 |
|
Провідний шлях пропріоцептивної чутливості кіркового напрямку.
Його ще називають провідним шляхом рухового (кінетичного) аналізатора. До пропріоцептивної чутливості відносять суглобово-м’язову чутливість, вібраційну чутливість та гравітаційну (відчуття тиску і ваги, яке виникає під дією земного тяжіння). Ця чутливість відноситься до епікритичної чутливості, а тому передається по tractus gangliobulbothalamo-corticalis. Розказуючи цей шлях, треба враховувати наступні особливості: 1) периферійний відросток чутливого нейрона йде від пропріорецептора; 2) центральні відростки чутливого нейрона утворюють fasciculi gracilis et cuneatus; медіально розташований fasciculus gracilis отримує волокна від пропріорецепторів нижньої кінцівки та нижньої частини тулуба через 19 нижніх спинномозкових сегментів і він є на всьому протязі спинного мозку, а латерально розташований fasciculus cuneatus - від верхньої кінцівки і верхньої половини тулуба через 12 верхніх спинномозкових сегментів і він починається з IV грудного сегмента спинного мозку; 3) кірковий центр знаходиться в середній і верхній третині gyrus precentralis.
Провідний шлях стереогнозії.
Як було сказано вище, ця чутливість відноситься до епікритичної чутливості, а тому передається по tractus gangliobulbothalamocorticalis. Розказуючи цей шлях, треба враховувати наступні особливості: 1) периферійний відросток чутливого нейрона йде від тактильних рецепторів подушечок пальців; 2) кірковий центр знаходиться в lobulus parietalis superior лівої півкулі у правші, а у лівші - правої.
Провідний шлях тактильної чутливості.
Тактильна чутливість, як було вищесказано, є двоякою: епікритичною та протопатичною. Щоб краще зрозуміти різницю між двома різновидами тактильної чутливості, наведемо життєвий приклад. Сядьте біля коханої і гладьте їй руки, шию, обличчя. Ви побачите, що вона заплющить очі і весь її зовнішній вигляд вказуватиме на те, що вона перебуває в стані блаженства. Запитайте її, що вона відчуває. Відповідь буде: «Насолоду». Вона усвідомила дію подразника. А запитайте її: «Що таке насолода?». Вона не зможе дати чіткої відповіді, тобто критично оцінити свої відчуття: «Добре, тай годі». Оце і є епікритична тактильна чутливість. А тепер грубо стисніть їй зап'ясток. Вона розплющить очі і здивовано запитає: «Навіщо ти мене так сильно (грубо) стискаєш?». Вона не буде відчувати болю, але відчуватиме певний дискомфорт від надмірного стискання. Вона не тільки усвідомить дію подразника, але й критично його оцінить як грубий дотик, сильний тиск. Оце і є протопатична тактильна чутливість.
Якщо тактильна чутливість є двоякою, то вона має передаватися двома шляхами. Епікритична тактильна чутливість передається по tractus gangliobulbothalamocorticalis, а протопатична – по tractus gangliospinothalamocorticalis.
Розказуючи ці шляхи, необхідно враховувати наступні особливості: 1) в обох випадках периферійні відростки чутливих нейронів ідуть від тактильних рецепторів; 2) в обох випадках кірковий центр знаходиться в середній та верхній третині gyrus postcentralis; 3) тіла других нейронів епікритичної тактильної чутливості розміщені в nuclei gracilis et cuneatus, їх аксони утворюють tractus bulbothalamicuis, а тіла других нейронів протопатичної тактильної чутливості знаходяться в nucleus proprius задніх рогів спинного мозку, а їх аксони утворюють tractus spinothalamicus anterior.
Дискретність (роздільність) тактильної чутливості забезпечується не тільки різними шляхами проведення, але й різними рецепторами. Епікритична тактильна чутливість сприймається дотиковими дисками (менісками) Меркеля, які розміщені в базальному шарі епідерміса, і чутливими тільцями Мейснера, що знаходяться в сосочковому шарі дерми, а також рецепторами волосяних мішочків. Протопатична тактильна чутливість сприймається пластинчастими тільцями Фатера-Пачіні, які розміщені в глибоких шарах дерми.