Здавалка
Главная | Обратная связь

Периферійні пристрої



Пристрої введення інформації

Пристрої введення інформації — це пристрої комп'ютера, призначе­ні для передавання інформації від користувача комп'ютеру.

З часів створення комп'ютерів до 90-х років минулого сторіччя корис­тувач міг вводити в комп'ютер тільки текстову інформацію за допомогою пультів (прообразів сучасних клавіатур), перфокарт (аркушів паперу з отво­рами) та перфострічок. Перфокарти були в той час основним засобом вве­дення програм у комп'ютер, тому що швидкість зчитування інформації з них у сотні разів перевищувала швидкість введення з клавіатури.

У сучасних комп'ютерах користувач має змогу вводити в комп'ютер інформацію будь-якого виду: текстову, числову, графічну, звукову.

Клавіатура призначена для введення в комп'ютер текстової інформа­ції (літер, цифр, розділових знаків) та для керування його роботою.

У більшості комп'ютерів використовується клавіатура, що має 101 клавішу..

Клавіатури, створені спеціально для зручної роботи на комп'ютерах, які працюють під управлінням операційної системи Windows, мають 104, 108 або 109 клавіш.

За своїм призначенням всі клавіші умовно поділяють на чотири групи:

алфавітно-цифрові і знакові клавіші;

функціональні клавіші;

службові клавіші;

допоміжна (або мала цифрова) клавіатура.

Ця класифікація умовна, оскільки залежно від програми, яка вико нується, одна й та сама клавіша може здійснювати і функціональні, і служ­бові обов'язки. Кожний програмний продукт, як правило, супроводжу­ється поясненням призначення та основних функцій клавіш.

Алфавітно-цифрові і знакові клавіші призначаються для введення латинських букв від А до Z, символів українського алфавіту (А—Я), цифр (0 — 9), розділових знаків (, . — ! ? : ; «»), службових символів (+ — / " # $ % & * ). Серед клавіш цієї групи є і клавіша проміжку (англ. Space bar), яка розташована у нижньому рядку клавіатури. Вона призначена для вве­дення проміжку між символами. При цьому курсор переміщується ня отін символ праворуч.

Натискування на одну й ту саму клавішу може призвести до введення різних символів — наприклад, символу Q в одному режимі і Й в іншому, W або Ц, L або Д тощо. Режим введення символів (латинських або Українських чи російських) залежить від поточної розкладки клавіатури. Для того щоб змінити розкладку клавіатури, можуть використовуватися такі комбінації клавіш Ctrl + Shift, лівий Alt + Shift, правий Shift, лівий Shift + правий Shift та інші (для натискування комбінації клавіш потрібно нати­снути першу клавішу і, не відпускаючи її, натиснути другу клавішу).

Для введення великих літер або символів, що знаходяться у верхньому регістрі (такі, як ! «>> № ; % : ? * () ), призначена клавіша Shift. Напри­клад, щоб ввести велику букву «В», треба натиснути Shift і, не відпускаю­чи її, натиснути на В.

Для введення тексту, який складається з великих літер, можна натиснути клавішу Caps Lock (від англ. Caps Lock — фіксація верхнього регістра). При цьому підсвічується відповідний індикатор у правому верхньому куті клавіатури. Повторне натискування на цю саму клавішу призводить до відміни режиму, і можна вводити малі букви.

Другу групу клавіш складають 12 функціональних клавіш — від F1 до F12. Ці клавіші призначені для виконання певних функцій, які залежать
від конкретної програми.

Третя група клавіш містить службові клавіші: Enter, Tab, Esc, Delete, Insert, клавіші управління курсором <—, T, —>, і, PgUp, PgDn, Home, End.

Четверта група клавіш — це допоміжна клавіатура. Вона містить де­які дублюючі клавіші для набору цифр, знаків арифметичних операцій, для управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюєть­ся при натисканні на клавішу NumLock (від англ. Number Lock — фіксація цифр). При цьому підсвічується відповідний індикатор у правому куті клавіатури (ліворуч від індикатора CapsLock). Повторне натискання на цю клавішу переводить клавіші допоміжної клавіатури у режим управлін­ня курсором.

Маніпулятор «миша» — це пристрій, за допомогою якого користувач керує позицією курсора на екрані монітора та обирає об'єкти для роботи.

