Здавалка
Главная | Обратная связь

Нормування праці – це від діяльності з управління підприємством, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.



Відповідно зміст процесу нормування праці на підприємстві включає:

· вивчення та аналіз змісту і характеру праці відповідної категорії персоналу в реальних організаційно – технічних і санітарно – гігієнічних умовах;

· вивчення передового науково – технічного організаційного, виробничого вітчизняного та закордонного досвіду, аналіз можливостей впровадження його в умовах підприємства;

· вибір оптимального варіанта технології і організації праці;

· проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, системи обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку;

· розрахунок норм у відповідності з особливостями технологічного і трудового процесів;

· апробація норм, оцінка їх економічної ефективності, аналіз тенденцій змін організаційно – технічних умов, уточнення норм;

· впровадження норм на конкретні роботи у виробничому процесі і подальше коректування у зв’язку зі зміною організаційно – технічних умов трудової діяльності.

  1. Класифікація витрат робочого часу на підприємствах галузі.
  2. Технічна норма часу, технічна норма виробітку на підприємстві галузі.

Весь робочий час на підприємстві поділяють на дві групи нормований і ненормований.

Нормований поділяється на:

· Основний

· Допоміжний

· Час технічного обслуговування

· Час регламентованих перерв

· Підготовчо заключний час

- це час безпосередньої роботи на машині або виконання операції вручну.

- це час на виконання трудових руків (взяти, покласти)

- це час на змащування машин, обтирання машин, засипання у машину фурнітури і т.д.

- це час (5-10 хв) який надається робітникові для особистих потреб через кожні 2-3 години безперервної роботи, час на виробничу гімнастику, (обідня перерва не входить)

- це час перед роботою на отримання інструменту, сировини, вивчення певної документації, і після роботи придбати робоче місце прибрати відходи.

Норма часу - це час для виконання конкретної роботи при умові що обладнання працює без збоїв, та використовуються раціональні та передові прийоми та методи праці.

Норму часу можна вирахувати за формулою:

Норма виробітку(НВ) – це кількість одиниць продукції яку повинен воробити робітник за одиницю часу і вираховується за формулою:

Таким чином показники норми часу, і норми виробітку є взаємо оберненими і показують ефективність роботи робітника, чим менше часу витрачається на виконання операції тим відповідно буде більша норма виробітку і навпаки. У взуттєвій галузі, як правило норма виробітку визначається, не одиницею продукції а на калькуляційну одиницю тобто 100 пар.

Норма часу на одиницю продукції називається штучним часом.

У взуттєвій галузі норма виробітку може визначитись через штучний час і через оперативний час.

 

- штучний

- оперативний

 


 

 

  1. Методи технічного нормування праці та їх характеристика.

Існує декілька методів тех. нормування виробітку їх можна поділити на дві групи:

I. Сумарні (досвідний, статистичний)

II. Аналітичні (дослідно-експериментальний, дослідно-розрахунковий)

Сумарні методи - технічного нормування праці характеризується тим чином, що норми виробітку встановлюються на кожну операцію в цілому не розбиваючи її на елементи.

Аналітичніметоди встановлюються норми виробітку за нормами витрат часу розбиваючи операцію на сегменти та враховуючи всі види часу:

- основний

- допоміжний

- час технічного обслуговування

- час відпочинку (або регламентований перерв)

- підготовчо заключний час

Досвідний метод,суть його полягає в тому, що нормувальник – людина, яка встановлювала норми виробітку, встановлювала їх на основі особистого досвіду.

Перевагаметоду в тому що він надзвичайно простий, не потребує обладнання, витрат, але має суттєвий недолік, він є суб’єктивним і якщо нормувальник не має суттєвого досвіду, то норма виробітку буде встановлена невірно.

Статистичний методполягає тому, що норми виробітку встановлюються на основі даних за попередній період.

Перевагайого також в простоті наглядності, анедолік в тому що треба мати певні статистичні дані щоб встановити нові норми виробітку.

Таким чином можна зробити висновок що сумарні методи встановлені нормою виробітку мають місце, але вони не спонукають робітників до підвищення продуктивності праці на удосконалення техніки, технології, та організації виробництва.

Тому у взуттєвій галузі при встановленні встановлюють групу аналітичних методів а саме.

Аналітично-експериментальнийметод суть його полягає в тому, що норма виробітку на операції проводиться на основі експерименту досліду за допомогою такого вимірювального пристрою як секундомір та вибору для експерименту.

