Главная | Обратная связь

Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

Організація виробництва

1. Організація виробництва. Основні завдання організації виробництва в ринкових умовах господарювання.

Організація виробництва– це координація і оптимізація в просторі і часі матеріальних і трудових ресурсів з метою створення продукції виконання робіт, або наданням послуг та отриманням найкращих результатів.

Основним завданням в організації виробництва в ринкових умовах є:

• Підприємство, як організація повинно бути гнучким (швидко перелаштовуватися на випуск нової продукції)
• За обсягом продукції, що випускається підприємство повинно бути оптимальним
• Випускати конкурентноздатну продукцію
• Найкраще використовувати сировину
• Найкраще використовувати робочу силу
• Найкраще використовувати засоби виробництва
• Найкраще використовувати виробничу площу
• Автоматизація і механізація виробництва

 

 

1. Промислове підприємство як виробнича система.
2. Поняття про підприємство, його завдання, основні ознаки.

Основу любої організації складають люди, що об’єднуються в групи (працюють для здійснення спільної мети) якщо така група діє в економічній площині то таку групу називають підприємством.

Підприємство –це організаційно виділення та економічно самостійна ланка народного господарства України, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

Мета будь-якого підприємства задовольняти запити і потреби ринку, в певних видах продукції та послуг, та одержати прибуток.

Завдання будь-якого підприємства полягає в випуску певної за спеціалізацією продукції.

Підприємство веде сою діяльність в наступних напрямках:

• Маркетингова;
• Інноваційна;
• Виробнича;
• Комерційна;
• Економічна;
• Соціальна;
• Після продажний сервіс.

1. Структура підприємства поняття про зміст виробничої структури.

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт.

Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

Виробнича структура – це сукупність усіх підрозділів які займаються безпосередньо виробництвом продукції.

В неї входить:

· основне виробництво

· допоміжне виробництво

· обслуговуюче виробництво

· підсобне виробництво

· побічне виробництво

· експериментальні цехи

 

 

1. Загальна структура промислового підприємства та її підрозділи.

Організаційна структура підприємства - це сукупність усіх підрозділів підприємства їх тісний зв'язок та взаємодія.

В організаційну структуру підприємства входять:

• Апарат управління – це керівник підприємства, його заступники, начальники всіх відділів, бюро, лабораторій, груп, служб, які керують підприємством і своїми підрозділами, і розробляють всю необхідну документацію для господарської діяльності підприємства.
• Виробнича структура – це сукупність усіх підрозділів які займаються безпосередньо виробництвом продукції. В неї водить основне виробництво, допоміжне виробництв ,обслуговуюче виробництво, підсобне виробництво, побічне та експериментальні цехи.
• Соціальна інфраструктура – це підрозділи які створені на задоволення соціальних потреб працюючих (бібліотека, їдальня, здрав. пункт, культ. заклади, бази відпочинку.
• Капітальне будівництво – це підрозділи для ремонту та будівництва промислових та житлових приміщень, якщо підприємство саме їх виконує. (може бути, а може й не бути).

1. Виробнича структура підприємств галузі. Фактори що впливають на виробничу структуру підприємства.

Виробнича структура – це сукупність усіх підрозділів які займаються безпосередньо виробництвом продукції.

В неї водить основне виробництво, допоміжне виробництв ,обслуговуюче виробництво, підсобне виробництво, побічне та експериментальні цехи.

Фактори що впливають на виробничу структуру підприємства:

1. Вид продукції та її конструктивні та технологічні особливості які визначають характер виробничих процесів, складів і підрозділів підприємства, їх зростання складності виробництва та конструкції, та технологія їх виготовлення, ускладнюються внутрішні зв’язки та відносини, збільшується кількість виробничих та обслуговуючих ланок
2. Масштаб виробництва який зумовлює склад та кількість підрозділів підприємства, при цьому зростання масштабу виробництва спонукає використання його масових форм.
3. Спеціалізація і його кооперація виробничої системи з іншими системами, які спрощують її структуру та підвищення її однорідності.
4. Рівень використання машин та механізмів, зростання якого дає можливість скоротити використання ручної праці та скоротити кількість ланок структури.
5. Номенклатура продукції.

 

1. Цех як основна структурна одиниця підприємства.

Цех - Найбільш складна система, що входить у виробничу структуру, до якої входять як підсистем виробничі ділянки і ряд функціональних органів. У цеху виникають складні взаємозв'язки: він характеризується досить складною структурою та організацією з розвиненими внутрішніми і зовнішніми зв'язками.