Миша містить всередині кульку, яка може обертатися у різних напрямках. Припереміщенні миші по поверхні стола чи планшета курсор відповід­но переміщується по екрану. Миші, що використовуються для роботи з про­грамами фірми Microsoft, є двокнопковими. Програми, розраховані на комп'ютери типу Apple, потребують мишу з однією кнопкою. Раніше вико­ристовувалися миші з трьома кнопками, існувала навіть миша з 41 кноп­кою, яка призначалась спеціально для комп'ютерних систем креслення.

Трекбол (від англ. track ball — кулька, що залишає слід) — це пристрій, за принципом дії та функціями схожий на мишу. На відміну від миші, під час роботи з трекболом переміщення курсора відбувається при обертанні кульки пальцем. Трекбол може вбудовуватися у клавіатуру, таким чином він не потребує місця. Крім того, керувати ним можна точніше, ніж мишею.

Джойстик (від англ. joy — радість, stick — палиця) — це пристрій, який використовується в комп'ютерних іграх. Джойстик виглядає як ру­коятка з кнопками (для «пострілу», «стрибка» тощо), при обертанні якої переміщується курсор на екрані.

Сенсорний екран Magic Touch (від англ. magic touch — магічний до­тик) — це пристрій, призначений для позначення позиції на екрані комп'ю­тера. Сенсорний екран має вигляд плоскої прозорої пластини, яка надяга­ється на монітор і має вигляд зовнішнього екрана. Сенсорний екран Magic Touch робить поверхню монітора «чутливою» до дотику.

Цифрові фото- та відеокамери — це пристрої, призначені для введен­ня графічної та звукової інформації (фотознімки для фотокамер та відео зображення зі звуком для відеокамер).

Сканер — це пристрій для введення графічних зображень з паперу. За допомогою спеціального програмного забезпечення можна розпізнавати текст, введений за допомогою сканера, і це дозволяє швидко переносити у комп'ю­тер надрукований (на принтері, друкарській машинці, а іноді — навіть руко­писний) текст. Введена інформація може оброблятися за допомогою графіч­них або текстових редакторів, зберігатися, виводитися на друк тощо.

Основними показниками сканерів є глибина кольору та оптична здат­ність. Глибина кольору — це обсяг пам'яті (звичайно в бітах), який відво­диться для кодування кольорової палітри.

Оптична здатність вимірюється кількістю точок, які містяться в одно­му дюймі, від оптичної здатності напряму залежить якість зображення.

Одиниця виміру оптичної здатності називається «dpi» (від англ. Dot Per Inch — кількість точок на одному дюймі).

Зараз існують сканери ручні, сторінкові (листові), барабанні, планшетні і проекційні. Крім цих видів активно розвиваються і спеціальні ручні ска­нери, які вводять текст рядками.

Ручний сканер — не невеликий за розмірами пристрій, він складаєть­ся з оптичної системи, рукоятки для переміщення сканера по зображенню та однієї або двох кнопок для включення і виключення процесу скануван­ня. Користувач самостійно переміщує ручний сканер по поверхні паперу і поступово вводить зображення. Цей тип сканера має низьку оптичну здат­ність та невелику глибину кольору.

Кращі показники забезпечують сторінкові сканери, які мають спеціа­льний механізм протягування. Щоб ввести зображення у комп'ютер, необ­хідно протягнути аркуш паперу через сканер. Істотним недоліком такого типу сканерів є неможливість сканування з багатосторінкових оригіналів (скріплених паперів, книг, журналів тощо).

Барабанні сканери призначені для введення зображень з фотоплівок. Вони відрізняються високою глибиною кольору — понад 32 біт, що дозво­ляє опрацьовувати зображення з розрізненням близько 4,2 мільярда ко­льорів.

Найбільш розповсюдженими є планшетні сканери. Матеріал для ска­нування на планшетному сканері розміщується зверху сканера та прикри­вається кришкою. Вони дозволяють сканувати як багатосторінкові докумен­ти, так і зображення, що за розмірами є більшими, ніж сканер. Оптична здатність таких сканерів може бути від 600до 9600dpi залежно від моде­лі, а глибина кольору — до 36 біт (близько 17 мільярдів кольорів).

Проекційні сканери призначені для введення проекцій тривимірних об'єктів. Ці сканери мають таку ж саму оптичну систему, як у цифрової фотокамери, що дозволяє вводити в комп'ютер будь-які зображення.

Мікрофон — це пристрій для введення звукової інформації. Мікрофон підключається до звукової плати, яка вмонтовується в системний блок.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.