Дослідницько-розрахунковий методвстановлення норм виробітку полягає в тому що методом розрахунку на основі певних даних можна встановити норму виробітку наприклад на машинах де є вал що обертається можна встановити за формулою основний час. Відповідно норму часу і норму виробітку. Тобто розрахувати ці величини за формулами.

Таким чином всі методи нормування праці є дієвими за допомогою цих методів можна визначити норму виробітку на тех. операції яка є основою для нарахування робітнику заробітної плати.

Норми виробітку у взуттєвій галузі переважно встановлюється дослідно-експериментальним методом суть якого полягає у встановлені досліду, експерименту вибирається найкращий робітник який має високу кваліфікацію володіє передовими прийомами праці та виконує норми виробітку на 103-105%нормувальник за допомогою секундоміра вимірює всі витрати часу на протязі дня або на протязі виготовлення одного виробу. Обробляє дані вимірювань і встановлює норми виробітку на даній операції.

Отже дослідно-експериментальний метод дозволяє встановити тех. обґрунтовану норму виробітку на кожній операції цим самим підвищують продуктивність праці та підвищити ефективність виробництва.

  1. Способи вивчення та вимірювання витрат часу, їх характеристика.
  2. Хронометраж та фотохронометраж як способи вимірювання витрат робочого часу.
  3. Фотографія робочого дня, фотозйомка, як способи вимірювання витрат робочого часу.

Спосіб спостереження «фотографія робочого дня» суть цього способу полягає в тому що секундоміром вимірюються всі без винятку витрати часу при виконані операції на протязі робочого дня. Саме спостереження проводиться в 3 етапи:

  • Підготовка до спостереження
  • Безпосереднє спостереження
  • Обробка і аналіз отриманих результатів

На першому етапі вибирається робітник, його обов’язково попереджають і дані про цього робітника заносять до листа спостереження.

На другому етапі проводиться безпосереднє вимірювання витрат часу які заносяться в лист спостереження.

На третьому етапі проходить обробка даних спостереження, а саме групуються всі вимірювання часу роботи, часу перерв, часу обслуговування, підготовчо заключного часу і складається баланс робочого часу на протязі дня за даним балансу визначається норма часу на один виріб, а відповідно і норма виробітку.

«Хронометраж»Суть цього способу вимірювання витрат часу полягає в тому що вимірюється витрати часу на кожний елемент операції під час виготовлення одиниці продукції. Спостереження також проводиться в 3 етапи аналогічно попередньому, але є певні відмінності в листі спостережень записується елементи операції і далі записуються фіксовані точки – це початок і кінець кожного елементу операції так як тривалість елементу операції може тривати навіть на секунду а далі секунди та при цьому способі можуть бути помилки при вимірювані для того щоб встановити правильно і точно витрати часу на кожний елемент операції треба зробити якомога більше замірів і знайти їх середнє арифметичне, ще однією відмінністю цього способу вимірювання є те що при обробці результатів помилкові заміри взагалі викидаються, якщо велика різниця між першим і наступними замірами всі заміри, які залишилися складають хронологічний ряд і далі обробка іде вже за хронологічними рядами.

«Фотохронометраж»при цьому способі поєднуються попередні два способи тобто при виконанні фотографій робочого дня на протязі якогось часу. Ведуться одночасно і хронометражні вимірювання дані записуються в два листи спостережень цей спосіб дає змогу визначити більш точно витрати часу на кожній операції. До нових способів належать «кіно - відео зйомка» де всі дій і рухи робітника можна покласти на час і визначити скільки секунд вони тривають. Ці способи доцільно використати якщо тривалість операції дуже коротка. І триває декілька секунд. Секундоміром виміряти такі витрати часу дуже складно.

 

  1. Характеристика технологічної операції та її елементів (робочий прийом, трудова дія, трудовий рух.

Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці з використанням обладнання, пристроїв та інструментів.

Технологічна операція– це операція, вході якої предмети праці (сировина) набуває готового виробу, змінює свою форму, розміри і властивості.

Допоміжними операціями є надання технологічним операціям всіх необхідних видів енергії, забезпечення всіх технологічних операцій необхідними інструментами, обладнанням та підтримання їх у робочому стані.

Обслуговуючі виробництва виконують транспортні операції в межах підприємства, за межами підприємства і безпосередньо в цехах та на дільницях.