Цех є основною структурною одиницею великого підприємства. Він наділяється певною виробничої та господарської самостійністю, являє собою відособлену в організаційному, технічному та адміністративному відношенні виробничу одиницю і виконує закріплені за ним виробничі функції. Кожен цех отримує від заводоуправління єдине завдання, яке регламентує обсяг виконуваних робіт, якісні показники та граничні витрати на запланований обсяг робіт.

Зазвичай розрізняють наступні види цехів і виробничих ділянок: основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні.

У основних цехах і на виробничих ділянках або виконується певна стадія виробничого процесу по перетворенню основної сировини або напівфабрикатів в готову продукцію підприємства (наприклад, ливарні, механічні і складальні цехи на машинобудівному заводі), або ж виконуються всі стадії виробництва з безпосереднього виготовлення якого-небудь виробу або його частині (цех холодильників, цех круглих калібрів і т. д.).

Допоміжні цехи або ділянки сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом, забезпечують енергією і т. д. До числа допоміжних відносяться ремонтні, інструментальні, модельні, енергетичні та деякі інші цехи.

Обслуговуючі цехи і господарства виконують роботу по обслуговуванню основних і допоміжних цехів, займаючись транспортуванням і зберіганням сировини, напівфабрикатів та готової продукції і т. п.

Побічні цехи займаються використанням і переробкою відходів основного виробництва (наприклад, цех ширвжитку).

Ці принципи лежать в основі структури підприємства будь-якої галузі промисловості. Особливо багато спільного у підприємств у побудові допоміжних і обслуговуючих господарств. Ремонтний

і енергетичний цехи, транспортне та складське господарювання створюються на підприємствах будь-якої галузі промисловості. На машинобудівному підприємстві є інструментальний цех, а на текстильній фабриці - валічная і човникова майстерні, які виготовляють інструмент, необхідний для текстильного виробництва.

Разом з тим підприємства різних галузей промисловості мають і індивідуальні особливості в структурі, які визначаються головним чином характером основного виробництва. Що ж стосується організацій з обслуговування працівників, то вони, як правило, однотипні з тими, які є на підприємствах інших галузей промисловості.

 

1. Сутність виробничого процесу виготовлення виробів зі шкіри.

Виробничий процес – це сукупність дій що спрямована на перетворення сировини і матеріалів у готову продукцію за допомогою засобів виробництва і робочої сили.

Виробничий процес складається з декількох виробництв:

· Основного

· Допоміжного

· Обслуговуючого

· Підсобного

· Побічного

Виробничий процес складається з певних лементів а саме:

• З технологічних операцій
• Допоміжних операцій
• Обслуговуючих операцій
• Транспортних операцій
• Контрольних операцій

 

1. Принципи раціональної організації виробничого процесу.

Для раціональної організації виробничого процесу користуються наступними принципами:

1) Безперервність – означає найменші перерви між операціями, зменшення простою обладнання.

2) Прямоточність – означає що робоче місце у відповідності по ходу технологічного процесу, в технологічній послідовності.

3) Паралельності(одночасності) – деякі технологічні операції можуть виконуватись одночасно, паралельно.

4) Пропорційності– виробнича програма (завдання за зміну) повинна відповідати пропускній можливості обладнання (продуктивність машини).

5) Ритмічність– за рівнем проміжки часу, випускається однакова кількість продукції.

6) Спеціалізація– виробництво одного або деяких видів продукції (обмеження видів)

7) Автоматичність– впровадження автоматичної техніки (обладнання), коли робітник виступає в ролі оператора.

8) Гнучкості– швидко перелаштовуватися на випуск нової продукції та до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.

 

1. Види руху предметів праці у виробничому процесі.

Є три види руху предметів праці:

• Послідовний– предмети праці з операції на операцію передаються партіями (якщо лінія виробництва партії). Такий рух застосовується взуттєвій галузі на ділянці обробки деталей верху, обробці деталей низу, та складанні заготовок.
• Паралельний –це коли предмети праці з операції на операцію передаються поштучно (для взуття – парами) цей рух характерний для ділянок заготовок, прикріплення низу, опорядження тобто для складальної ділянки. Так як виготовлення взуття зараз відбувається по принципу що в одному приміщені знаходиться і заготовочна дільниця і складальна то рух предметів праці буде відбуватися змішаним способом послідовно-паралельним.

1. Основні елементи виробничого процесу: операція, прийом, трудова дія.

Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці з використанням обладнання, пристроїв та інструментів.

Технологічна операція– це операція, вході якої предмети праці (сировина) набуває готового виробу, змінює свою форму, розміри і властивості.

Допоміжними операціями є надання технологічним операціям всіх необхідних видів енергії, забезпечення всіх технологічних операцій необхідними інструментами, обладнанням та підтримання їх у робочому стані.

