Главная | Обратная связь

Безробіття – це не хвороба, саме тому немає «ліків» проти неї.

На шляху до багатства.

Роберт Антон ВІЛСОН (1980)

Безробіття – це не хвороба, саме тому немає «ліків» проти неї.

Якщо й існує пропозиція, яку сьогодні підтримали б майже всі, то це те, що нам потрібно більше робочих місць. «Лікування безробіття» обіцяли або ж невтомно шукали багато «великих мислителів» – від Джиммі Картера до комуністичної партії США, від Рональда Рейгана до директорів економічних факультетів місцевих університетів, від берчистів (члени суспільства Джона Бірча) до нових лівих. Я б хотів заперечити цю думку. Я не вважаю, що існує, або ж коли-небудь існуватиме лікування від безробіття. Я пропоную розглядати безробіття не як хворобу, а як природне здорове функціонування технологічно розвиненого суспільства. Будь-які технології, а також розумні види, такі як Homo Sapiens, неминуче ведуть, як це називає Бакмінстер Фуллер, до ефемеризації, максимального виробництва з мінімальними витратами. Наприклад, сучасний комп'ютер обробляє більше бітів інформації, при цьому маючи менші розміри, ніж перші комп'ютери кінця 40-х і 50-х років. Робітник з сучасним телетайпом виконує більший обсяг роботи за годину, ніж тисяча ченців написали б за сторіччя, старанно переписуючи манускрипти. Атомний поділ робить більше з кубічним сантиметром речовини, ніж всі інженери ХІХ сторіччя зробили б із мільйонами тонн цієї речовини – а злиття дає навіть більші можливості. Така тенденція до ефемеризації, тобто до максимального виробництва з мінімальними витратами базується на двох головних чинниках, а саме:

1. Збільшення за рахунок об'єднання.Поняття було введено інженером К. Х. Дугласом і означає, що об'єднуючи наші зусилля, ми отримуємо кращий результат, ніж при сумі поодиноких зусиль. П'ять чоловіків разом можуть підняти сучасний легковий автомобіль, якщо ж кожен з них спробує зробити це самостійно, машина не зрушиться з місця. У процесі розвитку суспільства з невеликих племен у більші, в общини племен, в поліси, в народи, в мультинаціональні альянси, збільшення за рахунок об'єднання зросло в геометричній прогресії. Мисливці племен кам'яного віку не змогли б побудувати Парфенон; в епоху Ренесансу Ніл Армстронг не полетів би на Місяць. Збільшення за рахунок об'єднання стає можливим завдяки зростанню соціальних груп і уможливлює максимальне виробництво з мінімальними витратами.

2. Знання самі себе накопичують.Кожен винахід «передбачає» наступні винаходи, кожна інновація веде до нової інновації. Це можна спостерігати за архівами бюро патентів США, де щороку знаходимо все більше отриманих патентів у порівнянні з попередніми роками. Графік цих патентів зростає, і деколи здається, що він веде в нескінченність. Винахідник А робить якусь річ із двадцяти рухомих частин, винахідник Б прийде і побудує цю саму річ з десяти. Якщо на рівні технології в 1900 році можна було отримати 100 ергів з будь-якої речовини, то в 1950 р. - 1000. Знову ж таки, технологія сприяє максимальному виробництву з мінімальними витратами. Безробіття безпосередньо спричинене цією здатністю техніки до максимального виробництва з мінімальними витратами. Тисячі ченців «технологічно» позбулися роботи після винаходу Гутенберга, тисячі ковалів «технічно» позбулися роботи через Ford Model T («Форд Модел Ті»). Будьякий пристрій, який сприяє максимальному виробництву з мінімальними витратами, зменшує необхідність у людській праці. Аристотель говорив, що рабство можна відмінити лише за умови, коли будуть побудовані машини, які б управ-

лялися самостійно. Робота заради зарплати – сучасна форма рабства, яку соціальні критики влучно назвали «рабством зарплати» – знаходиться на шляху до зникнення через ці самопрограмуючі машини. До речі, один з творців кібернетики, Норберт Вінер, передбачив це ще в 1947 році і попереджав, що ми зіткнемося з масовим безробіттям у добу комп'ютерної революції.

Тут можна посперечатися, я ж особисто вважаю, що прогнози Вінера ще не до кінця справдилися хоча безробіття постійно зростає – тільки тому, що всі великі об'єднання, корпорації, уряди мовчки домовилися уповільнити стрімкий темп комп'ютеризації, дати собі більше часу і управляти економі-

кою «на гальмах». Це тому, що вони все ще вважають безробіття «хворобою», і не можуть знайти спосіб «вилікувати» майже абсолютне безробіття, що неодмінно спричинить повна комп'ютеризація. Уявимо собі на хвилинку, що ми піддали сумніву такий кальвіністський спосіб мислення. Уявімо, що робота для зарплати – як, до речі, багато людей дійсно вважають, – це прокляття, тягар, перешкода, бар'єр, який стоїть між нами і тим, чим ми дійсно хочемо займатися. У такому разі, робота – це хвороба, а безробіття – лікування. «Але без роботи і зарплати ми всі помремо з голоду, чи не так?» Зовсім ні. Безліч далекоглядних соціальних мислителів пропонують

розумні й реальні плани пристосування до суспільства з постійно зростаючим безробіттям. Ось декілька прикладів.