Контрольні операції – це контроль виробничого процесу його ходу і контроль якості готової продукції.

Технологічні операції поділяються на:

Робочі прийоми (трудовий рух і трудова дія)

Робочий прийом – це коли робітник бере виріб складає вибір, підносить його до органів машини, здійснює рухи тіла рук ніг.

Трудова дія – це безпосереднє виконання своєї операції , коли виготовляється виріб в ручну або машинним способом.

  1. Нормування праці для допоміжних робітників, обслуговують обладнання в основних цехах.
  1. Загальна характеристика інфраструктури підприємства.
  2. Інфраструктура підприємства. Її складові, роль в діяльності підприємства.

Інфраструктура – це сукупність складових частин сукупності будь-якого об’єкта, що має допоміжний і забезпечує умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства– це комплекс цехів господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціональні підприємства в цілому.

Розрізнять соціальну та соціальну інфраструктуру.

До виробничої інфраструктури належать підрозділи які не беруть участі створені профільної продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні для умови необхідні для роботи виробничих цехів.

Соціальної інфраструктури забезпечує задоволення соціальної побудови, соціальної культури працівників підприємства. За сучасних умов господарювання у сфері та соціальної інфраструктури працює 45-30% загальної кількості персоналу підприємства.

Таким чином для досягнення високих господарських виробничих результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, активно функціонуюче і соціальну інфраструктуру.

Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

  1. Роль та задачі ремонтного господарства на підприємстві.
  2. Система планово попереджувального ремонту (ППР) та їх суть.
  3. Види ремонтів та їх характеристика.
  1. Шляхи вдосконалення ремонтних робіт.

Шляхи вдосконалення ремонтних робіт:розвиток спеціалізації і кооперації; використання наукових підходів при організації ремонтних робіт; уніфікація та стандартизація запасних частин; використання автоматизованого проектування і раціональних принципів виробничого процесу; підвищення технічного рівня ремонтно – механічних цехів; підвищення якості виконання ремонтних робіт; мотивація праці робітників модернізація обладнання, фізичне зношування і моральне. Модернізація обладнання – вдосконалення конструкції що забезпечує підвищення продуктивності об’єкта, який модернізує сприяє розширенню його технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів політичних умов праці. Це порівняно незначні зміни в конституції робочих механізмів машин, установок та іншого обладнання і також матеріалів та методів обробки. Моральне зношування це зменшення вартості діючої техніки внаслідок технічного прогресу в галузі створення обладнання й у сфері його застосування тобто в наслідок створення більше диневих конструкцій такого типу або досконаліших конструкцій обладнання. Фізичне зношування це зміна властивостей розмірів обладнання внаслідок чого вона не може задовольнити вимоги до нього. На розміри фізичного зношування впливають на: ступінь завантаження обладнання(інтенсивність тривалої роботи), особливості виробничої і технічного процесів; якість використання обладнання; якість догляду і технічного обслуговування. Фізичне зношування можна розділити на дві групи: природні – які вільно накопичуються; аварійні – є наслідок тривалої роботи сил тертя дії високої температури. Аварійні виникають через грубі порушення правил технічного обслуговування й експлуатації.

  1. Організація енергетичного господарства на підприємстві, його структура.
  2. Визначення потреби в енергоресурсах підприємства.
  3. Шляхи зниження витрат та економія енергії.
  4. Організація транспортного обслуговування виробництва, його роль для діяльності підприємства.
  5. Види транспортних засобів та їх класифікація.
  6. Показники роботи транспортного господарства, їх характеристика.
  7. Основні напрямки підвищення транспортного обслуговування.
  8. Організація складного обслуговування підприємства та його роль в діяльності підприємства.
  9. Класифікація складів та їх оснащення.
  10. Механізація та автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт та їх роль в ефективності виробництва.
  11. Ведення необхідної документації для діяльності складського господарства.
  12. Напрям вдосконалення складського господарства на підприємствах.
  13. Роль та значення матеріально-технічного забезпечення підприємства.
  14. Сутність та задачі матеріально-технічного забезпечення.
  15. Види запасів, що створюються на підприємстві.
  1. Сучасні форми забезпечення підприємства ресурсами.