Обслуговуючі виробництва виконують транспортні операції в межах підприємства, за межами підприємства і безпосередньо в цехах та на дільницях.

Контрольні операції – це контроль виробничого процесу його ходу і контроль якості готової продукції.

Технологічні операції поділяються на:

Робочі прийоми (трудовий рух і трудова дія)

Робочий прийом – це коли робітник бере виріб складає вибір, підносить його до органів машини, здійснює рухи тіла рук ніг.

Трудова дія – це безпосереднє виконання своєї операції , коли виготовляється виріб в ручну або машинним способом.

 

1. Організаційні типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика.

Типи виробництва:

1) Одиничний тип виробництва– характерний виготовлення одиничних екземплярів виробів широкої номенклатури виробництво яких в продовж тривалого часу (рік і більше) не повторюється чи повторюється через невизначений інтервал часу. При цьому на кожному робочому місці використовуються різнобічні деталі операції.

2) Серійний тип– характеризується виробництвом обмеженої номенклатури виробів із визначеною конструктивно-технічною однорідністю. При цьому виготовлення кожного з виробів повторюється з визначеною періодичністю. На кожному робочому місці використовують декілька деталеоперацій, які ритмічно повторюється.

3) Масовий тип виробництва – характеризується вузькою номенклатурою виробів (один чи декілька), які випускаються у значній кількості. При цьому на робочому місці виконують одну-три деталеоперації впродовж тривалого часу. Умовою масового виробництва є повнота завантаження обладнання і робочих місць заданням випуску тільки одного найменування.

 

1. Суть технічної підготовки виробництва.

В умовах конкуренції товарна політики любого підприємства повинна біти направлена на перспективу. Необхідно враховувати те що любий товар з часом буде застарівати і підприємство повинна готуватися до випуску нового товару.

Новий товар (продукція)– це нововведення або удосконалення вже існуючого товару.

Технічна підготовка виробництва– це комплекс робіт по випуску нових або модернізованих виробів та підвищення амортизаційно-тихнічного рівня виробництва.

У взуте вій галузі ТПВ включає наступні види робіт:

1) Складання технічного завдання.

2) Розробка ескізу моделі взуття.

3) Затвердження ескізу.

4) Вибір колодки, підбір матеріалів.

5) Розробка креслень – зовнішніх внутрішніх та проміжних деталей верху та низу.

6) Деталювання моделі.

7) Градування моделі (одержання серії шаблонів)

8) Визначення укладованості та економічності моделі.

9) Розробка технологічного маршруту (переліку операцій)

10) Виготовлення дослідного зразка, його дослідження, затвердження.

11) Виготовлення різаків, перфораторів, іншого інструменту.

12) Кінцеве опрацювання та передача їх у виробництво.

 

1. Задача та зміст технічної підготовки виробництва виробів із шкіри.

Технічна підготовка виробництва – це комплекс робіт по випуску або модернізових виробів та підвищення організаційно тихнчного рівн виробництва.

В зятевій галузі тезнчка підготовка виробництва включає в себе наступні види робіт:

13) Складання технічного завдання.

14) Розробка ескізу моделі взуття.

15) Затвердження ескізу.

16) Вибір колодки, підбір матеріалів.

17) Розробка креслень – зовнішніх внутрішніх та проміжних деталей верху та низу.

18) Деталювання моделі.

19) Градування моделі (одержання серії шаблонів)

20) Визначення укладованості та економічності моделі.

21) Розробка технологічного маршруту (переліку операцій)

22) Виготовлення дослідного зразка, його дослідження, затвердження.

23) Виготовлення різаків, перфораторів, іншого інструменту.

24) Кінцеве опрацювання та передача їх у виробництво.

 

1. Сітьовий метод планування і управління, його характеристика.

Сіткове планування та управління - це графічне зображення комплексу робіт, де відображається логічний зв'язок між роботами, тривалість всього процесу, підготовки виробництва за допомогою графіка. Цей метод має переваги і недоліки.

Переваги:

1. чіткі відображення порядку робіт та термінів їх виконання по графіку.
2. чіткі розподілення обов’язків між виконавцями всього комплексу робіт.
3. визначення матеріальних та трудових затрат на тех. підготовку виробництва.
4. скорочення тривалості циклу і підготовки нової продукції до запуску.

Недоліки:

1. ручне сіткове планування займає багато часу тому доцільно використовувати ПЕОМ та програмне забезпечення

таким чином побудова сіткового графіка (сіткової моделі) дозволяє краще піготувати виробництво до запуску нової продукції та ефективніше використовувати ресурси підприємства.

 

1. Елементи сітьового графіка, правила побудови, методи розрахунку.