: часткове прорізування "рибкою", витягування ременя, спуск клина і вставка. У технологічному процесі їх застосовують залежно від розміру, форми дефекту й місця його розташування.

Наприклад, прорізування "рибкою" застосовують для видалення лінійних дефектів, ширина яких не перевищує 1,5 см, причому довжина вирізаної ділянки повинна бути у шість разів більше за ширину, для того щоб уникнути зморшок шкірної тканини. Витягування ременя використовують для видалення великих дефектів. Дефект вирізають у вигляді квадрата, по ширині якого роблять два розрізи довжиною, що дорівнює шестикратній довжині видаленої ділянки. Отриманий ремінь витягують і зшивають з нижньою лінією розрізу. Видалення дефекту способом "спуск клина" передбачає вирізування його у вигляді прямокутника, наступного вирізування клина над або під отвором і спускання його до нижньої лінії розрізу та зшивання з нею. Утворена у верхній частині клина щілина зшивається в результаті натягування країв шкур.

Після видалення дефектів шкури розкроюють. У кушнірському виробництві використовують прості і складні методи розкроювання шкур.

Прості методи розкроювання - обрізання за лекалами певної

форми підібраних для виробів шкур.

Складні методи розкроювання дозволяють тією чи іншою мірою змінити форму і лінійні розміри шкур. Існують такі складні методи розкроювання: розпускання, осадження, перекидання, спайка, розшивання, перфорація.

Розпускання застосовують у тих випадках, коли необхідно збільшити довжину шкури за рахунок ширини. Для цього шкури розрізають на ремінці (смужки) шириною 1 см під кутом ЗО, 40, 60° до ліг нії хребта і зшивають їх під меншими кутами.

Осадження проводять у тих випадках, коли необхідно збільшити ширину шкури за рахунок її довжини. При цьому шкурку розкроюють, як і при розпусканні, на клиноподібні смужки, але зшивають їх під більшим кутом.

Спайка - з'єднання за довжиною в одне ціле кілька шкур з однаковим волосяним покривом. Для цього шкури розрізають на дві або чотири частини, які заміняють, щоб отримати шкури однієї довжини. Цей метод використовують переважно для вирівнювання довжини шкур, що мають однаковий колір і якість волосяного покриву.

Розшивання застосовують тоді, коли з двох різних за довжиною шкур необхідно отримати дві однакові за розмірами.

Перекидання - дозволяє з кількох шкур зробити одну або з однієї шкури декілька. Метод полягає у розрізанні шкури на смужки шириною 5-10 см паралельно хребтовій частині (вертикальне перекидання) або перпендикулярно до неї (горизонтальне перекидання). Розмічені смужки нумерують. Після розрізання зі смужок з непарними числами складають першу шкуру, а з парними - другу. У технологічному процесі виготовлення хутряного одягу застосовують й інші методи розкроювання хутряних напівфабрикатів: розшивання (збільшення розміру шкур у довжину чи ширину шляхом вшивання в шкури з густим волосом смужок іншого матеріалу) і перфорацію (зміна конфігурації шкури шляхом прорізування на шкурі за певною системою надрізів та наступним розтягуванням зволоженої шкури до певних розмірів).

В останні роки поряд із викладеними вище методами розкроювання хутряного напівфабрикату з'явилися нові, наприклад метод формування на дерев'яних і металевих правилках для виготовлення з шкур норки різних розмірів вичинених трубкою комірів шалевого фасону.

Після розкроювання шкури зшивають. Залежно від виду шкур та їх призначення використовують різні форми з'єднувальних швів: хвилясті, конусні, плоскі та ін.

Для уникнення складок і нерівностей скрої зволожують, а потім розправляють, надаючи їм необхідної форми відповідно до лекала. Потім скрій висушують, щоб зафіксувати необхідну форму та видалити зайву вологу.

Після сушіння скрій обробляють з метою видалення дефектів, що виникли в процесі проведення попередніх операцій. Крім того, скрій розчісують та вибивають, а за необхідності розгладжують волосяний покрив.