До складу матеріальних ресурсах входять : сировина, матеріали, комплектуючі, технологічні устаткування, нові транспортні засоби, вантажно – розвантажувальне обладнання, компресорна і мікрокомпресорна техніка покупки палива та вода. Тобто все що постачається на підприємство в матеріальній формі та у вигляді енергії та належить до елементів матеріально – технічного забезпечення виробництва. Велике значення має розрахунок потреби в необхідних ресурсах. Ці розрахунки відбуваються на основі нормативного методу. Тобто норми витрати ресурсів ( по видах) на виготовлення одиниці продукції. Слід звернути увагу на деякі особливості визначення потреб підприємства в матеріальних ресурсах. Основою для розрахунку є: норми витрати, змінна програма, стан запасів матеріалів на складі, внутрішні; знаючи норму витрат матеріалів змінну програму внутрішні потреби розрахунку загальну потребу в матеріалах враховуючи запаси незавершеного вир. та кількість відходів які можна використовувати в виробництві; для організації і управління системою МТЗ обов’язково треба знати рівень і норму запасів матеріалу який найчастіше виз. у днях або у натуральних одиницях або у грамах.

  1. Структура відділу МТЗ та її побудова за принципами.

Структура і чисельність працівників даного відділу буде залежить від масштабів виробництва призначення продукції та її конструктивних особливостей. На таких підприємствах постачальник може займатися один працівник або сам керівник або хтось із його заступників це дуже важливий і відповідальний підрозділ управлінського апарату. Його структура може бути побудована за двома принципами: функціональному , матеріальному. При функціональному частина працівників цього відділу яка займається розрахунками потреби в різних матеріалах для підприємства. Інша частина шукає поставщиків складає з ними контракти слідкує за виконанням цих контрактів. Тобто одні і інші виконують зовсім інші функції. Якщо ж структура відділу побудована по матеріальному принципу то це означає що кожного працівника закріплюють за постачальниками первинного виду матеріалу і тоді він сам веде розрахунки, знаходить постачальника, укладає контракт і слідкує за його виконанням.

  1. Матеріальний принцип побудови структури відділу МТЗ.
  2. Функціональний принцип побудови структури відділу МТЗ.
  1. Головні напрямки вдосконалення МТЗ на підприємстві.

Головними напрямками вдосконалення є:управління запасами на основі методів оптимізації рівнів запасів; скорочування періодичність постачати згідно з розробленими й узгодженнями календарними графіками; удосконалювання конструкцію прод. Технології її виникнення в напрям зменшення матеріало і енерго ємкості; розробити та впроваджувати організаційно технічні заходи щодо зниження норм і нормативів; здійснювати пошук каналів нових норм матеріально технічного постачання; працівникам відділу МТЗ брати участь у процесі планування щодо належних матеріало технічного забезпечення. Відслідковувати, контролювати, витрати матеріально технічних ресурсів з метою раціонального їх використання. Стимулювання працівників за раціональне збереження використання матеріальних ресурсів.

  1. Роль і призначення збуту продукції.

В умовах ринкових відносно в час коли економіка України реформується зовсім по іншому стає питання про роль збуту на підприємстві. Проблема збуту в економічно розвинутих країнах характеризується наступними даними з рахунку з кожного долару що затрачає покупець на покупку 50 центів в цій або в іншій мірі пов’язані зі збутом. Це підтверджується постійним збільшенням витрат на цей тип діяльності. Для економічно розвинутих країнах збутова діяльність заклечається не тільки в продажу готової продукції стільки в орієнтації виробництва на задоволення потреб покупців активній роботі на ринку …….. й формуванню …… покупців на продукцію підприємства (організація ефективних каналів) розподілення і просування товарів. Такі тенденції зараз можна спостерігати і в економіці України коли змішується центир витрат із виробництва на збут і основні витрати по збуту пов’язані з просуванням товару на ринок законні економісти дають нам визначити попит збуту – збут товару представляє собою ланцюг що поєднує підприємство – виробника зі споживачем через проміжні ланки такі як торгові посередники ініціатори покупки. Основний недолік збуту в Україні це є невідповідність асортименту виробничої продукції зі структурою споживчого попиту. У вітчизняних виробників до цих пір переважає бажання продавати те що може бути продано, тому для значної частини вітчизняних товаровиробників все це актуально проблема збутової орієнтації а не ідеології маркетингу.

  1. Способи збуту продукції та їх суть.
  2. Маркетингова та збутова організація підприємства, їх суть.
  3. Основні відмінності маркетингової та збутової організації в ринкових умовах господарювання.






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.